Постанова № 41779657, 01.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 грудня 2014 року 11:40 № 826/16872/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо-Вікна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсо-Вікна» (надалі - позивач або ТОВ «Вінсо-Вікна») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просило суд:

1. Визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки відносно позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ТМЦ СПЕЦТОРГ' за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 15.08.2013 року № 624/22-01/33308473.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.10.2013 року № 0005552201.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що в результаті протиправних дій відповідача по проведенню відносно позивача документальної позапланової виїзної перевірки, за результатами якої складено акт, відповідачем прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «Вінсо-Вікна» не порушувало вимог п.198.1., п.198.4., п.198.6. ст.198, п.200.1., п.200.2., п.200.3. ст.200 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентом.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача законним та обґрунтованим, прийнятим з підстав встановлення, під час перевірки позивача, факту нереальності (фіктивності) проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом, що, за правилами діючого податкового законодавства позбавляє платника податків (у даному випадку - позивача) права на формування податкового кредиту по таким операціям.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення № 438/2240 від 09.08.2013 року та наказу начальника ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 432 від 07.08.2013 року, які було пред'явлено (вручено) 09.08.2013 року під розписку ОСОБА_1 (бухгалтеру), згідно із пп.78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ» (код ЄДРПОУ38320317) за період 01.05.2013 року по 31.05.2013 року, за результатами якої складено акт від 15.08.2013 року № 624/2201/33308473, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п.198.1., п.198.4., п.198.6. ст.198, п.200.1., п.200.2., п.200.3. ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 983339 грн., в т.ч. за травень 2013 року загальну суму 983339 грн. та, відповідно, занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 983339 грн., в т.ч. за травень 2013 року загальну суму 983339 грн.

На підставі акта перевірки від 15.08.2013 року № 624/2201/33308473, у зв'язку з виявленими порушеннями, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.10.2013 року № 0005552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 983339,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 245835,00 грн.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що згідно п.86.8. ст.86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

В той же час, відповідачем не надані суду докази направлення та/або вручення (отримання) позивачу примірника акта перевірки від 15.08.2013 року № 624/2201/33308473, отже порушення майже на два місяці терміну прийняття рішення з дати складання акту перевірки є необґрунтованим, свідчить про порушення відповідачем вимог податкового законодавства щодо порядку надіслання платнику податків акту перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення.

Крім того, згідно доводів позивача, про проведення відносно нього перевірки, складання акту від 15.08.2013 року № 624/2201/33308473 та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення він дізнався лише під час проведення слідчих дій у кримінальному проваджені за № 32013110100000261 від 27.08.2013 року відносно посадових осіб підприємства. Відповідач такі доводи належними та допустимими доказами не спростував.

Як вбачається з відмітки про отримання направлення на перевірку позивача від 09.08.2013 року № 438/2240, відповідне направлення та копію наказу про проведення перевірки від 07.08.2013 року № 432 отримала ОСОБА_1 (бухгалтер), в той же час, згідно даних акту перевірки позивача від 15.08.2013 року № 624/2201/33308473, посада бухгалтера не передбачена штатним розкладом ТОВ «Вінсо-Вікна».

Вищенаведене також свідчить про порушення відповідачем вимог податкового законодавства щодо порядку належного повідомлення платника податку про проведення перевірки.

Крім того, згідно доводів позивача, у зв'язку з необізнаністю про проведення відносно нього перевірки, будь-яких документів на підтвердження взаємовідносин з ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ» ним до перевірки відповідачу не надавалися. Відповідні документи позивачем були надані до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів в м. Києві лише 01.11.2013 року на підставі протоколу тимчасового допуску до речей і документів та опису до нього та вилучених на підставі Ухвали слідчого судді Шевченківського району м. Києва від 02.10.2013 року. Відповідач такі доводи належними та допустимими доказами не спростував.

Наявність порушень позивачем норм податкового законодавства, зафіксованих в акті перевірки від 15.08.2013 року № 624/2201/33308473, обґрунтовані з боку відповідача наступним (за змістом акту перевірки).

Взаємовідносини позивача з ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ» ґрунтувалися на договорі №1305 від 13.05.2013 року, укладеному між ТОВ «ТМЦ-Спецторг» (Постачальник), в особі директора ОСОБА_2 та ТОВ «Вінсо-Вікна» (Покупець), в особі ОСОБА_3, за яким Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар - скло листове, дзеркала, скло візерункове й іншу скляну продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти зазначену Продукцію і сплатити її вартість у порядку і строки, які визначені Договором.

