Постанова № 41779656, 04.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2014 року письмове провадження № 826/18513/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Українська харчова компанія»до Державної екологічної інспекції у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування припису № 08/956 від13.11.2013 року

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська харчова компанія» (надалі - позивач або ТОВ «Українська харчова компанія») з позовом Державної екологічної інспекції у м. Києві (надалі - відповідач або Держекоінспекція у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати повністю припис відповідача № 08/956 п від 13.11.2013 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний припис відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ним не було допущено порушень вимог природоохоронного законодавства, покладених в основу прийняття оскаржуваного припису.

Крім того, позивач наголосив на порушенні відповідачем положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства під час проведення перевірки позивача.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуваний припис правомірним та таким, що винесений, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом, в результаті допущення позивачем порушень вимог природоохоронного законодавства, виявлених під час проведення відносно нього планової перевірки. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 13.01.2014 року по справі призначено товарознавчу експертизу та зупинено провадження у справі до отримання результатів експертизи.

У зв'язку з отриманням висновку судової експертизи речовин хімічних виробництв № 1605/14-34 від 14.10.2014 року, ухвалою суду від 06.11.2014 року провадження у справі було поновлено та призначено її розгляд у судовому засіданні на 24.11.2014 року.

У судове засідання 24.11.2014 року представники сторін не прибули, подавши спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

З огляду на наведене, виходячи з положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про доцільність подальшого розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом відповідача від 31.10.2013 року № 2158 «Щодо здійснення планових перевірок» призначено проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України у сфері охорони навколишнього природного середовища, у тому числі, відносно позивача у період з 31.10.2013 року по 15.11.2013 року.

На проведення відповідної перевірки у термін з 31.10.2013 року по 15.11.2013 року, відповідачем було оформлене направлення від 31.10.2013 року № 2162, яке отримане представником позивача 04.11.2013 року, про що міститься відповідний запис на направленні.

Відповідачем, в якості доказу своєчасного повідомлення позивача про проведення відповідної перевірки, подана суду копія повідомлення про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 17.10.2013 року № 5997-08/20, яким позивач повідомлявся про те, що у термін з 28.10.2013 року до 15.11.2013 року відповідачем буде проведено відповідну перевірку, що було отримане представником позивача під розписку.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі-Закон № 877-V).

Так, за статтею 1 Закону № 877-V, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання (ч.11 ст.4 Закону № 877-V).

Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу (ч.4 ст.5 Закону № 877-V).

Процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів визначає Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року № 464 (далі-Порядок).

Так, згідно пп.2.2., пп.2.3. п.2 Порядку, для здійснення перевірки керівником відповідно органу Держекоінспекції або його заступником видається наказ про проведення перевірки, який має містити:

найменування суб'єкта господарювання, підстава перевірки та предмет перевірки;

період, за який буде здійснюватись перевірка;

визначення виконавців перевірки із залученням, у разі потреби, спеціалістів інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками).

На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником або заступником керівника органу Держекоінспекції (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Орган Держекоінспекції не пізніше як за десять днів до початку проведення перевірки надсилає рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу Держекоінспекції, або вручає особисто посадовій особі суб'єкта господарювання під розписку повідомлення про проведення планової перевірки (пп.3.3. п.3 Порядку).

Аналіз викладених норм свідчить, що повідомлення про проведення перевірки має бути оформлене після дати видання наказу про її проведення, оскільки саме наказом про проведення відповідної перевірки визначається термін та предмет її проведення.

В той же час, суд звертає увагу на те, що зазначене повідомлення від 17.10.2013 року № 5997-08/20 оформлене раніше видання наказу від 31.10.2013 року № 2158 «Щодо здійснення планових перевірок», а також містить іншу дату початку перевірки порівняно з датою, зазначеною як у самому наказі, так і в направленні на перевірку від 31.10.2013 року № 2162. Направлення на перевірку від 31.10.2013 року № 2162 вручене позивачу лише 04.11.2013 року, тобто, фактично, вже після початку її проведення.

Крім того, наказ від 31.10.2013 року № 2158 «Щодо здійснення планових перевірок» не містить посилання на період, за який необхідно здійснити перевірку.

Вищенаведене в сукупності свідчить про порушення відповідачем положень Закону № 877-V та Порядку, суперечить діючому законодавству та ставить під сумнів доказову силу акту перевірки.

