Ухвала суду № 41801177, 19.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2014 рокусправа № 804/4724/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чепурнова Д.В., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання:Кязимової Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський завод продтоварів" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський завод продтоварів" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просив визнати протиправними та повністю скасувати:

податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.12.2013 р. № 0005152203 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 15431 грн.

податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.12.2013 р. № 0005122203 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 22651 грн.

податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.12.2013 р. № 0005162203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість 18848 грн. за основним платежем, 4712 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський завод продтоварів" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з ІП "Шерп ІЛС" за період липень 2013 року та відображення в господарських операціях або їх подальшої реалізації, за результатами якої складено акт від 21.11.2013 року № 1337/127/04-03/00377532. На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 10.12.2013 р. № 0005152203, від 10.12.2013 р. № 0005122203, від

10.12.2013 р. № 0005162203. Позивач вважав висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський завод продтоварів" задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.12.2013 р. № 0005152203.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.12.2013 р. № 0005122203.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.12.2013 р. № 0005162203.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договір, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбаний позивачем товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності, що не спростовується матеріалами перевірки.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський завод продтоварів" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з ІП "Шерп ІЛС" за період липень 2013 року та відображення в господарських операціях або їх подальшої реалізації.

Перевіркою встановлені порушення:

п п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого, завищено податковий кредит з податку на додану вартість за період липень 2013 р. на загальну суму ПДВ у розмірі 56929.60 грн. (рядок 17 "усього податкового кредиту", податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 р.). в результаті чого завищено від'ємне значення по податку на додану вартість у сумі 15431,00 грн. (рядок 19 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 р.), завищено від'ємне значення по податку на додану вартість у сумі 22651, 00 грн. (рядок 24 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 p.) та занижено податок на додану вартість на суму 18848,00 грн. (рядок 25 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 р.).

За результатами перевірки складено Акт від 21.11.2013 року № 1337/127/04-03/00377532 на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення:

від 10.12.2013 р. № 0005152203 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 15431 грн.;

від 10.12.2013 р. № 0005122203 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 22651 грн.;

від 10.12.2013 р. № 0005162203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість 18848 грн. за основним платежем, 4712 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач згідно видаткової накладної № 1300066/2 від 26.07.2013 р. придбав товар (мультиголовочний ваговий дозатор ISHIDA CHW-210), за договором поставки від 27.06.2013 р. № 27062013, укладеним з ІП "Шерп IЛC".

Вказаний товар оплачений позивачем згідно платіжних доручень № 860 від 03.07.2013 p., № 958 від 24.07.2013 р.

ІП "Шерп ІЛС" за першою подією (оплата товару) позивачу видано податкову накладну № 175 від 03.07.2013 р., за першою подією (оплата товару) податкову накладну № 176 від 24.07. 2013 р., за фактом отримання товару податкову накладну № 177 від 26.07. 2013 р.

Останню податкову накладну № 177 видано 26.07.2013 р. за второю подією (отримання товару) у м. Києві за видатковою накладною № 1300066/2 від 26.07.2013 р.

Факт ввезення ІП "Шерп ІЛС" на митну територію придбаного 26.07.2013 р. позивачем товару (мультиголовочний ваговий дозатор ISHIDA CHW-210) та транспортування підтверджується ВМД № 100270000/2013/ 226479 від 26.07.2013 p., CMR № 524579 від 17.07.2013 p.

Вказаний товар є складовою частиною виробничого обладнання, яке замовлено позивачем для виготовлення автомату АК для фасування сипучих продуктів до складу якого входить вищевказаний мультиголовочний ваговий дозатор ISHIDA CHW-210 згідно договору № 130619-02 від 19.06.2013 р. укладеним з ТОВ "НВП ІНТА".

Після завершення митного оформлення без розвантажування автомобіля державний номер AM 0786 ВС, яким перевозився мультиголовочний ваговий дозатор ISHIDA CHW-210 останній був доставлений на адресу ТОВ "НВП ІНТА" де і був прийнятий представником позивача Ланковим В.Є. за видатковою накладною № 1300066/2 від 26.07.2013 р. яка підтверджує факт отримання від постачальника ІП "Шерп ІЛС" товару.

Тобто, товар був доставлений за адресою місцезнаходження ТОВ "НВП ІНТА" тому, що останнє є виконавцем за іншим договором № 130619-02 від 19.06.2013 р. укладеним Товариством з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський завод продтоварів" на виготовлення автомату АК для фасування сипучих продуктів до складу якого входить вищевказаний мультиголовочний ваговий дозатор ISHIDA CHW-210.

На виконання договору № 130619-02 від 19.06.2013 р. укладеним з ТОВ "НВП ІНТА" останнє згідно видатковій накладній № 136 від 01.10.2013 р. передало у власність позивача автомат АК для фасування сипучих продуктів до складу якого входить вищевказаний мультиголовочний ваговий дозатор ISHIDA CHW-210.

Вказаний товар доставлений позивачу а/м Мерседес державний номер АР 4911 ВХ, про що свідчить ТТН № 1 від 01.10.2013 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договір, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбаний позивачем товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності, що не заперечується матеріалами перевірки.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський завод продтоварів" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: Д. В. Чепурнов

Суддя: А. В. Шлай