Ухвала суду № 41797373, 03.12.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 22-ц/791/3093/2014 Головуючий у першій інстанції: Гаврилов Д.В. Категорія:5 Доповідач: Базіль Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року грудня місяця 03 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Базіль Л.В.

Суддів: Полікарпової О.М.

Прокопчук Л.П.

при секретарі: Яковенку В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 03.09.2014 року ухваленого у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договору купівлі - продажу та дарування недійсними та визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 03.09.2013 року ОСОБА_5 подарував їй ? частину домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці місцевих рад, загальною площею 600,00 кв.м.

Після укладення вказаного договору дарування їй стало відомо, що попередній власник домоволодіння ОСОБА_4, який 20.12.2012 року продав ОСОБА_5 ? частину вищезазначеного домоволодіння був власником не ідеальної частини будинку, а конкретного майна в цьому домоволодінні відповідно до рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 27.09.2001 року, згідно якого у власність ОСОБА_4 було виділено житловий будинок літ. «Б», сарай літ.»В», туалет літ. «З», гараж з підвалом літ. «Г», птичник літ. «Е», ? частину мості50/100 частин загального домоволодіння. У володіння ОСОБА_4 виділено земельну ділянку площею 306,5 кв.м. разом із спорудами та виїздом на АДРЕСА_1

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 мав би відчужувати майно, що належить йому на праві приватної власності, а не спільної часткової власності, яка припинилась у нього у зв'язку з виділом майна у натурі просила на підставі ст.215 ЦК України визнати договір купівлі - продажу ? частини домоволодіння АДРЕСА_1 від 20.10.2012 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині здійснення купівлі - продажу ? частини домоволодіння недійсним; визнати договір дарування ? частини домоволодіння АДРЕСА_1 від 03.09.2013 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в частині відчуження (дарування) ? частини домоволодіння недійсним; визнати за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок літ. «Б», сарай літ. «В», туалет літ. «З», гараж з підвалом літ. «Г», сарай (птичник) літ. «Е», ? частину мостіння №1, ворота №2, огорожа №4, що становить 50/100 частини загального домоволодіння АДРЕСА_1; визнати за позивачем право користування на виділену земельну ділянку площею 306,5 кв.м. разом із спорудами та виїздом на АДРЕСА_1

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 03.09.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням позивач, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча повідомлялися про час і місце розгляду справи належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення судових повісток. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи від учасників процесу на адресу суду не надходило.

За таких обставин з врахуванням положень ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з аналізу зазначених норм права, обов'язковою умовою задоволення позову про визнання правочину недійсним є встановлення судом факту порушення у зв'язку із його вчиненням прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

Судом установлено, що ? частина домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 24.12.1985 року належала ОСОБА_4

20.10.2012 року ОСОБА_4 продав належну йому ? частку в домоволодінні ОСОБА_5,який 23.10.2012 року зареєстрував своє право власності на придбане нерухоме майно та 03.09.2013 року здійснив його відчуження ОСОБА_3 за договором дарування.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону.

Згідно рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 27.09.2001 року про поділ домоволодіння по АДРЕСА_1, ОСОБА_4 виділено у власність житловий будинок літ. «Б», сарай літ. «В», туалет літ. «З», гараж з підвалом літ. «Г», птичник літ. «Е», ? частини мостіння №1, ворота №2, що становить 50/100 частини загального користування. Цим же рішенням у володіння ОСОБА_4 виділено земельну ділянку площею 306,5 кв.м. разом із спорудами та виїздом на АДРЕСА_1

Однак, матеріали справи не містять документів, підтверджуючих, що ОСОБА_4 свої права на виділене йому нерухоме майно зареєстрував в установленому законом порядку, а тому посилання позивача на те, що ОСОБА_4 є власником конкретного нерухомого майна є безпідставними.

Встановивши такі обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивач не є стороною договору купівлі - продажу ? частини домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 20.10.2012 року, її право порушено не було, а отже, оспорюваний правочин не може бути визнаний недійсним за її позовом.

Оскільки підставою визнання частково недійсним договору дарування ? частини домоволодіння яке розташоване в АДРЕСА_1 позивачка зазначала саме незаконність відчуження ОСОБА_4 частки домоволодіння, то немає підстав для задоволення і цих вимог.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції при наявності заяв відповідачів про визнання позову в порушення вимог ст.174 ЦПК України не ухвалив рішення про задоволення позовних вимог не заслуговують на увагу, оскільки набуття права власності на нерухоме майно за рішенням суду суперечить закону, а отже виключає можливість ухвалення рішення про задоволення позовних вимог в порядку ст.174 ЦПК України.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України,-

У Х В АЛ И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 03 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: