Рішення № 41800489, 24.11.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2014 р.Справа № 922/1846/14

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Шатерніков М.І.

судді: Жигалкін І.П. , Аюпова Р.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція", м. Харків треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - Товариство з обмеженою відповідальністю „Метали і полімери", м. Алчевськ; - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", м. Київ про визнання недійсними договорів за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

3-ї особи (ТОВ „Метали і полімери") - не з'явився

3-ї особи (ПАТ "Державний ощадний банк України") - Усатюк І.В. (дов. НАА. № 354045 від 16.06.2014 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия", звернувся до господарського суду з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція", в якому просить суд визнати удаваними та з 29 грудня 2011 року недійсними договори купівлі-продажу, посвідчені 29 грудні 2011 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К.В. за реєстровими номерами № 4437, № 4440, укладені між ТОВ "Стройиндустрия" та ТОВ "Металіст-будметалконструкція"; застосувати наслідки недійсності договорів та припинити право власності ТОВ "Металіст-будметалконструкція" на 1/4 та 3/4 частини нежитлових будівель, які знаходяться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Свистуна, 11. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.05.2014 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/1846/14 та розгляд справи призначено на 28.05.2014 р. о 12:45 год.

У судовому засіданні 28.05.2014 року було оголошено перерву на 11:00 12.06.2014 р., у судовому засіданні 12.06.2014 р. було оголошено перерву на 11:00 16.06.2014 р., у судовому засіданні 16.06.2014 р. було оголошено перерву на 12:00 23.06.2014 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.06.2014 р. розгляд справи № 922/1846/14 було відкладено на 08.07.2014 р. об 11:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.07.2014 р. розгляд справи № 922/1846/14 було відкладено на 28.07.2014 р. об 11:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 липня 2014 року для розгляду справи № 922/1846/14 було вирішено призначити колегію суддів, оскільки дана справа є складною за своїм правовим характером та потребує ретельного аналізу діючого законодавства.

Розпорядженням Голови господарського суду Харківської області від 28.07.2014 року, враховуючи рішення зборів суддів від 06.01.2011 року, для розгляду справи № 922/1846/14, було призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шатерніков М.І., суддя Жигалкін І.П. та суддя Денисюк Т.С.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.07.2014 р. розгляд справи № 922/1846/14 було відкладено на 26.08.2014 р. о 10:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.08.2014 р. розгляд справи № 922/1846/14 було відкладено на 23.09.2014 р. о 12:30 год.

Розпорядженням Голови господарського суду Харківської області від 23.09.2014 року, у зв'язку з відпусткою судді Денисюк Т.С., враховуючи рішення зборів суддів від 06.01.2011 року, для розгляду справи № 922/1846/14, було призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шатерніков М.І., суддя Жигалкін І.П. та суддя Аюпова Р.М.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.09.2014 р. розгляд справи № 922/1846/14 було відкладено на 04.11.2014 р. о 10:30 год. Цією ж ухвалою до участі у справі було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Метали і полімери" (ідент. код 35653261) та Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (ідент. код 00032129) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.11.2014 р. розгляд справи № 922/1846/14 було відкладено на 19.11.2014 р. о 10:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.11.2014 р. розгляд справи № 922/1846/14 було відкладено на 24.11.2014 р. о 10:00 год.

Представник 3-ї особи - ПАТ "Державний ощадний банк України" у судовому засіданні оголосив письмові пояснення, в яких зокрема зазначає, що стосовно відповідача на час розгляду справи порушено провадження у справі про банкрутство і дії позивача та відповідача щодо ініціювання судового процесу уданій справі можуть бути наміром виведення зі складу ліквідаційної маси нежитлових приміщень, купівля-продаж яких є предметом оспорювання у даній справі.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, явку своїх повноважних представників в судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.

Представник 3-ї особи (ТОВ „Метали і полімери") у судове засідання не з'явився.

У п.п. 3.9.1, 3.9.2 роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вказано, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника 3-ї особи, колегія суддів встановила наступне.

Згідно з договором купівлі-продажу, посвідченим 06 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. за реєстровим номером 4990, позивач набув права власності та 09 жовтня 2008 року зареєстрував право власності на нерухоме майно: нежитлові будівлі літ. А-1-3, площею 5357,1м. кв., літ. Б-2 площею 16,8 м.кв., літ. В-1 площею 15,6 м. кв., літ. Г-1 площею 291,1 м. кв., літ. Д-1 площею 1369,8 м.кв., літ. Е-1 площею 134,9 м. кв., які знаходяться в місті Харкові по вулиці Свистуна, 11.

Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 1,0485 га, належній згідно з договором № 2117 від 11 жовтня 1999 року на праві користування до 14.12.2019 року Акціонерному товариству закритого типу "Металіст", правонаступником якого є ПрАТ "Металіст-будметалконструкція". Назва вулиці "Північна" перейменована на "Свистуна" згідно з рішенням Харківської міської ради від 29.12.2000 року.

29 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція" (відповідачем) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К.В. за реєстровим номером 4437, відповідно до п. 1 якого продавець (позивач) передає у власність покупця (відповідача) 3/4 частки нежитлових будівель: літ. А-1-3, площею 5357,1м. кв., літ. Б-2 площею 16,8 м.кв., літ. В-1 площею 15,6 м. кв., літ. Г-1 площею 291,1 м. кв., літ. Д-1 площею 1369,8 м.кв., літ. Е-1 площею 134,9 м. кв., які знаходяться в місті Харкові по вулиці Свистуна, 11. Згідно з п. 3 договору, продаж цього нерухомого майна, що є дійсним наміром сторін, вчинено за суму 2574959,63 грн., які покупець зобов'язався сплатити покупцеві протягом 90 днів після підписання договору, але не пізніше 10 днів з моменту отримання відповідного рахунку.

Також, 29 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція" (відповідачем) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К.В. за реєстровим номером 4440 відповідно до п. 1 якого продавець (позивач) передає у власність покупця (відповідача) 1/4 частки нежитлових будівель: літ. А-1-3, площею 5357,1м. кв., літ. Б-2 площею 16,8 м.кв., літ. В-1 площею 15,6 м. кв., літ. Г-1 площею 291,1 м. кв., літ. Д-1 площею 1369,8 м.кв., літ. Е-1 площею 134,9 м. кв., які знаходяться в місті Харкові по вулиці Свистуна, 11. Згідно з п. 3 договору, продаж цього нерухомого майна, що є дійсним наміром сторін, вчинено за суму 858319,87 грн., які покупець зобов'язався сплатити покупцеві протягом 90 днів після підписання договору, але не пізніше 10 днів з моменту отримання відповідного рахунку.

Позивач вважає, що спірні договори купівлі-продажу частин нерухомого майна від 29 грудня 2011 року за № 4437 та № 4440 мають бути визнаний недійсним, посилаючись на те, що дані правочини є удаваними та приховують під собою інший правочин, а саме правочин з купівлі-продажу нерухомого майна в цілому, який, в свою чергу, не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203, ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим є недійсними з підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про наявність передбачених Законом підстав для визнання правочину недійсним, оскільки відповідно до ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодекс, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 626 Цивільного кодексу України містить поняття та види договору. Згідно неї договором визнається домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Стаття 627 Цивільного кодексу України закріплює принцип свободи договору та встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено наступні загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Положення ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України визначають, що головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків.

Воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені в правочині. При цьому підлягає доведенню те, що правочин укладений з метою приховати інший правочин і який правочин насправді укладений.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Правом власності, відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина 1 статті 317 ЦК України), власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 вказаного кодексу).

Крім того, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст.321 ЦК України).

Так, користуючись своїм правом розпорядження майном, яке належало позивачу на праві приватної власності, 29.12.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено два Договори купівлі-продажу, відповідно до умов яких позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач прийняти та оплатити нерухоме майно, а саме предметом спірного договору зареєстрованого за № 4437, сторони визначили 3/4 частки нежитлових будівель, які знаходяться в місті Харкові по вулиці Свистуна, 11; предметом спірного договору зареєстрованого за № 4440, сторони визначили 1/4 частки нежитлових будівель, які знаходяться в місті Харкові по вулиці Свистуна, 11.

Вищевказані Договори сторонами укладено у формі письмового документа, скріпленого відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін.

У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів ст. 657 ЦК України, Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Спірні договору купівлі-продажу посвідчені 29.12.2011р. приватним нотаріусом ХМНО Хаславською К.В. та зареєстровані в реєстрі за № 4437 та 4440 відповідно.

На підставі спірних договорів купівлі-продажу право власності на нерухоме майно передане Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия" у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція", зареєстровано в КП "Харківське МіськБТІ".

Вищевказане дає суду підстави зробити висновок, що за спірними договорами купівлі-продажу, зареєстрованими за № 4437від 29.12.2011 р. та за № 4440 воля сторін була направлена на досягнення саме тих правовідносин, які і були в ньому передбачені.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України, встановлює, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору.

Колегія суддів критично ставиться до доводів позивача викладених у позовній заяві та посилання на удаваність спірних договорів, оскільки позивачем не доведено з посиланням на норми чинного законодавства про заборону відчужувати на користь іншої сторони частини нерухомого майна.

Із врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що вчинені сторонами правочини спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами купівлі-продажу, воля сторін, зокрема самого позивача, була направлена саме на відчуження часток у праві власності на нерухоме майно, при укладанні спірних договорів було встановлено дієздатність осіб які підписували договір, та правоздатність і дієздатність юридичних осіб між якими було укладено спірні договору, а тому відсутні підстави для визнання їх удаваним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 1 ст. 43 ГПК України, встановлює, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи той факт, що до матеріалів справи не надано жодного обґрунтованого доказу, умисного укладання спірних договорів з метою встановлюються інші правовідносини ніж правовідносини з приводу купівлі-продажу, приймаючи до уваги те, що під час укладання спірних договорів купівлі-продажу додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України, він підписаний обома сторонами, посвідчений та зареєстрований у встановленому порядку, в договорі зазначені усі суттєві умови, що характерні для договору даного виду, колегія суддів вважає, що позовні вимоги заявлені позивачем є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат колегія суддів керується ст. 49 ГПК України та вважає за необхідне судові витрати у даній справі покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 202, 203, 204, 215, 235, 509, 626, 627, 628 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 01.12.2014 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя М.І. Шатерніков І.П. Жигалкін Р.М. Аюпова

/справа № 9221846/14/