Постанова № 41802054, 17.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 листопада 2014 року 16:50 № 826/15663/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Шулежка В.П., судді Іщука І.О., судді Погрібніченка І.М.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Київобленерго» до Державної фіскальної служби України про визнання недійсною податкової консультації та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Київобленерго» (далі - позивач, ПАТ «Київобленерго») до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про визнання недійсною податкової консультації від 11.09.2014 року № 3237/6/99-99-19-02-02-15 щодо коригування податкового доходу та податкових зобов'язань при поверненні авансу та зобов'язання відповідача надати нову консультацію з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позиція, викладена в індивідуальній податковій консультації не відповідає нормам Податкового кодексу України, що призводить до порушення прав позивача, наданих йому податковим законодавством та не може застосовуватись ним у ситуації, що склалась у позивача. Тому, позивач вважає, що зазначену консультацію не можна розцінювати як консультацію у розумінні Податкового кодексу України, тому має бути визнана недійсною.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи за його відсутності не надав.

Письмових заперечень проти позову та інших матеріалів, що стали підставою для прийняття спірної консультації також не надав.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач листом №10/570/1511 від 25.03.2014 року звернувся до в.о.міністра доходів і зборів України Левицького В.С. про надання податкової консультації щодо коригування податкових зобов'язань та податкового доходу при поверненні авансу згідно норм Податкового кодексу України.

У вказаному листі позивач просив надати відповідь на наступні запитання:

- Чи є правомірним коригування податкового доходу у випадку повернення авансу отриманого більше ніж 1095 днів за Договором, за яким строк позовної давності не сплив?

- Чи є правомірним коригування податкового зобов'язання у випадку повернення авансу отриманого більше ніж 1095 днів з Договором, за яким строк позовної давності не сплив та за умови відсутності реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстру податкових накладних та коригування податкового кредиту Покупцем?

Листом від 11.09.2014 року № 3237/6/99-99-19-02-02-15 розглянуто звернення позивача та надано податкову консультацію щодо практичного застосування норм податкового законодавства.

Вважаючи, що вказана консультація податкового органу не відповідає вимогам законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI, зокрема, визначає порядок адміністрування податків та зборів, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.

Згідно з п. п. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Статтями 52 та 53 Податкового кодексу України передбачені порядок надання та наслідки застосування податкових консультацій.

Відповідно із вищезазначеними нормами:

- за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства;

- податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію;

- за вибором платника податків консультація надається в усній або письмовій формі;

- консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку;

- контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень;

- не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої у письмовій формі, зокрема на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована;

- платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору;

- визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Наслідком застосування податкової консультації згідно п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України є те, що платника податку не може бути притягнуто до відповідальності, якщо він діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована.

З наведеного слідує, що чинним, на час виникнення спірних правовідносин законодавством передбачено визнання судом податкової консультації недійсною в тому випадку, якщо податкова консультація суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Звернення позивача до контролюючого органу ґрунтувалось на отриманні консультації щодо коригування податкового доходу і податкового зобов'язання у випадку повернення авансу, отриманого більше ніж за 1095 днів за договором, за яким строк позовної давності ще не сплив та за умови відсутності реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстру податкових накладних та коригування податкового кредиту покупцем.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем (Власник) та ТОВ «Європоліс Проперті Холдінг» (Замовник) укладено договір № К-00-08-0021 від 19.06.2008 року про приєднання до електричних мереж Власника.

За умовами цього Договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання.

Згідно п. 3.1 Договору, орієнтовний розмір вартості приєднання, який був визначений Власником при підписанні Договору, становив 12 089 863,00 грн.

На підставі п. 3.2 зазначеного Договору, Замовником внесено передоплату в сумі 2 176 175,34 грн. згідно платіжних доручень №127, № 128 від 12.09.2008 року.

Однак, сторони за Договором, уклали Угоду від 21.10.2013 року про припинення дії договору про приєднання до електричних мереж № К-00-08-0021 від 19.06.2008 року, якою дійшли згоди повернути грошові кошти, сплачені Замовником в розмірі 2 176 175,34 грн.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що Замовник має виконати свої зобов'язання по Договору, протягом строку дії технічних умов, а саме до 19.06.2010 р. Згідно з п. 7.2 Договору невиконання Замовником своїх зобов'язань по Договору в термін до 19.06.2010 року припиняє зобов'язання позивача по Договору.

Матеріалами справи підтверджено, що у передбачений Договором термін Замовник не виконав своїх зобов'язань по договору.

Замовник листом від 08.05.2012 року звернувся до позивача з вимогою повернути сплачені ним грошові кошти в сумі 2 176 175,34 грн. за послуги приєднання у зв'язку з відкладенням реалізації проекту.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Підставою виникнення зобов'язання позивача повернути Замовнику сплачені грошові кошти є вимога ТОВ «Європоліс Проперті Холдінг» від 08.05.2012 року про повернення сплачених грошових коштів в сумі 2 176 175,34 грн.

Позивач перерахував ТОВ «Європоліс Проперті Холдінг» грошові кошти в сумі 2 176 175,34 грн. згідно платіжного доручення № 1095 від 29.10.2013 року. Тобто, з наведеного вбачається, що строк позовної давності за вказаними договірними зобов'язаннями не сплив.

В той же час, як вбачається з листа від 11.09.2014 року, відповідач посилається на те, що заборгованість за зобов'язаннями, що виникли між сторонами, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю.

Сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою (п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно з наданими позивачем матеріалами, враховуючи викладені умови договору, відповідач вказує на те, що платник податку на прибуток підприємств мав право на коригування доходу до перебігу строку позовної давності. По закінченню строку позовної давності платник податку на прибуток підприємств втрачає право на коригування доходів.

Крім того, у випадку закінчення строку позовної давності ПАТ «Київобленерго» втрачає право для коригування податкових зобов'язань з ПДВ, навіть за умови повернення передоплати Замовнику.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 Цивільного кодексу України.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 Цивільного кодексу України).

Аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, є підстави для висновку про те, що у випадку неналежного виконання Замовником зобов'язань за Договором, позовна давність за вимогами про повернення коштів, повернення яких відповідно до умов договору узгоджується сторонами, повинна обчислюватися з моменту повернення.

З огляду на викладене, твердження відповідача про те, що позивач втратив право на коригування податкових зобов'язань та коригування доходів по закінченню строків позовної давності є необґрунтованим та суперечать нормам законодавства. Суд дійшов до висновку, що податкова консультація, надана відповідачем, суперечить нормам та змісту пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, з огляду на що вона підлягає визнанню недійсною.

Разом з тим, згідно зі ст. 53 Податкового кодексу України, визнання судом податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Таким чином, в частині заявленої вимоги про зобов'язання податкового органу надати позивачу нову податкову консультацію є передчасною та нормами Податкового кодексу та іншими нормативно правовими актами не передбачено надання платнику податків повторної податкової консультації, а відтак задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятої ним оскаржуваної податкової консультації.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Київобленерго» задовольнити частково.

Визнати недійсною податкову консультацію від 11.09.2014 року № 3237/6/99-99-19-02-02-15 щодо коригування податкового доходу та податкових зобов'язань при поверненні авансу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (код ЄДРПОУ 23243188) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 36,54 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя В.П. Шулежко

Суддя І.О. Іщук

Суддя І.М. Погрібніченко