Постанова № 41778852, 02.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р. Справа№ 911/3509/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

Сітайло Л.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача - Солодкий Р.В. ( довір. №199 від 06.05.14р.);

Від відповідача - Чуйко Н.О. ( довір. б/н від 04.09.14р.);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Володар-Роз»

на рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2014р.

у справі № 911/3509/14 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Володар-Роз»

до Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Груп»

про стягнення 7203,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.10.2014р. у справі №911/3509/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Володар-Роз» 5901,50 грн. боргу та 1496,69 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду грунтується на тому, що у відповідача існує перед позивачем заборгованість за фактично надані послуги з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Госопдарського суду Київської області від 21.10.2014р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованіості за надані послуги за січень та травень 2014р. в розмірі 1302,40 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

В апеляційній скарзів позивач зазначає про те, що відповідач своїми діями по прийняттю послуг фактично підтвердив існування між ним та позивачем відповідних господарських відносин до травня 20124р. і відмовився від послуг лише у травні 2014р.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

02.01.2013р. між Спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Груп», як замовником, та ТОВ «Фірма «Володар Роз», як перевізником, укладено договір №1/1903-К-13 на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався надавити послуги по вивезенню та знешкодженню (захороненню) твердих побутових відходів, накопичених у відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити ці послуги в розмірі та на умовах цього договору.

Відповідно до п.5.1 договору, сторони погодили наступні умови розрахунків: відповідач оплачує послуги наданні ТОВ «Фірма «Володар-Роз» за вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів у розмірі 37,00 грн. за один метр кубічний ТПВ.

Відповідно до п. 5.4. договору обсяг наданих перевізником послуг у межах дії цього договору приймається шляхом підписання акту виконаних робіт (послуг) за кожен календарний місяць не пізніше 10-го числа наступного місяця за розрахунковим. Відповідно до п.5.5 договору відповідач проводить розрахунок за надані послуги після підписання акту виконаних робіт не пізніше 15 числа наступного місяця, що чередує за розрахунковим.

На виконання умов договору позивачем надані відповідачу послуги по перевезенню та знешкодженню ТПВ в 2013 - 2014 роках на загальну суму 19210,40 грн., що підтверджується актами надання послуг, а саме: № 640 від 31.01.2013 р. на суму 814,00 грн.; № 913 від 28.02.2013 р. на суму 1424,50 грн.; № 1660 від 31.03.2013 р. на суму 895,40 грн.; № 2353 від 30.04.2013 р. на суму 1017,50 грн.; № 3045 від 31.05.2013 р. на суму 1180,30 грн.; № 3846 від 30.06.2013 р. на суму 1180,30 грн.; № 4165 від 31.07.2013 р. на суму 1017,50 грн.; № 5239 від 31.08.2013 р. на суму 1180,30 грн.; № 5539 від 30.09.2013 р. на суму 1058,20 грн.; № 6357 від 31.10.2013 р. на суму 1180,30 грн.; № 6928 від 30.11.2013 р. на суму 1058,20 грн.; № 7651 від 31.12.2013 р. на суму 1750,10 грн.; № 122 від 31.01.2014 р. на суму 936,10 грн.; № 1049 від 28.02.2014 р. на суму 1058,20 грн.; № 1710 від 31.03.2014 р. на суму 1628,00 грн.; № 2365 від 30.04.2014 р на суму 1465,20 грн.; №2700 від 31.05. 2014 р. на суму 366,30 грн.

Акти надання послуг за період з грудня 2013 року по травень 2014 року відповідачем не підписані та повернуті позивачу, надані послуги не були оплачені за період з грудня 2013 року по травень 2014 року, у розмірі 7203,90 грн.

Як вбачається з матерілаів справи акти надання послуг за період з грудня 2013 року по травень 2014 року надсилались відповідачу, про що позивачем надані відповідні докази, однак відповідач їх не підписав та не повернув. Також, 29.05.2014 року позивачем було додатково направлено цінним листом Акти надання послуг за період з грудня 2013 року по квітень 2014 року, а 03.07.2014 року направлено цінний лист з актом надання послуг за травень 2014 року, які також відповідачем не були підписані.

19.05.2014 року на адресу позивача від Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Груп» надійшло повідомлення про розірвання договору вих. №32 від 14.05.2014 року.

В листі № 58 від 06.08.2014 року відповідач визнає факт отримання від позивача послуг по вивезенню відходів до квітня 2014 року та зазначає про підписання актів за період до квітня 2014 року.

Місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідач своїми діями по прийняттю послуг фактично підтвердив існування між ним та позивачем відповідних господарських відносин до травня 2014 року і відмовився від послуг лише у травні 2014 року, виявивши бажання розірвати договір.

Позивачем, крім того направлялись податкові накладні, а саме: №673 від 31.12.2013 р. на суму 1750,10 грн.; №600 від 31.01.2014 р. на суму 936,10 грн.; №505 від 28.02.2014 р. на суму 1058,20 грн.; №533 від 31.03.2014 р. на суму 1628,00 грн.; №529 від 30.04.2014 р. на суму 1465,20 грн.; №344 від 31.05.2014 р. на суму 366,30 грн..

Листами №32 від 14.05.2014 року та №58 від 06.08.2014 року відповідач підтвердив отримання ним послуг.

Як вбачається з наданих відповідачем реєстрів отриманих податкових накладних, ним були зареєстровані податкові накладні №673 від 31.12.2013 р. на суму 1750,10 грн.; №505 від 28.02.2014 р. на суму 1058,20 грн.; №533 від 31.03.2014 р. на суму 1628,00 грн.; №529 від 30.04.2014 р. на суму 1465,20 грн., що також свідчить про визнання факту обізнаності відповідача з наданням послуг позивачем та прийняття таких послуг.Також, в наданих відповідачем Деклараціях з податку на додану вартість вбачається відображення господарських операцій з позивачем у грудні 2013 року, лютому 2014 року, березні 2014 року, квітні 2014 року.

Таким чином, як вірно зазначає місцевий господарський суд матеріалами справи підтверджується, що відповідач усвідомлював факт надання позивачем спірних послуг, свідомо допускав таке надання та користувався послугами у грудні 2013 року, лютому 2014 року, березні 2014 року, квітні 2014 року на суми, наведені у відповідних Актах надання послуг, що складає 5901,50 грн.

Оскільки, сторони укладали договір строком до 31.12.2013 року і не надано доказів дотримання передбачено п. 3.2. договору порядку його продовження, договір припинився з 01.01.2014 року.

Таким чином, строни фактично продовжували господарські відносини з вивезення твердих побутових відходів, що підтверджується матеріалами справи за період грудня 2013 року, лютого 2014 року, березня 2014 року, квітняі 2014 року на суми, наведені у відповідних актах надання послуг, що складає 5901,50 грн. Про необхідність їх оплати позивач звертався до відповідача з відповідною вимогою, яка залишена без відповіді та задоволення. Відповідачем не надано доказів оплати наведених послуг, господарські операції за якими, відображено ним в податковому обліку.

Щодо надання спірних послуг у січні 2014 року та у травні 2014 року, на суму 1302,40 грн., з урахуванням того, що договір закінчився, акти не підписані і позивачем не надано інших доказів, які свідчать про надання таких послуг, місцевим господарським судом обгрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Таким чином, місцевий господарський суд, обгрунтовано встановив наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за фактично надані послуги з вивезення ТВП за період грудня 2013 року, лютого 2014 року, березня 2014 року, квітня 2014 року на суму 5901,50 грн., доводи позивача в апеляційній скарзі про підтвердження існування заборгованості за січень та травень 2014р. не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Володар-Роз» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2014р.у справі №911/3509/14 залишити без змін.

3.Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3509/14.

Повний текст постанови складено та підписано 08.12.14р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді О.М. Баранець

Л.Г. Сітайло