Постанова № 41778850, 02.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р. Справа№ 910/14778/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

Сітайло Л.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача - Решетниченко О.С. (довір. №47-2033 від 14.05.14);

Від відповідача - Мовчан В.І. ( довір. б/н від 02.12.14);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСИЧІ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2014р.

у справі № 910/14778/14 (суддя Митрохіна А.В.)

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСИЧІ»

про стягнення 15 668,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.09.2014р. у справі №910/14778/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСИЧІ» на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва 13 606,46 грн. основного боргу, 1 424,77 грн. інфляційних втрат, 637,10 грн. - 3% річних та судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду грунтується на тому, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, надав відповідачу послуги за відповідну плату згідно умов договору, а відповідач в порушення умов договору не сплатив на користь позивача вартість отриманих послуг.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2014р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що посилання на наявність договору між позивачем та відповідачем, платіжних вимог-доручень за період з 31.12.2013р. по 30.04.2014р., рахунків-фактур, не може бути підставою для висновку про надання виконавцем комунальних послуг, оскільки ТОВ «Росичі» не є споживачем комунальних послуг. Строк дії договору, як зазначає скаржник, було продовжено один раз до 11.10.2008р. , на підставі п.5.6 договору, відповідно до п.5.6 якого, договір може бути продовжено на той же термін і на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення договору жодна із сторін не повідомить іншу про його припинення або зміну умов. За таких обставин, договір про надання комунальних послуг від 11.10.2005р. припинив свою дію.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

Між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "РОСИЧІ", як споживачем, 11.10.2005р. укладено договір №1947/418 про надання комунальних послуг, відповідно до п. 1.1. якого позивач на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг зобов'язується транспортувати по внутрішньобудинкових мережах нежилого приміщення площею 145,4 м.кв. за адресою м. Київ, вул. Березняківська, буд. 28 комунальні послуги, а відповідач у відповідності до п.1.2. договору зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити, виставляти споживачеві до оплати платіжні документи за договором, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від «споживача» та перераховувати їх виробникам і постачальникам комунальних послуг.

Плата по цьому договору вноситься споживачем на рахунок виконавця до кінця поточного місяця за комунальні послуги минулого місяця (п.2.2. договору).

Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Сторони погодили, що згідно п.2.2. договору суми по кожному виду комунальних послуг, відшкодування витрат по обслуговуванню внутрішньобудинкових мереж, ПДВ, податок на воду пред'являються до сплати платіжною вимогою-дорученням за три банківські дні до моменту їх оплати.

Позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, надав відповідачу послуги згідно з умовами укладеного договору, що вбачається з платіжних вимог-доручень за період - квітень 2011р. по грудень 2013р., рахунків-фактур №14400242690-14/01 від 31.01.2014р. та №14400242690-14/02 від 28.02.2014р., а відповідач в порушення умов договору не сплатив на користь позивача вартість отриманих послуг в розмірі 13 606,46 грн. за період з 01.04.2011р. по 31.05.2014р.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що ТОВ «Росичі» не є споживачем комунальних послуг до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки предметом даного спору є обовязки відповідача прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити, договір є чинним, в судовому порядку не оскаржений та не розірвано.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже факт невиконання відповідачем зобов'язання за договором належним чином доведений, документально обґрунтований, відповідачем не спростований.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати суми заборгованості стосовно індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, обгрунтовано задоволено місцевим господарським судом позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСИЧІ" суми інфляційних втрат у розмірі 1424,77 грн. та 3% річних у розмірі 637,10 грн.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСИЧІ» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2014р.у справі №910/14778/14 залишити без змін.

3.Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14778/14.

Повний текст постанови складено та підписано 08.12.14

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді О.М. Баранець

Л.Г. Сітайло