Постанова № 41777104, 04.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 р. Справа № 804/13756/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача 1 представника відповідача 2 представника відповідача 3 представника третьої особи ОСОБА_3 Курти П.П. Устименко Д.О. Пека А.І. Ремезок А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міського голови Новомосковської міської ради Мороза Сергія Анатолійовича, Новомосковської міської ради Регіонального відділення Фонду державного майна України, третя особа, яка не заявляє самостійних про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Міського голови міста Новомосковська Дніпропетровської області Мороза Сергія Анатолійовича, Новомосковської міської ради Дніпропетровської області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області щодо незабезпечення виконання вимог рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради № 409 від 27.12.1991 року «Про розмежування державного майна між власністю області і власністю районів, міст обласного підпорядкування та інших адміністративно-територіальних одиниць», рішення Ново московської міської ради депутатів № 63 від 30.06.1999 року «Про передачу житла та установ соціальної сфери ВТ «НМТЗ», в частині передачі палацу культури «Металург», розташованого за адресою: м. Новомосковськ, вул. Комсомольська, 6 у комунальну власність м. Новомосковська, в порядку передбаченому Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»;

- зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області передати, а Новомосковську міську раду Дніпропетровської області прийняти у комунальну власність міста Ново московська палац культури «Металург», розташованого за адресою: м. Новомосковськ, вул. Комсомольська, 6, в порядку передбаченому Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі зволікають із виконання чинного законодавства України в частині передачі із державної до комунальної власності об'єктів соціальної сфери, а саме: палацу культури «Металург», який обліковується на балансі третьої особи. Оспорюванною бездіяльністю відповідачів порушуються приписи Законів України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною(республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальної) власністю», рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради № 409 від 27.12.1991 року «Про розмежування державного майна між власністю області і власністю районів, міст обласного підпорядкування та інших адміністративно-територіальних одиниць», рішення Новомосковської міської ради депутатів № 63 від 30.06.1999 року «Про передачу житла та установ соціальної сфери ВТ «НМТЗ», в частині передачі палацу культури «Металург». Вина Міського голови м. Новомосковська полягає у не забезпеченні виконання рішення міської ради та не поданні позову до суду; вина Новомосковської міської ради Дніпропетровської області полягає у відсутності контролю за виконанням власного рішення; вина Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області полягає у невиконанні ним, як органом уповноваженим на управління державним майном, що не увійшло до статутного капіталу третьої особи, вимог п.1.4 наказу Фонду Державного майна України № 908/68 від 19.05.1999 року « Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі».

Ухвалою суду від 21.10.2013 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 07.11.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство «Інтерпайп Номовосковський трубний завод».

Ухвалою суду від 29.11.2013 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.155 КАС України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду України від 30.04.2014 року скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 року та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвалою суду від 23.10.2014 року відмовлено у задоволенні клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про закриття провадження у адміністративній справі на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.

Ухвалою суду від 23.10.2014 року також поновлено позивача строк звернення з позовом до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 20.11.2014 року закрито провадження у адміністративній справі в частині наступних заявлених позовних вимог: визнати протиправною бездіяльність Новомосковського міського голови Мороза Сергія Анатолійовича щодо незабезпечення виконання вимог рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради № 409 від 27.12.1991 року "Про розмежування державного майна між власністю області і власністю районів, міст обласного підпорядкування та інших адміністративно-територіальних одиниць", рішення Новомосковської міської ради депутатів № 63 від 30.06.1999 року "Про передачу житла та установ соціальної сфери ВАТ "НМТЗ", в частині передачі палацу культури "Металург" розташованого за адресою: м. Новомовсковськ, вул. Комсомольська, 6, у комунальну власність м. Новомосковськ, в порядку передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги. Позивач також повідомив суд про те, що його права та свободи передбачені статтею 23 Конституції України порушено, оскільки перебування палацу культури «Металург» на балансі третьої особи обмежує право позивача на доступ до культурних цінностей, оскільки палац культури використовується третьою особою не за призначенням.

Відповідач 1 та 2 не заперечували проти позову в частині зобов'язання відповідача 3 передати, а Новомосковську міську раду Дніпропетровської області прийняти у комунальну власність міста Новомосковська палац культури «Металург», розташованого за адресою: м. Новомосковськ, вул. Комсомольська, 6, в порядку передбаченому Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності». Також відповідачі 1 та 2 повідомили суд про те, що ними вчиняються всі необхідні дії спрямовані на передачу палацу культури «Металург» до комунальної власності, а саме: прийнято рішення Новомосковської міської ради депутатів № 63 від 30.06.1999 року «Про передачу житла та установ соціальної сфери ВТ «НМТЗ», яким надано згоду на отримання у комунальну власність палацу культури «Металург»; міським головою м. Новомосковська направлялися претензії до відповідача 3 стосовно не передачі у комунальну власність палацу культури «Металург»; відповідачем 2 подано 06.11.2013 року позов до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з вимогою зобов'язати передати державне майно у комунальну власність.

Відповідач 3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з наступних причин. Відповідач 3 повідомив суд про те, що третьої особою подану заяву про приватизацію палацу культури «Металург» шляхом його викупу. На думку відповідача 3, третя особа має пріоритетне право на приватизації палацу культури «Металург» із збереженням профілю діяльності. 21.08.2013 року відповідач 3 прийняв рішення звернутися із Фонду державного майна України для прийняття рішення стосовно приватизації палацу культури «Металург».

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надану суду доказів порушення саме його прав та зонних інтересів відповідачами. Також третя особа повідомила суд про те, що остання має пріоритетне право на приватизацію палацу культури «Металург» шляхом викупу. Відповідачем 3 прийняв рішення звернутися із Фонду державного майна України для прийняття рішення стосовно приватизації палацу культури «Металург». Третя особа також у додаткових письмових поясненнях зауважила на тому, що палац культури «Металург» не може бути об'єктом передачі з державної у комунальну власність, оскільки право власності на нього не зареєстровано у встановленому порядку.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

Судом під час розгляду справи встановлено, що палац культури «Металург», розташований у м. Новомосковську вул. Комсомольська, 6, перебуває на балансі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, згідно Плану приватизації державного майна, взятого в оренду з викупом організацією орендарів орендного підприємства «Новомосковський трубний завод», Договору купівлі-продажу державного майна КП-379 від 25.09.1995 року, акту прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу орендованого підприємства «Новомосковський трубний завод» від 18.03.1996 року.

Третя особа у відповідності до перерахованих вище документів зобов'язалась утримувати об'єкти соціально-культурного призначення, які знаходяться у неї на балансі.

30.06.1999 року Новомосковська міська рада депутатів прийняла рішення № 63 «Про передачу житла та установ соціальної сфери ВАТ «НМТЗ» на баланс місцевого бюджету, яким з урахуванням звернення правління ВАТ «НМТЗ» надало свою згоду на передачу житла та об'єктів соціальної сфери, що знаходяться на балансі ВАТ «НМТЗ» у комунальну власність міста, в т.ч. і палац культури «Металург».

02.09.2013 року № 1839 міський голова м. Новомосковська звернувся із претензією до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області стосовно передачі об'єкта соціально-культурного призначення палацу культури «Металург» з державної до комунальної власності.

18.10.2013 року відповідач 3 направив міському голові м. Новомосковська листа № 05-01-05935 «Щодо передачі об'єкта державної власності - палац культури «Металург», у якому повідомив про те, що не має змоги визначити дату передачі об'єкта в комунальну власність міста Новомосковська.

Третя особа листом від 26.04.2013 року № 1201 звернулося до відповідача 3 з пропозицією стосовно приватизації палацу культури «Металург» шляхом викупу.

21.08.2013 року відповідач 3 прийняв рішення звернутися із Фонду державного майна України для прийняття рішення стосовно приватизації палацу культури «Металург».

Судом на підставі пояснень відповідача 3 встановлено, що станом на день розгляду справи Фонд державного майна України не прийняв рішення стосовно приватизації палацу культури «Металург».

З тексту позовної заяви та пояснень позивача судом встановлено, що позивач фактично оспорює не вчинення відповідачами дій стосовно передачі палацу культури «Металург» до комунальної власності міста Новомосковська в порядку передбаченому Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».

Закон України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» визначає основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну.

Частинами 1 та 2 статті 2 вказаного вище закону України встановлено, що об'єктами передачі згідно з цим Законом є, зокрема, об'єкти житлового фонду, гуртожитки та інші об'єкти соціальної інфраструктури (навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров'я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Не можуть бути об'єктами передачі з державної у комунальну власність: цілісні майнові комплекси підприємств, що провадять діяльність, передбачену частинами першою і другою статті 4 Закону України "Про підприємництво"; цілісні майнові комплекси казенних підприємств; майно підприємств, списане в установленому законодавством порядку; об'єкти, право власності на які не зареєстровано в установленому законом порядку (крім об'єктів житлового фонду та гуртожитків, нерухомого військового майна, яке вивільняється у процесі реформування Збройних Сил України); об'єкти, будівництво яких фактично продовжується за рахунок державних капітальних вкладень, до введення їх в експлуатацію; об'єкти, щодо яких є відповідне рішення про їх приватизацію.

Судом під час розгляду справи встановлено, що право власності на палац культури «Металург» не зареєстровано у встановленому порядку за Державою Україна, що підтверджується листом Комунального підприємство «Номовосковське міське БТІ Дніпропетровської обласної ради» від 14.10.2014 року № 276 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкту нерухомого майна станом на 24.11.2014 року, який надано Реєстраційною службою Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області.

За вказаних обставин палац культури «Металург» не може бути об'єктом передачі з державної у комунальну власність згідно Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».

Особливості передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури визначено у статті 4-1 Закон України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», згідно яких ініціатива щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, на балансі яких перебувають ці об'єкти, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Рішення щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.

Пропозиції щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури, які належать підприємствам, погоджуються з цими підприємствами, а щодо передачі об'єктів житлового фонду (крім гуртожитків) та інших об'єктів соціальної інфраструктури, споруджених за рахунок коштів підприємств, - також з трудовими колективами цих підприємств. Пропозиція вважається погодженою з трудовим колективом підприємства за наявності рішення загальних зборів трудового колективу, прийнятого більшістю голосів від загальної кількості працівників підприємства.

Пропозиції щодо передачі у комунальну власність побудованих за рахунок державних капітальних вкладень об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури, які не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), не потребують погодження з такими товариствами та їх трудовими колективами.

Враховуючи те, що палац культури «Металург» не увійшов до статутного капіталу третьої особи, яка створена у процесі приватизації (корпоратизації), то погодження з третьою особою та її трудовим колективом передачі палацу культури «Металург» з державної до комунальної власності не потребується.

Судом також під час розгляду справи встановлено, що Новомосковська міська рада надала свою згоду на отримання у комунальну власність палацу культури «Металург», що вбачається із тексту рішення Новомосковської міської ради депутатів № 63 від 30.06.1999 року «Про передачу житла та установ соціальної сфери ВТ «НМТЗ».

Також судом встановлено, що Номомосковський міський голова звертався до відповідача 3 з листами стосовно передачі палацу культури «Металург» з державної до комунальної власності міста.

06.11.2013 року Новомосковською міською радою подано позов до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про зобов'язання передати державне майно в комунальну власність.

За вказаних обставин судом встановлено, що відповідач 2 вчинив всі залежні від них дії спрямовані на передачу палацу культури «Металург» з державної до комунальної власності міста Новомосковська, а тому у суду відсутні правові підстави для визнання його бездіяльності протиправною.

У відповідності до п. з) ч.2 ст. 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» Фонд державного майна України щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна за пропозицією уповноважених органів управління приймає рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських організацій, але перебуває на їх балансі.

Згідно п.1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, яке затверджено наказом Фонду державног майна України від 19.05.1999 року № 908/68, способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є такими:

- здійснення приватизації відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про Державну програму приватизації" та інших нормативно-правових актів.

- передача майна в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна";

- передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності";

- передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 N 1482;

- передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання (далі - договору зберігання)

- списання об'єктів державної власності у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 N 1314 "Про затвердження Порядку списання об'єктів державної власності";

- передача в оренду, використання захисних споруд цивільного захисту для задоволення господарських, культурних та побутових потреб із збереженням функціонального призначення таких споруд або їх списання у порядку, передбаченому законодавством у сфері цивільного захисту.

У п.1.4.1 вказаного вище положення зазначено про те, що при визначенні способу управління попередньо аналізуються висновки інвентаризаційних комісій про результати інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, але перебуває на їх балансі. Пріоритетним при обранні способу управління державним майном є спосіб його приватизації. Якщо відповідне державне майно не підлягає приватизації, то застосовуються наступні за черговістю способи управління, викладені у п.1.4.

Таким чином, Держава, в особі уповноважених нею органів, як власник майна, вправі розпоряджатися належним їй на праві власності майном, але з урахуванням встановлених законодавством України способів управління державним майном в т.ч. і з урахуванням їх пріоритетності.

Судом під час розгляду справи встановлено, що третя особа листом від 26.04.2013 року № 1201 звернулася до відповідача 3 з пропозицією стосовно приватизації палацу культури «Металург» шляхом викупу.

21.08.2013 року комісія відповідача 3 про прийняттю управлінських рішень стосовно державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації та щодо внесення відповідних відомостей до Реєстру державного майна, прийняла рішення, яке викладено у формі протоколу від 21.08.2013 року № 5, щодо приватизації об'єкту державної власності - палацу культури «Металург», який не увійшов у процесі приватизації до статутного капіталу та перебуває на балансі третьої особи. Вирішено також провести роботу по підготовці документів для Фонду державного майна України необхідного для включення палацу культури «Металург» до переліку об'єктів групи Ж, що підлягають приватизації, шляхом викупу із збереженням профілю діяльності.

За вказаних обставин відповідач 3 діяв у відповідності до п.1.4.1 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, яке затверджено наказом Фонду державног майна України від 19.05.1999 року № 908/68, оскільки пріоритетним при обранні способу управління державним майном є спосіб його приватизації.

У відповідності до ч.1 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом, викупу.

Таким чином, до моменту прийняття Фондом державного майна України рішення щодо об'єкту приватизації - палацу культури «Металург», а саме: рішення про відмову у включенні до плану приватизації вказаного об'єкту соціальної сфери, рішення про передачу вказаного об'єкту з державної власності до комунальної власності м. Новомосковська не може бути прийнято.

За вказаних обставин судом встановлено, що відповідач 3 діяв у спірних правовідносинах на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги стосовно визнання протиправної бездіяльності відповідача 3.

Оскільки судом не встановлено під час розгляду справи протиправної бездіяльності відповідачів, враховуючи відсутність рішення Фонду державного майна України щодо приватизації палацу культури «Металург», а також те, що право власності на палац культури «Металург» не зареєстровано в установленому законом порядку, то суд вважає позовну вимогу зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області передати, а Новомосковську міську раду Дніпропетровської області прийняти у комунальну власність міста Новомосковська палац культури «Металург», розташованого за адресою: м. Новомосковськ, вул. Комсомольська, 6, в порядку передбаченому Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» передчасною, а тому остання не підлягає задоволенню.

Крім того, суд зазначає що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 3 КАС, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно зі статтею 104 КАС до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 р. № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Таким чином, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв'язати спір.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

У свою чергу, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.

Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод.

При цьому позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 25.12.2013 року по справі № 6-94ц13 якщо за результат?ами розгляду справи факту пор?ушення прав, свобод та інтересів позивача не встановлено, а позивач по?силається на формальне поруш?ення закону у суду немає право?вих підстав для задоволення п?озову.

Позивачем не надано суду належних та об'єктивних доказів, які б підтверджували факт порушення його прав, свобод та інтересів саме діями, рішеннями або бездіяльністю безпосередньо відповідачів.

Посилання позивача на порушення передбачених статтею 23 Конституції України суд вважає не доведеним належним чином, оскільки цільове призначення палацу культури «Металург» станом на день розгляду справи не змінено.

За вказаних обставин у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Згідно ст. 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 08 грудня 2014 року

Суддя С.В. Златін