Факт порушення відповідачем вимог ч.4 ст.5 Закону № 877-V та п.3.3 Порядку, під час проведення перевірки позивача, також встановлено в судовому порядку, а саме: постановами Дарницького районного суду міста Києва від 29.01.2014 року у справі №753/19917/13-а (провадження № 2-а/753/48/14), від 18.12.2013 року у справі №753/19918/13-3 (провадження № 2-3/753/670/13), які набрали законної сили.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідачем була проведена перевірка дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт № 08/1794а.

З тексту акту перевірки № 08/1794а вбачається наступне:

«Згідно Довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) серії АБ № 521722 ТОВ «Українська харчова компанія» здійснює наступні види діяльності за КВЕД-2010: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 56.21 Постачання готових страв для подій; 56.29 Постачання інших готових страв; 56.30 Обслуговування напоями; 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; 74.10 Спеціалізована діяльність із дизайну.

В результаті перевірки господарської діяльності позивача за адресою: м. Київ, вул. Горького, 176 встановлено наступне.

Використана соняшникова олія згідно п.67 «Відходи сумішей масло/вода, вуглеводні/вода, емульсії» Жовтого переліку відходів, який затверджено Постановою КМУ від 13.07.2000 року № 1120 віднесено до небезпечних відходів здійснення операцій у сфері поводження з якими є ліцензійним видом господарської діяльності.

ТОВ «Українська харчова компанія» надано договори купівлі-продажу використаної соняшникової олії укладені з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Біо ойл Україна» у яких на здійснення вказаного виду господарської діяльності (поводження з небезпечними відходами) відсутня ліцензія, що є порушенням правил передачі відходів, ст.ст.17, 33, 34 Закону України «Про відходи».

ТОВ «Українська харчова компанія» здійснює господарську діяльність, що супроводжується утворенням наступних відходів: відходів комунальних (міських) змішаних, у т. ч. сміття з урн (код відходу 7720.3.1.01); відходів харчових (код відходу 5200.3.1.03); олії та жирів харчових зіпсованих або використаних (код відходу 7710.3.1.12), макулатури паперової та картонної (код відходу 7710.3.1.01).

Господарська діяльність ТОВ «Українська харчова компанія», що супроводжується утворенням вищевказаних відходів, ведеться при відсутності Ліміту на утворення та розміщення відходів на 2013 рік та Дозволу на розміщення відходів у 2013 pоці, що є порушенням ст.ст.32, 33 Закону України «Про відходи», ст.55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Постанови Кабінету Міністрів України № 1218 від 03.08.1998 року «Про затвердження порядку розроблення, «твердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів».

ТОВ «Українська харчова компанія» не ведеться первинний облік кількості, типу і складу відходів по Формі № 1-Вт, що утворюються, зберігаються чи утилізуються, чим порушено ст.5, 17, 26 Закону України «Про відходи», Наказу Міністерства охорони колишнього природного середовища України від 07.07.2008 року № 342 «Про затвердження типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» та Інструкції щодо її заповнення».

ТОВ «Українська харчова компанія» не проведена інвентаризація відходів, що є порушенням Постанови КМУ № 2034 від 01.11.1999 року, ст.17 Закону України «Про відходи», також не визначено показник загального утворення відходів, що є порушенням Постанови КМУ № 1360 від 31.08.1998 року.

Діяльність ТОВ «Українська харчова компанія» ведеться при відсутності Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, чим порушено ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», Постанови КМУ від 13.03.2002 року № 302 «Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи»».

Узагальнюючи викладене, відповідачем в акті перевірки № 08/1794а зафіксовані наступні порушення вимог природоохоронного законодавства:

у порушення ст.ст.17, 32, 33 Закону України «Про відходи», ст.55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Постанови КМУ № 1218 від 03.08.1998 року «Про затвердження порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів» у позивача відсутній Дозвіл на розміщення відходів у 2013 році та Ліміт на утворення та розміщення відходів на 2013 рік;

у порушення ст.5, 17, 26 Закону України «Про відходи», Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 року № 342 «Про затвердження типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» та Інструкції щодо її заповнення» позивачем не ведеться первинний облік відходів по формі № 1-Вт;

у порушення ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», Постанови КМУ від 13.03.2002 року № 302 «Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи» у позивача відсутній Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

у порушення Постанова КМУ № 2034 від 01.11.1999 року, ст.17 Закон України «Про відходи» позивачем не проведена інвентаризація відходів, що утворюються за адресою: м. Київ, вул. Горького, 176;

у порушення ст.ст.17, 33, 34 Закону України «Про відходи», Постанови КМУ від 13.07.2000 року № 1120 позивачем порушені правила передачі відходів (використаної соняшникової олії).

