Постанова № 41801147, 20.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2014 року

справа № 811/2069/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Агростандарт А» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування наказів,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Агростандарт А» (далі - позивач або ПП «Агростандарт А») звернулось з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі – відповідач або Кіровоградська ОДПІ Кіровоградської області ДПС) в якому просило скасувати наказ Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС № 1534 від 14.09.2012 року та наказ № 981 від 08.05.2013 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС № 981 від 08.05.2013 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за відсутності останнього.

Заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Кіровоградською ОДПІ, посилаючись на п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, направлено на

адресу ПП «Агростандарт А» запит за вих. № 5809/10/152 від 28.02.2013 року про надання позивачем пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Базисстандарт» за період з квітня по червень 2012 року та ТОВ «Агрофінінвестторг» за серпень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року.

У відповідь на вказаний запит ТОВ «Агростандарт А» надало до податкового органу наявні у нього документи та пояснення, про що свідчать листи позивача від 13.03.2013 року за № 7/13 та від 20.03.2013 року № 8/13.

На підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС прийнято наказ № 981 від 08.05.2013 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки «ПП Агростандарт А» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ за серпень, жовтень, листопад 2011 року та квітень, травень, червень 2012 року.

У період з 13.05.2013 року по 15.05.2013 року податковою інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Агростандарт А» з питань правильності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту за серпень, жовтень, листопад 2011 року та квітень, травень, червень 2012 року за результатами якої складено акт № 354/1520/37426702 від 15.05.2013 року.

Колегія суддів зазначає, що задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції не врахував, що частиною 2 статті 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція суддів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже з наведеної норми Конституції України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права.

В свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Вказаний принцип також закріплений в частині 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи із положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Так, згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваного наказу за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Так, оспорюваний у вказаній справі наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання.

Разом з тим, як підтверджується наявними у матеріалах справи, та на що не звернув уваги суд першої інстанції, податковим органом фактично реалізована надана оспорюваним наказом компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, що підтверджується актом від 15 травня 2013 року № 354/1520/37426702, а відтак, задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу, не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки такий наказ не є юридично значимим для позивача.

Відповідна правова позиція викладена і в ухвалі ВАСУ від 27.03.2014 року (справа № К/800/43559/13).

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на зазначене, та враховуючи те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 161, 195, 198, 202, 207 КАС України, суд,–

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби – задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Агростандарт А» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування наказів – скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай