Рішення № 41800419, 01.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22315/14 01.12.14

За позовомПриватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз»До Третя особа,Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача Вялова Анастасія Павлівна Провиплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 28 545,42 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Гоголь О.Я. - дов. № 01-14-01/55 від 08.05.2014 р.;

від відповідача: не з'явився;

третя особа: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про виплату страхового відшкодування у розмірі 28 545,42 грн.

Ухвалою суду від 20.10.2014 року було порушено провадження у справі № 910/22315/14, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Вялову Анастасію Павлівну, та призначено справу до розгляду на 14.11.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 14.11.2014 р. надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 14.11.2014 року не з'явився, проте через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд у їх задоволення відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання 14.11.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи, суд вважає за задовольнив клопотання представника відповідача та відклав розгляд справи до 01.12.2014 р.

Представник позивача через канцелярію суду 01.12.2014 р. подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 01.12.2014 року не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника відповідача.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Проте позивач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Представники третьої особи та позивача в судове засідання 01.12.2014 року не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.12.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2013 року по вул. Горького в м. Києві за участю автомобіля «КІА», реєстраційний номер АА 4271ОМ, під керуванням водія Вялової Анастасії Павлівни, та за участю автомобіля «Тойота», реєстраційний номер АА0077НВ, під керуванням водія Поліщук Олександра Вікторовича, що належить Поліщук Любов Андріївни, сталася дорожньо-транспортна пригода.

Згідно постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 21.01.2014 року № 752/529/14-п провадження № 3/752/433/14 дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм транспортного засобу реєстраційний номер АА 4271ОМ, Вялової Анастасії Павлівни, вимог п. 10.3 Правил дорожнього руху України та ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 21.01.2014 року № 752/529/14-п провадження № 3/752/433/14 Вялову Анастасію Павлівну визнано винною у вчинені правопорушення, передбаченого п.10.3 Правил дорожнього руху України та ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до договору добровільного страхування № 01-0133-13-ТЗ від 30.09.2013 р. страховиком автомобіля «Тойота», реєстраційний номер АА0077НВ, є Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз».

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Тойота», реєстраційний номер АА0077НВ, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 01.01.2014 р., що складений ТОВ «Експерта компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», складає 28 462,29 грн.

За страховим випадком - ДТП що сталась 20.12.2013 р. за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного розпорядження на виплату страхового відшкодування № 2/4 визначено суму страхового відшкодування в розмірі 28 545,42 грн., виплата якого за договором страхування підтверджується платіжними дорученнями № 8630 від 31.01.2014 р. на суму 28 545,42 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Зазначене правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «КІА», реєстраційний номер АА 4271ОМ, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська транспортна страхова компанія», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/5873090.

У зв'язку з цим, позивач 11.06.2014 р. направив на адресу відповідача заяву з вимогою виплатити страхове відшкодування в порядку регресу до якої додав весь пакет необхідних документів, однак відповідач на подану заяву не відреагував, кошти не сплатив.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Статтею 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Звітом про визначення вартості матеріального збитку від 10.01.2014 р. встановлено, що вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля «Тойота», реєстраційний номер АА0077НВ, внаслідок ДТП складає 28 462,29 грн.

Таким чином, відповідач є зобов'язаними лише в межах суми оціненої шкоди (28 462,29 грн.) визначеної експертом у встановленому законом порядку, а не суми відновлювального ремонту, яка виплачена позивачем своєму страхувальнику в силу умов Договору.

Відповідно до частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Частиною 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як вбачається, з пункту 2 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/8573090 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 гривень, а розмір франшизи складає 00,00 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також з урахуванням ліміту відповідальності визначеного чинним законодавством, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми страхового відшкодування підлягають задоволенню частково в сумі 28 462,29 грн. в розмірі оціненої шкоди.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий Союз» (місцезнаходження: 01025, м. Київ, вул. Володимирська, 7, офіс 1, код ЄДРПОУ 33552636) 28 462 (двадцять вісім тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 29 коп. страхового відшкодування та 1 821 (одну тисячу вісімсот двадцять одну) грн. 68 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

08.12.2014 року

Суддя О.М. Спичак