Постанова № 41801567, 09.12.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2014 р. Справа № Б-39/147-10

У складі колегії суддів: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю:

від кредиторів - не прибули;

від боржника - не прибув;

від заявника апеляційної скарги - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Сумах (вх. №3926 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 28.10.14 у справі № Б-39/147-10

за заявою ВАТ "Харківшляхбуд", м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду від 04.07.2013р. визнано Відкрите акціонерне товариство "Харківшляхбуд" (код 03450502) банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Жарова П.В.

Ухвалою суду від 24.12.2013р. затверджено реєстр вимог кредиторів.

06.10.2014р. до суду надійшла заява Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах (вх. № 34671 від 06.10.2014р.) з грошовими вимогами до боржника в сумі 591,85 грн. - заборгованість по витратам пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій за вересень 2014р. за списком №2.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.10.2014р. у справі № Б-39/147-10 (суддя Усатий В.О.) відхилено вимоги УПФ в м. Сумах в сумі 591,85 грн. на виплату та доставку пільгових пенсій за вересень 2014р.

Господарський суд першої інстанції, відхиляючи вимоги управління, вважав, що вимоги управління ПФУ не мають характеру поточних у розумінні статті 1 Закону, оскільки заявлені після введення ліквідаційної процедури, під час якої не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку частини 1 статті 23 Закону.

Управління ПФ України в м. Сумах не погодилось з винесеною 28.10.2014р. господарським судом Харківської області ухвалою та звернулось з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального права просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 28.10.2014р. у справі № Б-39/147-10 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву управління ПФ України в м. Сумах до боржника про визнання поточних кредиторських вимог у розмірі 591,85 грн. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за вересень 2014р.

Боржник, ліквідатор боржника, кредитори відзив на апеляційну скаргу не надали в судове засідання 08.12.2014р. уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Заявник апеляційної скарги в судове засідання 08.12.2014р. уповноваженого представника не направив, про про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Зважаючи на встановлений процесуальним законом строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, належне повідомлення сторін та інших учасників провадження у справі про банкрутство про час та місце розгляду апеляційної скарги, те, що сторони та інші учасники попереджені про те, що у разі ненадання витребуваних судом документів та неявки уповноважених представників у судове засідання справа може бути розглянута за наявним у ній матеріалами, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників сторін та інших учасників провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства в межах статті 101 ГПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно з приписами статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За приписами пункту 1-1 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», викладеного у новій редакції згідно з Законом України від 22.12.2011р. N 4212-VI, який набрав чинності 18.01.2013р., положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 01.11.2010р. порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Харківшляхбуд" на підставі статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою суду від 04.07.2013р. визнано Відкрите акціонерне товариство "Харківшляхбуд" (код 03450502) банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Жарова П.В.

Враховуючи вимоги перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011р., до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011р. N 4212-VI, який набрав чинності 18.01.2013р. (далі - Закон про банкрутство).

За приписами ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закон про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 1 статті 38 Закону про банкрутство встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

З аналізу наведеної норми вбачається, що в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникнути виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі, і порядок їх виконання визначений спеціальним Законом про банкрутство.

Нормами Закону про банкрутство встановлено, що в ліквідаційній процедурі у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів в порядку статті 38 Закону про банкрутство.

Відповідно до частини 8 статті 41 Закону про банкрутство кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом. З основного рахунка банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

За приписами частини 2 статті 41 вказаного Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження, з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю.

В пункті 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. N 01-06/606/2013 «Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011р. N 4212-VI)» визначено, що статтею 38 Закону передбачено наслідки визнання боржника банкрутом. Зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом у останнього не може виникати додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що оскільки суми витрат на виплату пенсій є окремим видом збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, на них розповсюджується положення ст. 38 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду від 23.10.2013р. у справі №5021/1639/2011, від 28.05.2013р. у справі № 11/Б-1042(377/7-10) та від 18.09.2013р. у справа № 6/108-09.

З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції встановлені фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам та їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали у даній справі, у зв'язку з чим ухвалу господарського суду Харківської області від 28.10.2014 р. (щодо розгляду заяви про визнання поточних кредиторських вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах в сумі 591,85грн. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списками № 2 за вересень 2014 р.) справі № Б-39/147-10 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Сумах залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 28.10.14 у справі № Б-39/147-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 09.12.14

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.