У зв'язку з виявленням допущення позивачем порушень, зафіксованих в акті перевірки № 08/1794а та метою їх усунення, відповідачем було складено припис від 13.11.2013 року № 08/956 п, яким позивачу приписано у термін до 13.12.2013 року:

1. розпочати ведення, за встановленими нормами, первинного обліку кількості, типу і складу відходів (по Формі № 1-Вт);

2. усунути порушення правил передачі відходів (використаної соняшникової олії);

3. усунути порушення щодо поводження з відходами, визначити показник загального утворення відходів, провести інвентаризацію відходів позивача, що утворюються за адресою: м. Київ, вул. Горького, 176;

4. отримати та надати відповідачу Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Також відповідачем, за вищенаведені порушення, зафіксовані в акті 08/1794а, відносно інженера з охорони праці ТОВ «Українська харчова компанія», складені протоколи про адміністративні правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення від 13.11.2013 року № 003629, № 003630 та № 003627.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, у судовому порядку (постановами Дарницького районного суду м. Києва) були скасовані постанови про накладення адміністративного стягнення від 13.11.2013 року № 003629, № 003630 та № 003627.

Позивач вважає припис відповідача № 08/956 п від 13.11.2013 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для його звернення до адміністративного суду з відповідним позовом.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Зі змісту статті 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» вбачається, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Згідно ст.55 зазначеного Закону, суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України визначає Закон України «Про відходи» (далі-Закон № 187/98-ВР).

Статтею 1 Закону № 187/98-ВР визначені наступні поняття:

відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення;

поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення;

збирання відходів - діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення;

зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення);

розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах;

побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення.

Суб'єктами у сфері поводження з відходами є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності, діяльність яких пов'язана із поводженням з відходами (ст.13 Закону № 187/98-ВР).

Правила розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, у тому числі небезпечних, на території України визначає Порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1218 (далі-Порядок № 1218).

Згідно п.8 Порядку № 1218 (в редакції від 11.04.2012 року) власники відходів, для яких платежі за розміщення відходів усіх класів небезпеки не перевищують 10 гривень на рік, власники тільки побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, та власники відходів як вторинної сировини, які провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.

Крім того, листом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 16.02.2000 р. № 14-6/134 визначено, що якщо відходи не розміщуються на території власника (виробника), а передаються на договірних засадах іншому власнику, наприклад, спеціалізованому підприємству, то дозволи на розміщення цих відходів не встановлюються, ліміти не видаються і, відповідно, збір за розміщення не справляється.

Більше того, листом Міністерства екології та природних ресурсів України від 05.09.2011 р. № 16687/07/10-11 визначено, що тимчасове зберігання відходів в контейнерах або урнах не являється розміщенням відходів в розумінні ст.1 Закону України «Про відходи».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює діяльність у сфері ресторанного господарства (ресторан швидкого обслуговування «КFС»,), в результаті якої утворюються побутові відходи, які він самостійно не розміщує.

Так, позивач (за адресою: м. Київ, вул. Горького, 176) здійснює свою діяльність в орендованих приміщеннях, на підставі договору оренди від 16.11.2012 року № 526 з ТОВ «Інвестиційний Союз «Либідь» (орендодавець), за умовами якого (з урахуванням додаткових договорів), зберігання, вивезення та розміщення побутових відходів, що утворюються позивачем, забезпечує орендодавець.

Крім того, листом від 15.11.2013 року № 3187, ТОВ «Інвестиційний Союз «Либідь» підтвердило, що має дійсний договір з компанією ДП «Фірма Альтфатер Київ» про надання послуг по вивозу відходів, яка, в свою чергу, має відповідну ліцензію на збирання, заготівлю окремих видів відходів від 11.12.2012 року серії АД № 075597 та дозвіл на розміщення відходів у 2013 році від 03.12.2012 року № 8038900000-410.

Виходячи з системного аналізу викладених законодавчих норм та обставин справи, суд дійшов висновку, що позивач не здійснює діяльність, пов'язану з поводженням з відходами в розумінні ст.1 Закону № 187/98-ВР та не є суб'єктом у сфері поводження з відходами в розумінні ст.13 Закону № 187/98-ВР, отже звільнений від обов'язку одержання дозволу та лімітів на утворення та розміщення побутових відходів, які утворюють внаслідок його діяльності.

Наведені обставини та висновки встановлені також в судовому порядку, а саме: постановою Дарницького районного суду міста Києва від 05.02.2014 року у справі № 753/19919/13-а (провадження № 2-3/753/3/45/14), яке набрали законної сили.

Відповідно до п.«г» ч.1 ст.17 Закону № 187/98-ВР, суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, зокрема, на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 року № 342 затверджено типову форму первинної облікової документації № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» та Інструкції щодо її заповнення.

Пунктом 3 зазначеного наказу закріплено, що первинний облік за типовою формою та Інструкцією, затвердженими цим наказом, здійснюється юридичними особами всіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання, фізичними особами-підприємцями, у діяльності яких утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали й тара.

Позивач, у свою чергу, як вже встановлено судом раніше, не є суб'єктом у сфері поводження з відходами в розумінні ст.13 Закону № 187/98-ВР, а також не здійснює діяльності, що входить до переліку виробничих та технологічних процесів, не має технологічного устаткування, не використовує пакувальні матеріали та тару, що не включаються до складу твердих побутових відходів, а лише є власником твердих побутових відходів, отже не зобов'язаний вести облік відходів за формою № 1-ВТ.

Єдині правила ведення державного обліку та паспортизації відходів, дія яких поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, діяльність яких пов'язана з утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними встановлює Порядок ведення державного обліку та паспортизації відходів (далі-Порядок № 2034).

Згідно п.2 Порядку № 2034, інвентаризація відходів - комплекс разових організаційно-технічних заходів з виявлення, ідентифікації, опису і реєстрації відходів, обліку обсягів їх утворення, утилізації та видалення, а також виявлення і обстеження місць утворення відходів і об'єктів поводження з ними.

При цьому, за змістом п.8 Порядку № 2034, інвентаризація відходів проводиться на загальних методологічних засадах відповідно до законодавства.

В той же час, на сьогоднішній день порядок проведення інвентаризації відходів та оформлення її результатів чинним законодавством України не визначений.

З огляду на вищенаведене та виходячи з того, що позивач не є суб'єктом у сфері поводження з відходами в розумінні ст.13 Закону № 187/98-ВР, суд дійшов висновку, що він взагалі звільнений від обов'язку проведення інвентаризації відходів та, відповідно, визначення показника загального утворення відходів.

На збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоровця людей та навколишнє природне середовище спрямований Закон України «Про охорону атмосферного повітря» (далі-Закон № 2707-XII).

Статтею 1 Закону № 2707-XII наведено визначення понять:

забруднення атмосферного повітря - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища;

забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища;

викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин;

джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Відповідно до ч.1,5 ст.11 Закону № 2707-XII для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Єдиний механізм проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, встановлює Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 302 (далі-Порядок № 302).

Згідно п.2 Порядку № 302, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі-суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

В той же час, в акті перевірки позивача № 08/1794а, відповідачем не зазначено про об'єкти, які експлуатуються позивачем з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші (не вказані стаціонарні джерела), а також не зазначено, які саме забруднюючи речовини, в який період та в якій кількості викинуто позивачем в ході здійснення ним господарської діяльності.

Зазначене свідчить, що акт перевірки позивача № 08/1794а складений з порушенням вимог ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Виходячи з системного аналізу викладених законодавчих норм та обставин справи, судом не встановлено факту експлуатації позивачем у своїй діяльності об'єктів (стаціонарних джерел), з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші. Іншого відповідачем належними та допустимими доказами не доведено.

Таким чином, у позивача відсутній обов'язок отримання Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Крім вищенаведеного, щодо порушення позивачем правил передачі відходів (використаної соняшникової олії), судом встановлено наступне.

