Постанова № 41800569, 02.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р. Справа№ 910/24734/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

Сітайло Л.Г.

Від позивача - Лазаренко Ю.Г. ( довір. №290 від 01.10.14);

Від відповідача - Федоренко М.С. ( довір. №18-1017/11 від 04.08.14);

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2014р.

у справі № 910/24734/13 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва «Печерськжитло»

про стягнення 553 591,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2014р. у справі №910/24734/13 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва «Печерськжитло» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 187 741 грн. 56 коп. - основного боргу, 1521 грн. 21 коп. - 3 % річних, 7478 грн. 92 коп. - пені, 9387 грн. 07 коп. - штрафу та 4122 грн. 58 коп. - витрати по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено перебування на балансі відповідача саме тих теплових мереж, які розташовані за адресами, що були визначені позивачем при обґрунтуванні позовних вимог про стягнення заборгованості за постачання холодної води, яка обліковується позивачем за кодом, як холодна питна вода, яка іде на підігрів, з огляду на що, як зазначає суд, відсутні підстави для стягнення заборгованості за постачання холодної води, яка обліковується позивачем за кодом 6-50282 (холодна питна вода, яка іде на підігрів).

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2014р. в частині відмови в стягненні з відповідача на користь позивача 319689,71 грн. основного боргу, 1998,06 грн. 3% річних, 9790,41 грн. пені, 15 984,49 грн. штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з постачання питної води та відведення стоків, обсяги яких сторонами визначено актами відповідно до умов договору, а не у зв'язку із оплатою обсягів води, яка використовується для гарячого водопостачання, як про це зазначив суд, при тому що умовами укладеного між сторонами договору не встановлено звільнення абонента від сплати за надані йому послуги постачальником води, яка підігрівається в теплових пунктах, що не перебувають на балансі абонента, а відтак правовідносини сторін регулюються умовами договору.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

03 березня 2004 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 03854/2-06 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та приймання стічних вод у міську каналізаційну мережу, а останній сплачувати їх вартість.

Відповідно до пункту 2.1.1 договору № 03854/2-06 від 03.03.2004 облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у позивача, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у відповідача декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за ним. Зняття показань з водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача у присутності представника відповідача у строки згідно з графіком обслуговування. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 20 м.куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватись позивачем поквартально, при цьому останній направляє відповідачу щомісячно платіжні документи, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання водолічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків позивача від відповідача в письмовому вигляді. В разі, якщо останній не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті позивачем є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг (пункт 2.1.2).

Підпунктами 2.1.5 та 2.1.6 пункту 2.1 договору встановлено, що абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у журналі обліку споживання води (пронумерований, прошити й та скріплений печаткою), який заповнюється щомісячно абонентом та представником постачальника. Облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, або в інші строки, на вимогу постачальника, проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акта звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Порядок розрахунків визначений сторонами у пункті 2.2. договору, зокрема, постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги - доручення, тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у платіжних документах без внесення додаткових змін до договору стосовно строків їх введення та розмірів (підпункт 2.2.1 договору); у платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (підпункт 2.2.2 договору); в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (підпункт 2.2.4 договору); у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акта. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною (підпункт 2.2.5 договору).

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Пунктом 1 статті 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що облік наданих позивачем послуг здійснюється за об'єктами, що включені відповідачем у дислокацію до договору, яким присвоюються особові рахунки та які групуються в коди абонента. Виставлення рахунку за конкретним кодом здійснюється з огляду на обсяг послуг, наданих до об'єктів, що включені до певного коду відповідача.

Неналежне виконання відповідачем умов договору щодо оплати наданих послуг з постачання питної води та приймання стічних вод за період з 01.04.2013 по 01.09.2013 стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих послуг з постачання питної води (холодне водопостачання) та приймання стічних вод (яка обліковується за кодами 6-282, 6-1578, 6-1579), відсутність доказів оплати, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 187 741,56 грн. заборгованості за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Як встановлено місцевим господарським судом , у суму заборгованості із водопостачання та водовідведення позивачем також включено вартість води, яка використовується для виготовлення гарячої води (підігріву) та яка обліковується за кодом №6-50282.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Стаття 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлює, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

У ст. 13 Закону встановлено перелік комунальних послуг, який не є вичерпним.

