Ухвала суду № 41800662, 03.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5719/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2014 року позов задоволено частково, визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №33326552202 від 05.03.2014.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу № 1398 від 12.09.2013 проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Індиго» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт № 641/26-55-22-02/33831166 від 12.11.2013, яким встановлено порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток від діяльності іншої ніж страхова на загальну суму 2 405 894,00 грн. та пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 303 від 01.03.1999 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища в стягнення цього збору" в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання по збору за забруднення природного навколишнього середовища а сумі 29 771,71 грн.

09.12.2013 на підставі акту № 641/26-55-22-02/33831166 від 12.11.2013 прийняті податкові повідомлення - рішення №101426552202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2 613 680,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 522 736,00 грн. та №101326552202, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: збір за забруднення навколишнього середовища на загальну суму 37 214,63 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 7 442,92 грн.

18.12.2013 ТОВ "Страхова компанія "Індіго" до Головного управління Міндоходів у м. Києві подано скаргу на податкові повідомлення - рішення №101426552202 від 09.12.2013, №101326552202 від 09.12.2013 за результатами розгляду якої прийнято рішення № 1472/10/26-15-10-05-15 від 13.02.2014, яким скасовано податкове повідомлення - рішення №101326552202 від 09.12.2013 в частині сплати основного платежу на суму 15458,39 грн. та сплати штрафних санкцій на суму 3864,60 грн. та податкове повідомлення - рішення №101426552202 від 09.12.2013 в частині штрафних санкцій у розмірі 181243,00 грн., збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 314950,00 грн., а скаргу задоволено частково.

05.03.2014 прийняті податкові повідомлення - рішення №33326552202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2 747 387,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 341 493,00 грн. та №642/26552203, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: збір за забруднення навколишнього середовища на загальну суму 17891,64 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 3578,32 грн.

26.02.2014 ТОВ "Страхова компанія "Індіго" до Міністерства доходів і зборів України подано скаргу на податкові повідомлення - рішення №101426552202 від 09.12.2013, №101326552202 від 09.12.2013 за результатами розгляду якої прийнято рішення № 7162/6/99-88-10-00-15 від 18.04.2014, яким податкові повідомлення - рішення з урахуванням рішення № 1472/10/26-15-10-05-15 від 13.02.2014 залишено без змін.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Частинами першою, другою та третьою статті 12 зазначеного Закону встановлено, що перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента здійснюється згідно з вимогами та в порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України. Договори перестрахування підлягають реєстрації в порядку, затвердженому Уповноваженим органом.

Відповідно до статті 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що дохід від страхової діяльності юридичних осіб - резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується: за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону; за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування. Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, між позивачем (Перестрахованик) та ТДВ «СК «Відродження України» (Перестраховик) укладено Договори про непропорційне перестрахування на базі ексцеденту збитковості № 208/2010/2 від 01.10.2012, № 01/10/2010 від 01.10.2010 та між позивачем Перестрахованик) та ТДВ "СК"Сяйво" (Перестраховик) укладено Договір про непропорційне перестрахування на базі ексцеденту збитковості № 01/04/2010 від 01.04.2012, згідно умов яких Перестраховик бере на себе зобов'язання після перевищення Пріоритету Перестрахованого виплатити в межах своєї відповідальності, встановленої цим Договором, збитки, що можуть настати після виплат Перестрахованим страхових сум (їх часток) за договорами страхування, що складають визначений даним договором портфель.

Також, між позивачем та ТДВ «СК «Відродження України» було укладено договір № ВУ-0105/01 від 05.01.2009 про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) предметом якого є загальні умови конкретних договорів перестрахування, які сторони мають намір укласти надалі. Кожна зі сторін, що підписала даний Договір, може приймати від іншої сторони або передавати їй на перестрахування ризики, відповідно до видів страхування, зазначених в ліцензіях сторін.

Умовами зазначеного договору передбачено, що на підставі даного договору, сторони можуть укладати договори факультативного перестрахування (ковер-ноти, сліпи) окремо по кожному ризику (чи групі ризиків) та предметом конкретного договору перестрахування (ковер-нота, сліпа) є зобов'язання однієї Сторони (Перестраховика. Цесіонера) за обумовлену в ковер-ноті плату (перестрахувальну премію) відшкодувати іншій Стороні (Перестрахувальнику, Цеденту) частину витрат, що виникли в результаті здійснення Перестрахувальником страхової виплати за оригінальним договором страхування.

На підтвердження реальності та фактичного існування правовідносин з контрагентами ТДВ «СК «Відродження України» та ТДВ "СК"Сяйво" позивачем надано суду копії договору про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії), договорів про непропорційне перестрахування на базі ексценденту збитковості з доданими до них бордеро застрахованих ризиків, договорів страхування контейнерного обладнання, договорів страхування наземного транспорту, договорів перестрахування Ковер - нот, договорів добровільного страхування майна, договорів перестрахування, заяв на добровільне страхування вантажів, договорів добровільного медичного страхування з додатками та додатковими угодами, заяв про добровільне страхування майна юридичних осіб, договорів добровільного страхування майна та відповідальності перед третіми особами з додатками, договорів страхування майна, опитувальних листів по страхуванню майна, договорів страхування пов'язаних з кредитом (позикою), страхових полісів, Ковер-нот, договорів перестрахування (ретроцесії), договорів страхування від нещасного випадку з додатками, генеральних договорів страхування грузов з доданими до них актами, договорів страхування ризиків діяльності з додатковими угодами до них, платіжних доручень, наказів на виплату страхового відшкодування, страхових актів, розрахунків страхового відшкодування, видаткових касових ордерів, договорів страхування відповідальності за непогашення кредиту (позики).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач в періоді, що перевірявся податковим органом мав фінансово - господарські взаємовідносини з ПрАТ "Прогрес-Фонд" за договорами перестрахування №315-29417-11Re від 01.02.2011, № 209-19460-10.25Re від 14.01.2011, на підтвердження реальності правовідносин за якими позивачем надано суду копії відповідних договорів, та копії договору страхування, договору страхування вантажів, додаткову угоду до договору співпраці в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) № ПФ-0901/12 від 01.09.2008.

Також, позивачем на підтвердження належної правосуб'єктності контрагентів ПАТ "Прогрес-Фонд", ТДВ "Страховик" та ТДВ "СК "Рада" надано суду копії свідоцтв про державну реєстрацію юридичних осіб, свідоцтв про реєстрацію фінансової установи, довідок з ЄДРПОУ, ліцензій на провадження страхової діяльності та статутів.

В свою чергу, відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ПАТ "Прогрес-Фонд", ТДВ "Страховик" та ТДВ "СК "Рада" не відобразило у своїх податкових звітностях операції з позивачем, а також, що ними не було сплачено податок на прибуток з вказаних операцій. Отже, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ПАТ "Прогрес-Фонд", ТДВ "Страховик" та ТДВ "СК "Рада".

Крім того, необхідно зазначити, що судом першої інстанції обґрунтовано не взято посилання відповідача на факти встановлені в актах № 28/22-4/30779308 від 19.07.2013, № 445/2250/30303336 від 19.07.2013 та акт документальної позапланової виїзної перевірки ТДВ "СК "Сяйво" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, як докази протиправності та невідповідності вимогам законодавства, укладених між позивачем і даними контрагентами договорів з огляду на наступне.

Так, на підставі акту №445/2250/30303336 податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення 18.09.2013 №0004752202 від 18.09.2009, яке ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» оскаржило в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2013 у справі №826/18310/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014, позов ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» було задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004752202. від 18.09.2013, при цьому судами була досліджена реальність вчинених ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» правочинів з його контрагентами та встановлена їх реальність.

На підставі акту №28/22-4/30779308 від 19.07.2013 податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004862204 від 07.08.2013, яке ТДВ «СК «Рада» оскаржило в судовому порядку.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2013 №810/5624/13-а позов ТДВ «СК «Рада» було задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004862204 від 07.08.2013, при цьому судом була досліджена реальність вчинених ТДВ «СК «Рада» правочинів з його контрагентами та встановлена їх реальність.

За результатами перевірки ТДВ "СК "Сяйво" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 складено акт № 28/22-1/32704920 від 22.07.2013на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000212200 від 07.08.2013, яке ТДВ "СК "Сяйво" оскаржило в судовому порядку. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 у справі №810/5421/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014, позов ТДВ "СК "Сяйво" було задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000212200 від 07.08.2013, при цьому судами була досліджена реальність вчинених ТДВ "СК "Сяйво" правочинів з його контрагентами та встановлена їх реальність.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи те, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності фактичного здійснення фінансово - господарських взаємовідносин між позивачем та ПАТ "Прогрес-Фонд", ТДВ "Страховик" та ТДВ "СК "Рада" відповідачем суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ПАТ "Прогрес-Фонд", ТДВ "Страховик" та ТДВ "СК "Рада" мали реальний товарний характер.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №33326552202 від 05.03.2014р.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.