Так, згідно висновків відповідача, використана позивачем в ході здійснення господарської діяльності, соняшникова олія згідно п.67 «Відходи сумішей масло/вода, вуглеводні/вода, емульсії» Жовтого переліку відходів, який затверджено Постановою КМУ від 13.07.2000 року № 1120 віднесено до небезпечних відходів, здійснення операцій у сфері поводження з якими, є ліцензійним видом господарської діяльності. Отже, укладання позивачем договорів купівлі-продажу використаної соняшникової олії з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Біо ойл Україна», в яких на здійснення вказаного виду господарської діяльності (поводження з небезпечними відходами) відсутня ліцензія, є порушенням правил передачі відходів.

Судом встановлено, що такі висновки відповідача є помилковими, отже не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з наступного.

За статтею 1 Закону № 187/98-ВР небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Згідно п.67 Жовтого переліку відходів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2000 року № 1120 на виконання міжнародних зобов'язань України, що випливають з її участі у Базельській конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням (1989 р.), до небезпечних відходів відносяться «Відходи сумішей масло/вода, вуглеводні/вода, емульсії».

За даними Державного класифікатора ДК 005-96 «Класифікатор відходів» в назві класифікаційних угруповань використовуються, зокрема, слова «Олія», «Масло», «Масла». Таким чином, фактично, Класифікатор відходів розмежує об'єкти класифікації, які містять слова «Олія» та Масло».

Також, в переліку 1.2. «Небезпечні відходи, ввезення яких на територію Митного союзу заборонено» Єдиного переліку товарів, до яких застосовуються заборони або обмеження на ввезення або вивезення державами-членами Митного союзу в рамках Євразійського економічного співтовариства в торгівлі з третіми країнами та Положення про застосування обмежень, затвердженого рішенням Колегії Євразійської економічної Комісії №134 від 16.08.2012 року в редакції від 05.03.2013 року, група відходів за номером класифікації за Базельською конвенцією Y9/А40б0 «Відходи у вигляді сумішей та емульсій масел/води, вуглеводів/води» роз'яснюється, як «відпрацьовані нафтопродукти, нафтопродукти у вигляді водних емульсій або сумішей з водою».

Позивач за договорами купівлі-продажу з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Біо ойл Україна», продавав використану соняшникову олію, яка не втрачає своїх споживчих властивостей як товар, не відноситься до небезпечних відходів та може в подальшому використовуватися.

Листом ТОВ «Біо ойл Україна» від 26.11.2013 року .№ 26/1/11 роз'яснено, що воно не займається утилізацією та не передає на утилізацію використану олію та рослинні/тваринні жири, а лише купує такі відходи та експортує їх кінцевому покупцю для здійснення їх подальшої переробки. При цьому, діяльність з купівлі-продажу використаної олії та рослинних/тваринних жирів не є діяльністю у сфері поводження з небезпечними відходами.

Крім того, згідно висновку експерта за результатами проведення судової експертизи речовин хімічних виробництв від 14.10.2014 року № 1605/14-34, використана рослинна олія , сама безпосередньо небезпечних властивостей, наведених у переліку небезпечних властивостей, що затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 16.10.2000 року №165, не має. Крім того, є ціною вторинною сировиною для виробництва багатьох корисних продуктів хімічних виробництв, що веде практично до її повної переробки і зведення до мінімуму шкоди навколишньому середовищу.

У харчовій промисловості та громадському харчуванні термін «масло», застосовують лише до харчового молочного продукту, який виробляють збиванням вершків або сметани, до плинного жиру, що отримують з олійних рослин, застосовують термін «олія», у більш широкому сенсі застосовують термін «жир».

Термін «масло», у випадку його використання в іншому контексті,повинен мати додаткове означення.

Таким чином, відходи у вигляді суміші використаних рослинних (у т.ч. соняшникова олія) та тваринних жирів не є небезпечними у розумінні п.67 Жовтого переліку відходів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2000 року № 1120.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем у спірних правовідносинах помилково підмінене поняття «Масло» та «Олія», у зв'язку з чим сформовано помилкові висновки про порушення позивачем правил передачі відходів (використаної соняшникової олії).

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1,2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська харчова компанія» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у м. Києві № 08/956п від 13.11.2013 року.

Судові витрати в сумі 68,82 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська харчова компанія» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у м. Києві

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій