Ухвала суду № 41777162, 02.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12285/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

02 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і партнери» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і партнери» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і партнери» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві про визнання протиправними дій щодо внесення до акту перевірки від 16.07.2014 №624/26-55-22-08/34728765 даних про те, що ТОВ «Адвокатська фірма «Лаврінович і партнери» порушено пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка полягає нарахуванню до сплати в бюджет всього в сумі 1 847 999 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2014 року та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і партнери» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення, дія чи бездіяльність прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення, дія чи бездіяльність є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку. Проте, позивачем не доведено суду, які саме його права та охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вчинення відповідачем оскаржуваних дій.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Адвокатська фірма «Лаврінович і партнери» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Саламандра та К», ПП «Сігма Сервіс», ПП «Річмонд Сервіс», ТОВ «Елітсістемгруп» за період з 01.01.2010 по 31.05.2014 за результатом якої складено акт від 16.07.2014 №624/26-55-22-08/34728765 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем норм пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка полягає нарахуванню до сплати в бюджет всього в сумі 1 847 999 грн.

Вважаючи дії по невнесенню до вказаного акту даних протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно статті 16 Закону України "Про інформацію" податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податкового кодексу України.

Згідно зі ст. 72 Податкового кодексу України для забезпечення діяльності податкових органів використовується, зокрема, інформація про фінансово-господарські операції платників податків, про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків, за результатами податкового контролю.

Пунктом 71.1 статті 71 Податкового кодексу України встановлено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що перевірку позивача проведено на виконання постанови слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу Прокуратури міста Києва від 13.06.2014 року «Про призначення перевірки», тобто за наявності підстави визначеної пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України 86.1. результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Як зазначено вище, податковий орган під час перевірки дійшов висновку про порушення позивачем норм пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого було складено акт від 16.07.2014 №624/26-55-22-08/34728765.

Суд першої інстанції вирішуючи даний спір дійшов висновку, що оскаржуючи дії податкового органу щодо внесення до акту перевірки від 16.07.2014 №624/26-55-22-08/34728765 даних про те, що ТОВ «Адвокатська фірма «Лаврінович і партнери» порушено пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка полягає нарахуванню до сплати в бюджет всього в сумі 1 847 999 грн. позивач фактично оскаржує висновки акту перевірки. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не приймає доводи апелянта на спростування наведеного.

Зокрема, порушень щодо проведення встановленої Податковим кодексом України процедури проведення перевірки, судом не встановлено, відтак дії щодо її проведення не можуть бути визнані протиправними. Водночас дії щодо відображення в акті перевірки певних фактів породжують за собою встановлення таких фактів та надання висновків на підставі цих фактів.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, вказана норма під актом розуміє службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Крім того, частина перша статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з наведеної правової норми, рішення суб'єкта владних повноважень можуть бути виражені у формі нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії.

Поняття нормативно-правового акта та акта індивідуальної дії в Кодексі адміністративного судочинства не врегульовані, а тому при визначення цих понять слід звернутися до загальних понять права.

Так, нормативно-правовий акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово; акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації його повноважень, які породжують права та обов'язки у того суб'єкта, якому вони адресовані.

Визначальною ознакою як нормативно-правового акта так і акта індивідуальної дії є обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (кола суб'єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.

Акт перевірки та висновки акта перевірки, які в них викладені, не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, лише фіксують виявлені перевіркою порушення, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

При цьому право прийняття за наслідками акта перевірки рішення податковим органом відповідних правових актів індивідуальної дії - податкових повідомлень-рішень, належить до його дискреційних (виключних) повноважень, в т. ч. може бути не реалізовано.

Таким чином, акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, який би порушував права та інтереси позивача, незгода з висновками, викладеними в акті перевірки не є підставою для визнання протиправними дії щодо внесення до акту висновків перевірки.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те, що у даному випадку внесення до акту перевірки відповідних висновків саме по собі не зумовлює для платника податків будь-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов'язків, а відтак і дії щодо внесення таких висновків.

Наявність відповідної інформації в акті перевірки безпосередньо не впливає на права позивача та не створює, не змінює та не припиняє обов'язків, тобто не породжує правових наслідків.

Відповідно до п 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

З матеріалів справи вбачається, що за результатом розгляду заперечень позивача до акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві листом від 28.07.2014 №34780/10/26-55-22-08-10 надано відповідь щодо залишення без зміни висновків акту перевірки.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено суду, які саме його права та охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вчинення відповідачем оскаржуваних дій, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і партнери»- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і партнери» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 02.12.2014 року.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.