Пунктом 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року та зареєстрованих Мінюстом 07.10.2008 року (далі Правила користування №190) визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

За п. 2.1 Правил користування №190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду. Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач. При цьому, саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

Встановивши, що між сторонами спору договірні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води, відсутні; укладений сторонами договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 03.03.2004 № 03854/2-06 не регулює відносин сторін з приводу постачання холодної води, яка іде на підігрів; на балансі відповідача теплові пункти (котельні), з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості холодної води, яка іде на підігрів.

У той же час, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості послуг із приймання стічних вод гарячого водопостачання (стоки), яка є однією із складових за кодом №6-50282, судова колегія апеляційного суду вважає передчасним та таким, що не ґрунтується на повному дослідженні обставин справи і доказів у ній, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно умов укладеного сторонами договору постачальник (позивач) зобов'язується надавати абоненту (відповідачу) послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг.

Пунктом 1.4 Правил користування №190, приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі -Правила приймання №37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно п. 1.2 Правил приймання №37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Як унормовано п. 1.4 Правил приймання №37, абонент Водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів);

Відповідно до п. 2.4 означених Правил приймання, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості холодної води, яка іде на підігрів за кодом №6-50282,, не звернув уваги на те, що за даним кодом обліковується також питна вода (вода + стоки), а надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь водоканалу (позивача).

Отже складовою заборгованості, яка обліковується за кодом №6-50282 є заборгованість відповідача за отримані від позивача послуги із приймання стічних вод (гарячого водопостачання), які регулюються умовами укладеного сторонами договору та матеріально підтверджуються у розмірі 131 356,62 грн., а у зв'язку з цим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судовою колегією зроблено перерахунок трьох процентів річних від простроченої суми з урахуванням задоволеної до стягнення суми заборгованості задовольняє позовні вимоги в цій частині, а саме: 3% річних у сумі 3225,95 грн.

До стягнення позивачем також було заявлено штраф у розмірі 25 371,56 грн.

Суд першої інстанції зазначену вимогу задовольнив частково, як обґрунтовану.

Судова колегія відмовляє в задоволенні стягнення штрафу, а рішення в цій частині вважає необґрунтованим, оскільки у відповідності до п.4.5. договору, за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент оплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Безпідставність відмови відповідача оплатити направлений рахунок за отримані послуги з водопостачання та водовідведення позивачем не доведено, докази передбачені законодавством та договором не надані.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.4.2. Договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судовою колегією з урахуванням положень закону зроблено перерахунок пені від простроченої суми, відповідно до задоволених позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості, отже до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15666,40 грн. пені за період з 01.04.2013р. по 01.08.2013р.

Доводи позивача про те, що умовами договору не встановлено звільнення абонента від сплати за надані йому послуги постачальниками води, яка підігрівається в теплових пунктах, що не перебувають на балансі абонента, а відтак, як зазначає скаржник правовідносини сторін регулюються умовами договору, не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки як встановлено матеріалами справи між сторонами спору договірні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води, відсутні.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2014р. у справі № 910/24734/13 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити частково. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва «Печерськжитло» (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 30/1, ідентифікаційний код 03366569) на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 319098 (триста дев'ятнадцять тисяч дев'яносто вісім) грн.18 коп. заборгованості, 15666 (п'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят шість ) грн. 40 коп. пені, 3225 (три тисячі двісті двадцять п'ять ) грн., 95 коп. - 3% річних, 6310 (шість тисяч триста десять) грн. судового збору. В решті задоволення позовних вимог відмовити».

3. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва «Печерськжитло» (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 30/1, ідентифікаційний код 03366569) на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 1979 (одну тисячу дев'ятсот дев'ять) грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/24734/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено та підписано 09.12.14р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді О.М. Баранець

Л.Г. Сітайло