Постанова № 41802053, 18.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 листопада 2014 року 08:10 № 826/14260/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Шулежка В.П.,

судді Іщука І.О.,

судді Погрібніченка І.М.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес» до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, за участю третьої особи – товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаїв Авто» про визнання недійсним рішення та зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес» (надалі – ТОВ «Авто-Експрес», позивач) до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (надалі – Укртрансінспекція, відповідач), за участю третьої особи – товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаїв Авто» (надалі – ТОВ «Миколаїв Авто», третя особа) про визнання недійсним рішення конкурсного комітету з проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському маршрутах загального користування, проведеного Укртрансінспекцією, що зафіксовані в пунктах 3.17.(12)., 3.18.(13)., 3.19.(14). протоколу № 29 від 30.07.2014р.; визнання недійсними результатів конкурсу на право здійснення перевезень пасажирів на маршрутах МИКОЛАЇВ - ОДЕСА (рейси 153/154), МИКОЛАЇВ - ОДЕСА (рейси 547/548), МИКОЛАЇВ - ОДЕСА (рейси 609/610), що зафіксовані в протоколі № 29 від 30.07.2014р.; визнання ТОВ «Авто-Експрес» переможцем конкурсу на право здійснення перевезень пасажирів на маршруті МИКОЛАЇВ - ОДЕСА (рейси 153/154); зобов'язання Укртрансінспекцію визначити переможця конкурсу на право здійснення перевезень пасажирів на маршруті МИКОЛАЇВ -ОДЕСА (рейси 547/548) з використанням бальної системи оцінки пропозицій перевізників-претендентів; зобов'язання Укртрансінспекцію визначити переможця конкурсу на право здійснення перевезень пасажирів на маршруті МИКОЛАЇВ - ОДЕСА (рейси 609/610) з використанням бальної системи оцінки пропозицій перевізників-претендентів.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішення конкурсного комітету з проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласний маршрут), що оформлене протоколом № 29 від 30.07.2014 р. по пунктах 3.17.(12)., 3.18.(13)., 3.19.(14). є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем виконано як основні так і додаткові умови конкурсу в повному обсязі.

Зокрема, позивач зазначає, що будь-яких із визначених чинним законодавством обставин для недопущення до участі в конкурсі в пунктах 3.17.(12)., 3.18.(13)., 3.19.(14). Протоколу № 29 від 30.07.2014 р. відповідачем не зазначено.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, подав суду письмові заперечення, у яких проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, та зазначив, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності до норм чинного законодавства.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, письмових заперечень чи пояснень з приводу заявлених позовних вимог суду не надав.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.

Відповідно до поданого оголошення 30.07.2014р. відбулось засідання конкурсного комітету з проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласних маршрутах) на якому, зокрема, розглядалось питання визначення перевізника на виконання маршруту МИКОЛАЇВ-ОДЕСА, рейси 153/154, 547/548, 609/610, об’єкти конкурсу №12, №13, №14.

За результатами засідання конкурсного комітету з проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласний маршрут) складено протокол № 29 від 30.07.2014р.

Згідно із п. 3.17.(12). протоколу, претендентами на право здійснення перевезень пасажирів на маршруті МИКОЛАЇВ-ОДЕСА (рейс 153/154) були: ТОВ «Альянс-Сервіс» та ТОВ «Авто-Експрес».

За результатами розгляду вирішено: згідно з підпунктом 6 пункту 12 Порядку не допустити до участі у конкурсі ТОВ «Альянс-Сервіс», м. Миколаїв, як такого, що подав конкурсну пропозицію, що не відповідає обов'язковим та додатковим умовам конкурсу; згідно з підпунктом 6 пункту 12 Порядку не допустити до участі у конкурсі ТОВ «Авто-Експрес», м. Донецьк, як такого, що подав конкурсну пропозицію, що не відповідає обов’язковим та додатковим умовам конкурсу. За це рішення члени конкурсного комітету проголосували одноголосно.

Окрім того, відповідно до п. 3.18.(13). протоколу, претендентами на право здійснення перевезень пасажирів на маршруті МИКОЛАЇВ-ОДЕСА (рейс 547/548) були: ТОВ «Миколаїв Авто» та ТОВ «Авто-Експрес».

За результатами розгляду вирішено: згідно з підпунктом 6 пункту 12 Порядку не допустити до участі у конкурсі ТОВ «Авто-Експрес», м. Донецьк, як такого, що подав конкурсну пропозицію, що не відповідає обов'язковим та додатковим умовам конкурсу; визнати переможцем конкурсу ТОВ «Миколаїв-Авто», м. Миколаїв, на самостійне виконання рейсів 547/548 маршруту МИКОЛАЇВ-ОДЕСА.

Також, згідно п. 3.19.(14). протоколу, претендентами на право здійснення перевезень пасажирів на маршруті Миколаїв-Одеса (рейс 609/610) були: ТОВ «Миколаїв-Авто» та ТОВ «Авто-Експрес».

За результатами розгляду вирішено: згідно з підпунктом 6 пункту 12 Порядку, не допустити до участі у конкурсі ТОВ «Авто-Експрес», м, Донецьк, як такого, що надав конкурсну пропозицію, що не відповідає обов'язковим та додатковим умовам конкурсу.; визнати переможцем конкурсу ТОВ «Миколаїв-Авто», м. Миколаїв, на самостійне виконання рейсів 609/610 маршруту Миколаїв-Одеса.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. №2344-ІІІ (надалі Закон № 2344) визначено засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

Статтею 3 Закону № 2344 встановлено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно ст. 7 Закону № 2344 забезпечення організації пасажирських перевезень на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласні маршрути), покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідно до статті 43 Закону № 2344 визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах. Об'єктом конкурсу можуть бути: маршрут (кілька маршрутів), оборотний рейс (кілька оборотних рейсів). На конкурс виносяться маршрути із затвердженими паспортами.

Статтею 44 Закону № 2344 передбачені умови перевезень та проведення конкурсу. Статтею 46 цього ж Закону передбачено проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008р. №1081 затверджено Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (надалі Порядок № 1081).

Відповідно до п.46 Порядку №1081, переможцем конкурсу визнається перевізник-претендент, який за результатами розгляду набрав найбільшу кількість балів відповідно до системи оцінки пропозицій перевізників-претендентів.

Претендентом, який посів друге місце, визнається перевізник-претендент, який за результатами розгляду набрав найбільшу кількість балів відповідно до системи оцінки пропозицій перевізників-претендентів без урахування показника переможця конкурсу.

Рішення про результати конкурсу приймається конкурсним комітетом на закритому засіданні в присутності не менш як половини його складу, у тому числі голови конкурсного комітету або його заступника, простою більшістю голосів (п.47 Порядку №1081).

За змістом п.49 Порядку №1081, рішення конкурсного комітету про визначення переможця конкурсу, а також перевізника-претендента, який за результатами розгляду посів друге місце, оголошується перевізникам-претендентам під час конкурсу, у 10-денний строк оформляється протоколом, який підписується присутнім головою або заступником голови та секретарем конкурсного комітету, і подається організатору.

В той же час, відповідно до п. 12 Порядку №1081 конкурсний комітет приймає рішення про недопущення до участі в конкурсі автомобільного перевізника, який: 1) подав до участі в конкурсі неналежним чином оформлені документи чи не в повному обсязі, а також такі, що містять недостовірну інформацію; 2) визнаний банкрутом або щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство (за винятком того, стосовно якого проводиться процедура санації), або який перебуває у стадії ліквідації; 3) не відповідає вимогам статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт"; 4) не має достатньої кількості транспортних засобів для виконання перевезень, затвердженої обов'язковими умовами конкурсу, та перевезень, які повинні виконуватися відповідно до чинних договорів (дозволів). Достатня кількість транспортних засобів визначається як кількість автобусів, необхідних для виконання перевезень, та кількість резервних транспортних засобів, яка становить 10 відсотків для міського, приміського сполучення та 20 відсотків для міжміського сполучення; 5) має несплачені штрафні санкції, накладені Укртрансінспекцією, або водії якого мають несплачені штрафи, накладені відповідно до статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неоскаржені у судовому порядку (що були накладені не пізніше ніж за 20 днів до дати проведення конкурсу); 6) подав конкурсну пропозицію, що не відповідає обов'язковим та додатковим умовам конкурсу, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 44 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Провівши системний аналіз вищезазначених норм права, суд приходить до висновку, що чинним законодавством України визначений вичерпний перелік підстав, з яких конкурсний комітет має право прийняти рішення про недопущення до участі в конкурсі автомобільного перевізника.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказані недопуски до участі у конкурсі ТОВ «Авто-Експрес» обґрунтовані наступним:

«На обговорення конкурсного комітету винесено питання щодо копій протоколів перевірки та адаптації тахографів до транспортних засобів поданих ТОВ «Авто-Експрес», що є аналоговими, а не цифровими.

Відповідно до пункту 3.6 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010р. №385, з урахуванням 1- 6 поправок до статті 13 Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі - ЄУТР), перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР), наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ (пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб’єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції «майстерні або механіка» та внесені Мінтрансзв’язку як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб'єктів господарювання несеним до Переліку».

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.10 Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі - ЄУТР) договірні сторони приписують встановлення й використання на транспортних засобах, зареєстрованих на їхній території, контрольних пристроїв відповідно до таких вимог:

a) Контрольний пристрій повинен відповідати, у тому, що стосується його конструкції, встановлення, використання та випробування, вимогам цієї Угоди та додатка до неї, який становить невід'ємну частину цієї Угоди. Контрольний пристрій, який відповідає, у тому, що стосується конструкції, встановлення, використання та випробування, постанові Ради (ЄEC) № 3821/85 від 20 грудня 1985 року, вважається таким, що відповідає вимогам цієї статті.

b) Якщо нормальне й відповідне використання контрольного пристрою, встановленого на транспортному засобі, неможливе, то кожний член екіпажу від руки, використовуючи відповідні графічні позначки, вносить в бланк для записів дані, які відповідають його професійній діяльності й періодам відпочинку.

c) Якщо члени екіпажу, знаходячись поза транспортним засобом, не можуть використати цей пристрій, вони від руки вносять у бланк для записів, використовуючи відповідні графічні позначки, різні періоди часу, які відповідають їхній професійній діяльності поза транспортним засобом.

d) Необхідно, щоб члени екіпажу постійно мали при собі й могли надати для інспекції бланки для записів за поточний тиждень та за останній день попереднього тижня, протягом якого вони керували транспортним засобом.

e) Члени екіпажу повинні забезпечувати належне вмикання й експлуатування контрольного пристрою, а у випадках його виходу зі строю повинні якомога швидше забезпечити його ремонт.

2. Роботодавець видає водіям достатню кількість бланків для записів, враховуючи при цьому, що ці бланки мають персональний характер, тривалість періоду, протягом якого їх можна використовувати, і можливий обов'язок заміни бланків у разі, якщо вони були пошкоджені або вилучені особою, уповноваженою здійснювати контроль. Роботодавець видає водіям бланки тільки затвердженого зразка, які підходять для використання на обладнанні, встановленому на транспортному засобі.

3. Підприємства повинні належним чином зберігати бланки для записів, заповнені як передбачено відповідно до підпунктів "b", "c" та "d" пункту 1 цієї статті, протягом принаймні дванадцяти місяців від останнього запису й надавати їх на вимогу контролюючих органів.

Згідно п. 3.1 Інструкції використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010р. №385, виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

Відповідно до п. 3.6 зазначеної Інструкції перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Провівши системний аналіз норм права, на які посилається відповідач як на підставу для недопуску позивача до участі у конкурсі, суд приходить до висновку, що вказані норми не містять обов’язкової вимоги щодо типу топографу – аналогового або цифрового, а тому недопуск позивача до участі у конкурсі з підстав невідповідності топографу є необґрунтованим.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення конкурсного комітету з проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському маршрутах загального користування, проведеного Укртрансінспекцією, що зафіксовані в пунктах 3.17.(12)., 3.18.(13)., 3.19.(14). протоколу № 29 від 30.07.2014р. та визнання недійсними результатів конкурсу на право здійснення перевезень пасажирів на маршрутах МИКОЛАЇВ - ОДЕСА (рейси 153/154), МИКОЛАЇВ - ОДЕСА (рейси 547/548), МИКОЛАЇВ - ОДЕСА (рейси 609/610), що зафіксовані в протоколі № 29 від 30.07.2014р. є обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

В той же час, як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Зважаючи, що суд є правозастосовуючим органом, а чинним законодавством встановлена процедура для визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування на конкурсних засадах, суд не може підміняти цю процедуру та орган, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень а отже, суд приходить до висновку про неможливість втручання в дискрецію суб'єкта владних повноважень.

Зокрема, аналіз положень статей 7, 43,44 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що питання визначення переможця конкурсу щодо здійснення автомобільного перевезення на автобусному маршруті загального користування на міжміських і приміських автобусних маршрутах, що виходять за межі території області (міжобласні маршрути) відносяться до виключної компетенції Укртрансінспекції.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про визнання ТОВ «Авто-Експрес» переможцем конкурсу на право здійснення перевезень пасажирів на маршруті МИКОЛАЇВ - ОДЕСА (рейси 153/154); зобов'язання Укртрансінспекцію визначити переможця конкурсу на право здійснення перевезень пасажирів на маршруті МИКОЛАЇВ-ОДЕСА (рейси 547/548) з використанням бальної системи оцінки пропозицій перевізників-претендентів; зобов'язання Укртрансінспекцію визначити переможця конкурсу на право здійснення перевезень пасажирів на маршруті МИКОЛАЇВ -ОДЕСА (рейси 609/610) з використанням бальної системи оцінки пропозицій перевізників-претендентів є необґрунтованими та безпідставними, а відтак у суду відсутні підстави для їх задоволення.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Беручи до уваги вимоги ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частити вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес» задовольнити частково.

Визнати недійсними рішення конкурсного комітету з проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському маршрутах загального користування, проведеного Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті що зафіксовані в пунктах 3.17.(12)., 3.18.(13)., 3.19.(14). протоколу № 29 від 30.07.2014р.

Визнати недійсними результати конкурсу на право здійснення перевезень пасажирів на маршрутах МИКОЛАЇВ - ОДЕСА (рейси 153/154), МИКОЛАЇВ - ОДЕСА (рейси 547/548), МИКОЛАЇВ - ОДЕСА (рейси 609/610), що зафіксовані в протоколі № 29 від 30.07.2014р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес» (код ЄДРПОУ 33222990) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 36,54 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя В.П. Шулежко

Суддя І.О. Іщук

Суддя І.М. Погрібніченко