Постанова № 41800566, 02.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р. Справа№ 910/12484/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Сітайло Л.Г.

Баранця О.М.

Від позивача - Березова І.Г. (довір. №295 від 01.10.2014);

Від відповідача - Науменко С.В. ( довір. б/н від 10.01.2014р.);

Петрусь Ж.Ж. - голова правління

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Авіатор -17»

на рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2014р.

у справі № 910/12484/13 (головуючий суддя:Цюкало О.В., судді Босий В.П., Ломака В.С.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-17»

про стягнення 500 483,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2014р. у справі №910/12484/13 позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 274586,01грн.- заборгованості, 11859,01грн. - 3% річних, 4473,90грн. - інфляційних витрат, 1712,83грн.- пені, 54917,20грн - штрафних санкцій. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що судом не встановлено обставин сплати відповідачем заборгованості або неотримання послуг від позивача, позивачем належними та допустимими доказами доведено та підтверджено існуючу заборгованість за відповідачем.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Госопдарського суду міста Києва від 20.01.2014р.. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні повних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що належними доказами по справі, наданими позивачем, є акти про зняття показань з приладів обліку встановлених у будинку відповідача на вводах трубопроводу води, але вказані акти не підписані з боку відповідача, а тому не можуть бути прийняті судом, як належні докази. Відповідач також зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2009р. у справі №7/646, яке набрало законної сили 28.04.2010р., встановлено, що 01.06.2009р. відповідач мав переплату у сумі 3 270,29 грн., яка не відображена позивачем у червні 2009 року у розгорнутому розрахунку позовних вимог. Крім того, відповідач зазначає, що безвідповідальне ставлення позивача до зобов'язань встановлених договором №8762/4-11 від 10.12.2000, яке обумовило безпідставне виставлення відповідачеві вартості послуг з водопостачання, які відповідач не споживав.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

19.12.2000р. між ДКО "Київводоканал" в особі підприємства по експлуатації водомірного господарства та збуту води "Водозбут", що в липні 2001р. перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київодоканал", яке 20.12.2010р. перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київодоканал" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Авіатор-17" (абонент) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення №08762/4-11, відповідно до п.1.1. якого за договором постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994.

Пунктом 2.2. вказаного договору встановлено, що абонент зобов'язується сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно з п.3.1. договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника.

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Судом встановлено, що відповідач неналежно виконує обов'язки стосовно повної, своєчасної та систематичної оплати отриманих ним послуг відповідно до умов договору, станом на час розгляду справи доказів сплати суми заборгованості у розмірі 397 942,92 грн. за період з 01.06.2009р. по 31.03.2013р. відповідачем не надано.

Водночас в матеріалах справи наявна заява від 12.07.2013р. відповідача про застосування строку позовної давності. З урахуванням вимог діючого законодавства, місцевим господарським судом обґрунтовано вказане клопотання задоволено та період нарахування встановлений з 30.06.2010р. по 31.03.2013р.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача основного боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 274 586,01 грн. з огляду на наступне.

Відповідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 3.7 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008р. №190, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.13 вказаних Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання та використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Крім цього, у п. 6.1 вказаних Правил зазначено, що насосне обладнання для підкачування холодної води та регулятори тиску, встановлені в котельнях, ТП і прибудованих до них, які перебувають на балансі юридичних осіб, експлуатуються ними відповідно до умов договорів, укладених з виробником. Виробник комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відшкодовує теплопостачальним організаціям витрати на експлуатацію насосних агрегатів.

При цьому суд зазначає, що постачання гарячої води регулюється Законом України "Про теплопостачання", за яким теплогенеруюча або теплопостачальна організація укладає окремий договір купівлі-продажу теплової енергії з власником відповідного майна або юридичною особою, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договори на надання житлово - комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Судова колегія зазначає про те, що умовами договору №08762/4-11від 19.12.2000р. не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що під час розгляду даної справи позивачем не доведено факт договірного врегулювання з відповідачем відповідних відносин, а стягнення оплати послуг з підігріву води тепловими пунктами, що не належать Житлово-будівельному кооперативу «Авіатор-17», як того вимагає ПАТ "АК "Київводоканал", не відповідає законодавству - Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилам користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008 р. № 190.

Висновки місцевого господарського суду про те, що надання відповідачу води, що використовується для виготовлення гарячої, та холодної води є єдиним видом послуг з водопостачання, спростовується тим, що предметом договору №08762/4-11від 19.12.2000 р. є забезпечення відповідача постачанням саме питної води, а не води, що використовується для виготовлення гарячої.

Крім того, відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002р. № 37 (далі - Правила приймання) стічні води підприємств це усі види стічних вод, що утворились внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технологічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території підприємства.

Згідно п. 2.4 Правил приймання підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що в даному випадку оплаті підлягають послуги з водовідведення стічних вод, що утворились після використання холодної води та води, що використана на підігрів.

Проте, судова колегія зазначає, що за наданими позивачем даними та розрахунками, що є в матеріалах справи, неможливо встановити кількість стічних вод, що утворилися внаслідок споживання питної води, що йде на підігрів, від кількості стічних вод, які утворилися внаслідок споживання холодної води відповідачем.

З урахуванням викладеного суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за послуги з надання питної води, що йде на підігрів та за послуги прийняття стічних вод, що утворились від гарячого водопостачання, у міську каналізаційну мережу.

Щодо заборгованості відповідача по сплаті за отримання послуг з постачання питної води та водовідведення в сумі за період з 30.06.2010р. по 31.03.2013р. судова колегія зазначає, що вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що заборгованість відповідача перед позивачем в частині сплати за отримання послуг з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу не сплачена, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 118 848,22 грн.( нараховано 245716,30грн. - сплачено 126 868,08грн. = 118 848,22грн.)

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судовою колегією зроблено перерахунок трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат відповідно задоволеної до стягнення суми заборгованості. Позовні вимоги в цій частині складають: 3% річних у сумі 9826,96 грн., інфляційні втрати у сумі 3458,12 грн. за період з 01.07.2010р. по 31.03.2013р.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.4.2. Договору за несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує пеню у розмірі 1 відсоток несплаченої суми за кожний день прострочення.

Однак, відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вказане положення повинно застосовуватися при нарахування пені в даному випадку.

Судовою колегією зроблено перерахунок пені, відповідно вимог законодавства та суми заборгованості, та встановлено , що на користь позивача підлягає стягненню 1215,80 грн. за період з 01.07.2010р. по 31.03.2013р.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 79 588,58 грн., які судом першої інстанції задоволено у розмірі 54 917,20 грн.

Судова колегія відмовляє в задоволенні зазначених позовних вимог, а рішення в цій частині вважає необґрунтованим, оскільки у відповідності до п.4.1. договору, абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20 відсотків від несплаченої суми тільки за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення Безпідставність відмови відповідача від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення позивачем не доведено, передбачених законодавством доказів позивачем не надано.

Доводи ж відповідача про безпідставне виставлення рахунків на оплату вартості послуг з водопостачання та водовідведення, оскільки відповідач не споживав вказаної кількості послуг не підтверджуються матеріалами справи, не доведені відповідачем, а тому не можуть буди покладені в основу рішення.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-17» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2014р. у справі № 910/12484/13 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити частково. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-17» (03179, м. Київ, вул. Ірпінська, 63-А, код ЄДРПОУ 23698807) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) основний борг у розмірі 118848 (сто вісімнадцять тисяч вісімсот сорок вісім) грн.22 коп., 9826 (дев'ять тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 96 коп. - 3% річних, 1215 (одну тисячу двісті п'ятнадцять ) грн..80 коп. пені, 3458 (три тисячі чотириста п'ятдесят вісім) грн. 12 коп. інфляційних, 2602 (дві тисячі шістсот дві) грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовити».

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи №910/12484/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено та підписано 09.12.14р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Л.Г. Сітайло

О.М. Баранець