Ухвала суду № 41802724, 26.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 р.Справа № 816/3997/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Федоренко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2014р. по справі № 816/3997/14

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання виконати певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.

Позивач не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду справи. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену ухвалу суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України та норми ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено встановлений чинним законодавством строк звернення до суду, доказів поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 08 жовтня 2014 року (згідно відбитку штемпеля на поштовому конверті) ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 вважає, що встановлений частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України місячний строк звернення до суду ним не пропущено.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з частиною 4 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів, а також інші питання судоустрою і статусу суддів визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI.

Відповідно до статті 130 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

З матеріалів справи вбачається, що Указом Президента України від 07.11.2013 №620/2013 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено суддею Комсомольського міського суду Полтавської області строком на п'ять років.

Наказом Комсомольського міського суду Полтавської області від 26.11.2013 №9.1-а ОСОБА_1 зараховано на посаду судді Комсомольського міського районного суду Полтавської області з 26.11.2013 з посадовим окладом згідно із штатним розписом.

Наказом цього ж суду №33.1-б від 23.12.2013 ОСОБА_1 надано частину щорічної основної відпустки за період роботи з 26.11.2013 по 23.12.2013 тривалістю 2 календарних дні з 30.12.2013 по 31.12.2013 включно.

Згідно з наказом від 23.12.2013 №10.1-а відповідно до статті 130 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та у зв'язку з наданням судді Комсомольського міського районного суду Полтавської області Солосі О.В. частини щорічної основної відпустки, відповідно до наказу від 23.12.2013 №33.1-б, ОСОБА_1 надано матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

В поданому позові ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Полтавській області щодо невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2013 рік у розмірі посадового окладу, що становить 12180,00 грн, та зобов'язати нарахувати і виплатити зазначену матеріальну допомогу, оскільки наказ від 23.12.2013 №10.1-а є чинним та не скасованим.

Отже, виходячи з того, що підставою звернення ОСОБА_1 до суду є саме невиплата йому матеріальної допомоги на оздоровлення за 2013 рік згідно наказу від 23.12.2013 №10.1-а, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що про порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів позивач дізнався ще в січні 2014 року, не отримавши спірну матеріальну допомогу на оздоровлення за 2013 рік.

Окрім цього, судовим розглядом встановлено, що 20.06.2014 позивач звертався до ТУ ДСА України в Полтавській області з листом, в якому просив повідомити на якій стадії знаходиться виконання наказу голови Комсомольського міського суду Полтавської області Крикливого В.В. від 23.12.2013 №10.1-а "Про надання матеріальної допомоги ОСОБА_1".

Листом від 15.07.2014 вих.№02-19/1259 ТУ ДСА України в Полтавській області довело до відома ОСОБА_1, що відповідно до положень статті 130 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" немає юридичних підстав провести виплату останньому допомоги на оздоровлення за 2013 рік в 2014 році.

Разом з тим, до суду з даним позовом позивач звернувся лише 08.10.2014 (згідно відбитку штемпеля на поштовому конверті), тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги, що початок строку для звернення до суду з позовом в даному випадку слід рахувати від отримання позивачем 08.09.2014 листа-відповіді ТУ ДСА в Полтавській області від 02.09.2014 вих.№05-423/1495 на його повторне звернення від 21.08.2014 щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, безпідставними, оскільки, по-перше, позивач дізнався про невиплату йому грошової допомоги ще в січні 2014 року;по-друге, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачає можливості досудового порядку вирішення даного спору, а відтак, місячний строк для звернення до суду має відрахуватися саме з того моменту, коли ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів, а саме, з січня 2014 року.

Повторне звернення позивача із заявою від 21.08.2014 та отримання відповіді ТУ ДСА в Полтавській області від 02.09.2014 не свідчить про дотримання ним процесуального строку та не є поважною причиною його пропуску.

Щодо доводів апеляційної скарги про не врахування судом першої інстанції положення статті 233 Кодексу законів про працю України, колегія суддів зазначає, що структура заробітної плати судді - суддівська винагорода, визначається відповідно до спеціального Закону, яким є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI.

Відповідно до ст. 129 Закону №2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Закону №2453-VI суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не підлягають в спірному випадку застосуванню положення статті 233 Кодексу законів про працю України щодо права працівника у разі порушення законодавства про оплату праці звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, оскільки матеріальна допомога на оздоровлення, про нарахування та виплату якої заявлено позов у даній справі, за своєю суттю не є заробітною платою (суддівською винагородою), не входить до її складу згідно статті 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а виплачується суддям при наданні їм щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 30 робочих днів один раз на рік.

Згідно з положеннями статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог ст. ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції , відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами.

З огляду на вищевикладене, ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм процесуального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2014р. по справі № 816/3997/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 01.12.2014 р.