Відповідно до рахунків на оплату ТОВ «Вінсо-Вікна» отримано такі первинні документи на придбання товару:

видаткові накладні від 14.05.2013 року № 155 на суму 5400000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 900000,00 грн.) та від 31.05.2013 року № 213 на суму 500034,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 83339,01 грн.);

податкові накладні від 14.05.2013 року № 16 на суму 5400000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 900000,00 грн.) та від 31.05.2013 року № 17 на суму 500034,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 83339,01 грн.).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за товар проводились у безготівковій формі. У рахунок оплати за отриманий товар надано банківські виписки на загальну суму 5900034,04 грн., у т.ч. ПДВ - 983339,01 грн.: № 4309 від 14.05.2013 року на загальну суму 5400000,00 грн., у т.ч. ПДВ 900000,00 грн. та №4396 від 31.05.2013 року на загальну суму 500000,00 грн., у т.ч. ПДВ 83333,33 грн. Станом на 31.05.2013 року заборгованість складає 34,04 коп.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за травень 2013 року.

В той же час, відповідно до даних БД «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ» (код ЄДРПОУ 38320317) знаходиться на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, свідоцтво платника ПДВ №200072909 від 01.10.2012 року (і.п.н. 383203126594) анульовано 27.06.2013 року. Слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відкрито кримінальне провадження № 32013110100000206 від 05.07.2013 року за ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво).

Крім того, фахівцями ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено перевірку ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ» (код ЄДРПОУ 38320317) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.12.2012 року по 31.05.2013 року, за результатами якої складено акт від 21.06.2013 року № 173/2230/38320317 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ» (код ЄДРПОУ 38320317) з питань взаємовідносин з контрагентами за період з 01.12.2012 року по 31.05.2013 року», яким встановлено, що стан платника ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ» - 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 21.06.2013 року №2982/ДПІ/07-10/3 надано висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ» (ЄДРПОУ 38320317) та заява директора ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ» (ЄДРПОУ 38320317) гр. ОСОБА_2, згідно якої встановлено, що гр. ОСОБА_2 зареєстрував підприємство ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ» (ЄДРПОУ 38320317) за грошову винагороду в 200 доларів США; чим фактично займається підприємство, та яка його адреса йому не відомо. Виходячи з наведеного, перевіркою було встановлено, що правочини ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ», укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від. сплати податків третіх осіб. Таким чином задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит по податку на додану вартість за період з 01.12.2012 року по 30.04.2013 року ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ» підлягає зменшенню до 0,00 грн. Таким чином, діяльність ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами-посередниками, які не виконували своїх податкових зобов'язань.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «ВІНСО-ВІКНА» створення правових наслідків.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку, що у результаті порушення контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ» мають протиправний характер. А такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту позивача по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства та вважається таким, що порушує публічний порядок.

Крім того, операції між позивачем та ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

При цьому, суд звертає увагу, що без надання належної правової оцінки первинним документам по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ», в основу висновків акту перевірки позивача, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідачем покладена інформація акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, що суперечить діючому податковому законодавству.

Крім того, у супереч вимог Податкового кодексу України відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про не підтвердження реальності його угод (здійснених господарських операцій з контрагентом), тобто, фактично, податковим органом заміщено обов'язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов'язок доводити податковому органу права на податковий облік певних операцій. При цьому вище наведені порушення порядку проведення перевірки унеможливили надання податковому органу документації, яка зберігалась на підприємстві, але мала бути досліджена

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи протиправними дії відповідача по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки відносно позивача та податкове повідомлення-рішення від 15.10.2013 року № 0005552201, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, а також поясненням представників сторін, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки від 15.08.2013 року № 624/2201/33308473, перевірка позивача проводилась згідно п.78.1.1. п.78.1. ст178 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, виключною передумовою для прийняття органом державної податкової служби рішення (наказу) про проведення документальної позапланової перевірки платника податків і здійснення такої перевірки, є факт не надання цим платником пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надсилався позивачу запит від 17.07.2013 року № 1620/10/15.4-66 про надання інформації та її документального підтвердження, на який позивачем була надана відповідь від 22.07.2013 року № 390 про відсутність підстав для надання запитуваної інформації.

Таким чином, суд вважає, що у відповідача були наявні передумови для проведення відповідної перевірки позивача з підстав, передбачених пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового Кодексу України.

Крім того, самі по собі дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки є формою реалізації наданих йому повноважень та не породжують для позивача жодних негативних юридичних наслідків, не створюють для нього будь-яких обов'язків, тому вимога позивача № 1 задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача № 2 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 15.10.2013 року № 0005552201, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно п.2.4, п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З аналізу п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення встановлено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, оформлена належним чином (згідно вимог діючого законодавства України) податкова накладна є документами, які є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, зафіксовано в акті перевірки позивача та вже зазначалося раніше, позивач мав договірні відносини з ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ».

Проте, в акті перевірки від 15.08.2013 року № 624/2201/33308473 зазначено, що відносини позивача з ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ» ґрунтувалися на договорі поставки, в той час, як вбачається з матеріалів справи, відносини позивача з ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ» ґрунтувалися на договорі про відступлення права вимоги № 1305 від 14.05.2013 року укладеного між ТОВ «Енергоспецмонтаж» (кредитор) та ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ» (новий кредитор), за участю позивача (боржник), за умовами якого, кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе всі права і обов'язки кредитора по заборгованості боржника, що виникла за рахунками за травень 2013 року укладеним між кредитором та боржником на суму 5900034,04 грн.

На виконання умов договору, ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ» були виписані позивачу податкові накладні від 31.05.2013 року № 71 на суму 500 034,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 83 339,01 грн.) та від 14.05.2013 року № 16 на суму 5 400 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 900 000,00 грн.).

Також, позивачем подані докази (виписки по рахунку) на підтвердження перерахування коштів контрагенту, що свідчить про фактичних рух активів позивача.

Під час огляду та дослідження зазначених первинних документів, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони містять всі обов'язкові реквізити, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з контрагентом.

При цьому, доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не подано, що спростовує доводи представника відповідача представлені в судовому засіданні та викладені в письмових запереченнях на позов.

В ході розгляду даної справи, судом також встановлено, що на момент складання зазначених первинних документів та здійснення господарських операцій, позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача або його контрагента не визнані в судовому порядку недійсними та відсутні вироки судів щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання нікчемних правочинів чи здійснення нереальних господарських операцій.

Таким чином, фактично були відсутні обставини, наявність яких дало б підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентом - ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ».

Між тим, наявність податкових накладних є обов'язковою але не вичерпною обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та валових витрат підприємства, оскільки право на їх оформлення надають лише реальні господарські операцій, за результатами яких платник податків формує податковий кредит та валові витрати.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В той же час, відповідачем не наведено переліку невідповідностей наданих позивачем первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ» вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, суду не вдалось встановити розбіжностей між вимогами діючого законодавства до оформлення первинних документів та їх фактичним змістом.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст.16 Кодексу, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи судом встановлено не було.

Аналогічна позиція підтверджується численною судовою практикою у відповідних справах (ухвала ВАСУ від 19.02.2013 року № К/9991/64614/11, від 16.03.2013 року № К/800/9087/13).

Таким чином, відповідачем, незважаючи на положення ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було подано належних та допустимих доказів на обґрунтування власних доводів та/або доведення узгодженості дій позивача з недобросовісним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод чи обізнаності позивача з відповідними діями контрагента.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, виходячи з наступного.

По-перше, відповідач не був замовником зустрічної звірки контрагента позивача, а тому отриманий ним акт про неможливість проведення такої зустрічної звірки не може бути належним доказом, оскільки отриманий всупереч діючому законодавству у неналежній формі. Зокрема, в порушення вимог Податкового кодексу України (п.73.5 ст.73), відповідачем прийнятий як доказ акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ», а не довідки, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

По-друге, за правилами діючого податкового законодавства, наведена в акті інформація підлягала перевірці належними та допустимими доказами, проте, як вбачається з тексту акту перевірки позивача, насправді, податкова інформація з акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ», фактично, була переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, складеним по взаємовідносинам позивача з зазначеним контрагентом та іншим доказам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Крім того, суд критично сприймає та не бере до уваги як докази у справі, подані відповідачем на підтвердження відсутності факту реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «ТМЦ-СПЕЦТОРГ» та їх фіктивності, наступні документи: протокол допиту свідка від 24.12.2013 року (ОСОБА_3), висновки експерта від 01.09.2014 року № 19/15-42 та від 23.05.2014 року № 735, протокол допиту свідка від 22.04.2013 року (ОСОБА_4), протокол допиту свідка від 08.02.2013 року (ОСОБА_5), експертний висновок № 52-2014 від 29.05.2014 року, оскільки зазначені документи були зібрані в рамках кримінального провадження № 32013110100000261 від 27.08.2013 року, відкритого вже після проведення перевірки позивача. Зазначені докази не оцінювалися кримінальним судом, як того вимагає Кримінально-процесуальний кодекс України до цього часу відсутнє остаточне рішення (вирок) по кримінальній справі.

Також, суд звертає увагу на закріплений статтею 61 Конституції України принцип індивідуалізації відповідальності, виходячи зі змісту якого, підприємство не несе відповідальності за свого контрагента та не позбавлене права на податковий кредит (формування валових витрат) у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту/валових витрат, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки позивача, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути достатніми підставами для визнання господарських операцій між позивачем та контрагентом нереальними та не можуть одночасно бути достатніми доказами неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом, внаслідок чого спірне податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.10.2013 року № 0005552201 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем як суб'єктом владних повноважень належним чином не виконаний обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо-Вікна» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0005552201 від 15.10.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1229174,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо-Вікна» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій