Рішення № 41787689, 01.12.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.12.14р. Справа № 904/8820/14

За позовом Прокурора Довгинцівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область в інтересах держави Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ

в особі позивача: Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Житлово-будівельного кооперативу "Рассвет-35", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 71 754,47 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: Бібленко І.В., довіреність № 108/01 від 13.01.2014 року, представник;

від відповідача: не з'явився;

за участю прокурора: Матісова О.В., службове посвідчення № 001453 від 27.08.2012 року.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Довгинцівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Рассвет-35" 86 754,47 грн., з яких: основний борг у сумі 67000,00 грн., інфляційні втрати у сумі 7 014,17 грн., 3% річних у сумі 1 099,36 грн., пеня у сумі 6950,97 грн., 7% штраф у сумі 4 689,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 596 від 07.10.2013 року в частині зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії за період з лютого по червень 2014 року у зв'язку з чим і утворилась заборгованість відповідача на суму 67 000,00 грн. на яку прокурором нараховані інфляційні втрати у сумі 7 014,17 грн., 3% річних у сумі 1 099,36 грн., пеня у сумі 6 950,97 грн., 7% штрафу у сумі 4 689,97 грн.

Посилаючись на статті 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, прокурор просить також у порядку забезпечення позову накласти арешт на рахунки та майно відповідача. Вказану заяву, викладену у прохальній частині позову, прокурор обґрунтовує тим, що заборгованість відповідачем не погашена, внаслідок чого порушуються інтереси держави.

01.12.2014 року прокурором подана заява про зменшення позовних вимог до 71 754,47 грн. за рахунок зменшення позову в частині основного боргу на 5000,00 грн. у зв'язку із сплатою вказаної суми відповідачем 30.10.2014 року, тобто до звернення прокурора з позовом до суду. Також прокурор просить припинити провадження у справі в частині позову про стягнення основного боргу у сумі 10 000,00 грн., посилаючись на сплату відповідачем вказаної суми двома платежами по 5000,00 грн. кожний 13.11.2014 року та 23.11.2014 року, що мали місце уже під час розгляду справи.

Іншу частину позовних вимог прокурор та позивач підтримують.

Судовий збір прокурор просить покласти на відповідача та стягнути в доход державного бюджету.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позов з наведених у ньому підстав.

Відзиву на позов відповідач суду не надав, у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.11.2014 року (а.с. 39 - 41 том 1).

Направлені господарським судом на адресу відповідача ухвали повернулися з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 44-45 том 1).

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

01.12.2014 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача. При цьому відповідач основний борг у сумі 52 000,00 грн. визнає, а щодо штрафних санкцій просить врахувати його тяжкий фінансовий стан (а.с. 52 том 1).

За вказаних обставин відсутність представника відповідача у судовому засіданні не є перешкодою у розгляді справи.

Розгляд справи призначався на 01.12.2014 року.

У судовому засіданні 01.12.2014 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.10.2013 року між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (далі - Позивач, Продавець) та Житлово-будівельним кооперативом "Рассвет-35" (далі - Відповідач, Споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору теплопостачальна організація-продавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пункт 2.1. договору, передбачає, що теплова енергія постачається споживачу-покупцю в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду;

- гаряче водопостачання - протягом року.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів (пункт 6.1. договору).

За пунктом 6.2. договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Цей договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 06.10.2014 року (пункт 10.1. договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили обсяги та порядок постачання теплової енергії споживачу (а.с. 27 том 1).

Відповідач за період з лютого 2014 року по червень 2014 року спожив теплової енергії на загальну суму 68 091,00 грн., що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

за лютий 2014 року - № 1383 від 28.02.2014 року на суму 33 817,04 грн.;

за лютий 2014 року - № 1384 від 28.02.2014 року на суму 967,00 грн.;

за березень 2014 року - № 2780 від 31.03.2014 року на суму 23 700,37 грн.;

за березень 2014 року - № 2783 від 31.03.2014 року на суму 1 236,14 грн.;

за квітень 2014 року - № 4133 від 30.04.2014 року на суму 4 986,59 грн.;

за квітень 2014 року - № 4134 від 30.04.2014 року на суму 885,68 грн.;

за травень 2014 року - № 4794 від 31.05.2014 року на суму 1 952,60 грн.;

за травень 2014 року - № 4796 від 31.05.2014 року на суму 432,82 грн.;

за червень 2014 року - № 5293 від 30.06.2014 року на суму 92,24 грн.;

за червень 2014 року - № 5295 від 30.06.2014 року на суму 20,52 грн. (а.с. 14 - 23 том 1).

Відповідачем частково здійснено оплату спожитої теплової енергії у сумі 6 091,00 грн.

Залишок несплачених грошових коштів за спожиту теплову енергію складає 62 000,00 грн. (68091,00 - 6091,00 = 62000,00).

Невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленої теплової енергії на вказану суму і є причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 6.3. договору оплата за теплову енергію здійснюється споживачем - покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем - покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від покупця будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Станом на час звернення прокурора з позовом до суду - 06.11.2014 року (а.с. 38 том 1) відповідач повну оплату за спожиту теплову енергію, залишок якої на той час складав 62000,00 грн., не здійснив. Враховуючи умови договору, строк оплати є таким, що настав:

20.03.2014 року - стосовно теплової енергії, спожитої за актами № 1383 від 28.02.2014 року на суму 33 817,04 грн. та № 1384 від 28.02.2014 року на суму 967,00 грн.;

20.04.2014 року - стосовно теплової енергії, спожитої за актами № 2780 від 31.03.2014 року на суму 23 700,37 грн. та № 2783 від 31.03.2014 року на суму 1 236,14 грн.;

20.05.2014 року - стосовно теплової енергії, спожитої за актами № 4133 від 30.04.2014 року на суму 4 986,59 грн. та № 4134 від 30.04.2014 року на суму 885,68 грн.;

20.06.2014 року - стосовно теплової енергії, спожитої за актами № 4794 від 31.05.2014 року на суму 1 952,60 грн. та № 4796 від 31.05.2014 року на суму 432,82 грн.;

20.07.2014 року - стосовно теплової енергії, спожитої за актами № 5293 від 30.06.2014 року на суму 92,24 грн. та № 5295 від 30.06.2014 року на суму 20,52 грн.

Отже, несплачений відповідачем залишок суми за спожиту теплову енергію за вказаними актами - 62 000,00 грн. станом на час звернення з позовом до суду є заборгованістю відповідача.

Під час розгляду справи судом, а саме 13.11.2014 року та 27.11.2014 року, відповідач частково сплатив заборгованість у загальній сумі 10 000,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками № (а.с. 50-51 том 1).

За таких обставин на час винесення рішення спір між сторонами у частині стягнення основного боргу у сумі 10 000,00 грн. відсутній. Залишок несплаченого боргу за спожиту теплову енергію складає 52 000,00 грн. (62000,00 - 10000,00 = 52000,00), що підтверджується також двостороннім актом звірки розрахунків за період з 01.02.2014 року по 30.06.2014 року, складеним станом на 28.11.2014 року (а.с. 48 том 1).

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з пунктом 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З огляду на викладене, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 10 000,00 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Заборгованість відповідача у сумі 52 000,00 грн. підтверджується належними та допустимими доказами та визнається самим відповідачем.

За таких обставин вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 52 000,00 грн. є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.2.7 договору за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить 3 роки. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій встановлено у 3 роки.

Позивачем розраховані, а прокурором заявлені до стягнення з відповідача на користь позивача штраф у сумі 4 689,97 грн. із заборгованості у сумі 67 000,00 грн. за період з 21.03.2014 року по 27.10.2014 року та пеня у сумі 6 950,97 грн. із заборгованості у загальній сумі 67 000,00 грн. за період з 21.03.2014 року по 27.10.2014 року (а.с. 13 том 1).

За наслідками перевірки розрахунку штрафу та пені підстав для їх зменшення не встановлено, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із заборгованості відповідача у сумі 67 000,00 грн. позивачем розраховані, а прокурором заявлені до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 1 099,36 грн. за період з 21.03.2014 року по 27.10.2014 року та інфляційні втрати у сумі 7 014,17 грн. за період з квітня 2014 року по вересень 2014 року (а.с. 13 том 1).

За наслідками перевірки розрахунку підстави для зменшення 3% річних та інфляційних втрат відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням викладеного стягненню з відповідача на користь позивача підлягають основний борг у сумі 52 000,00 грн., інфляційні втрати у сумі 7 014,17 грн., 3% річних у сумі 1 099,36 грн., пеня у сумі 6 950,97 грн., штраф у сумі 4 689,97 грн.

Заява відповідача про зменшення штрафних санкцій задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Так, згідно з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до підпункту 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 частина перша статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, за змістом зазначених законодавчих норм та судового інтерпретаційного акту вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду і він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Приймаючи рішення за заявленим відповідачем клопотанням, суд враховує ту обставину, що наявний у відповідача тяжкий фінансовий стан не є підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язання. Розраховані та заявлені до стягнення сума пені та штрафу не є надмірно великими у порівнянні до основної суми заборгованості.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За таких обставин обидві сторони, здійснюючи в однаковий період часу свою підприємницьку діяльність в рамках спірного договору, знаходились у рівних умовах з точки зору ризику своєї господарської діяльності.

Суд також приймає до уваги відсутність будь-яких доказів на підтвердження його тяжкого фінансового стану та відсутність обґрунтування підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язання.

Разом із цим відповідач не позбавлений можливості вирішити питання щодо зменшення пені та штрафу безпосередньо з позивачем з використанням такого правового механізму, передбаченого статтею 605 Цивільного кодексу України, як припинення зобов'язання прощенням боргу.

Заява прокурора про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

За змістом пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Позив не містить обґрунтування обставин, які б могли утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Також, обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Заявлене прокурор забезпечення позову не обґрунтовано належними та допустимими доказами на підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у майбутньому.

Крім того, чинним законодавством не передбачений арешт банківських рахунків, про що просить позивач та одночасний арешт майна і грошових коштів.

Відповідно до частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 1 827,00 грн.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Провадження в частині стягнення основного боргу у сумі 10 000,00 грн. припинити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Рассвет-35" (50084, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мікрорайон Ювілейний, 2, ідентифікаційний код 21929510) на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, ідентифікаційний код 00130850) основний борг у сумі 52 000,00 грн., інфляційні втрати у сумі 7 014,17 грн., 3% річних у сумі 1 099,36 грн., пеню у сумі 6 950,97 грн., штраф у сумі 4 689,97 грн.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Рассвет-35" (50084, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мікрорайон Ювілейний, 2, ідентифікаційний код 21929510) в доход державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 37989269, Відділення банку ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, п/р 31214206783005, МФО 805012, ЄДРПОУ банку 37988155) судовий збір у сумі 1 827,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.12.2014 року.

Суддя І.І. Колісник