Постанова № 41777055, 05.11.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1110/14

05 листопада 2014 року м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,

відповідача: представники Степанець М.В., Петлюк Н.Ю.,

третьої особи відповідача: представник Степанець М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Міндоходів у Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство доходів і зборів України про стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Рівненській області про стягнення середнього заробітку за час відсторонення від виконання повноважень за посадою з 19 грудня 2011 року по 16 лютого 2012 року в розмірі 15449,06 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку (сім місяців) при звільненні в сумі 54506,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом Державної податкової служби України від 26 вересня 2011 року № 17 «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою» ОСОБА_1 було відсторонено від виконання повноважень за посадою заступника голови Державної податкової адміністрації в Рівненській області у зв'язку з складенням протоколів про вчинення адміністративного корупційного правопорушення.

Наказом Державної податкової служби України від 26 березня 2012 року № 236 «Про втрату чинності наказом» у зв'язку з тим, що постановами Апеляційного суду Рівненської області від 18, 30 січня та 16 лютого 2012 року провадження про адміністративні корупційні правопорушення закрито, наказ Державної податкової служби України від 26 вересня 2011 року № 17 «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою» визнано таким, що втратив чинність.

Зазначає, що за період з 19 грудня 2011 року по 16 лютого 2012 року заробітна плата не виплачувалася. Відмовляючи у виплаті заробітної плати за період з 19 грудня 2011 року по 16 лютого 2012 року Державна податкова служба у Рівненській області посилалася на те, що провадження у двох справах про адміністративні корупційні правопорушення були закриті у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, а не у зв'язку із відсутністю події або складу адміністративного правопорушення, та на норми статті 22 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», якою передбачено, що у разі закриття провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з таким відстороненням.

Зазначає, що невиплата заробітної плати за вказаний вище період є порушенням вимог статті 43 Конституції України та статті 21 Закону України «Про оплату праці».

Наказом Державної податкової служби України від 29 серпня 2013 року № 583-0 позивача звільнено з посади заступника голови Державної податкової служби у Рівненській області. Однак, виплата належних сум, з приводу яких не було спору, була здійснена лише 30 вересня 2013 року.

Статтею 47 Кодексу законів про працю України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

З урахуванням усного клопотання про зменшення розміру позовних вимог, заявленого в судовому засіданні 05.11.2014 року, просить стягнути з Головного управління Міндоходів у Рівненській області на його користь середній заробіток за час відсторонення від виконання повноважень за посадою з 19 грудня 2011 року по 16 лютого 2012 року в розмірі 13964,83 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 89141,85 грн.

Відповідач подав письмові заперечення на позовну заяву, позовні вимоги заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що в період з 26.09.2011 року по 16.02.2012 року заступника Голови ДПА в Рівненській області ОСОБА_1, відповідно до Наказу ДПС України від 26.09.2011 року №17, було відсторонено від виконання службових повноважень за посадою до закінчення розгляду судом справи про адміністративне корупційне правопорушення, на підставі ст.22 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

За період відсторонення від виконання службових повноважень за посадою заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася відповідно до норм Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

З урахуванням того, що провадження у справах №3-5317/11 та №3-5350 адміністративні правопорушення судом апеляційної інстанції були закриті з інших підстав, ніж передбачені ч.3 ст. 22 Закону України «Про засади запобігання і пі корупції», зокрема у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності передбачених ст.38 КУпАП, тобто з нереабілітуючих обставин, відповідно заробітна плата за період відсторонення позивача відшкодуванню не підлягає. В задоволенні позову просить відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала позицію викладену в письмових запереченнях та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Міністерство доходів і зборів України.

Третя особа надала письмові пояснення по справі (т.1, а.с.136-137). В судовому засіданні представник третьої особи позов не визнала, заперечила проти задоволення вимог з тих же підстав, що й відповідач.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено наступні обставини.

01.09.1994 року позивач ОСОБА_1 прийняв присягу державного службовця.

На час спірних правовідносин ОСОБА_1 перебував на посаді заступника голови Державної податкової адміністрації у Рівненській області (а.с. 99-108).

У зв'язку зі складенням протоколу про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, наказом Державної податкової служби України №17 від 26.09.2011 року "Про відсторонення від виконання повноважень за посадою" заступника голови Державної податкової адміністрації у Рівненській області ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових повноважень за посадою до закінчення розгляду судом справи (а.с. 11).

У зв'язку із закриттям провадження у справах про адміністративні корупційні правопорушення, наказом Державної податкової служби України №236 від 26.03.2012 року "Про втрату чинності наказом" наказ Державної податкової служби України №17 від 26.09.2011 року "Про відсторонення від виконання повноважень за посадою" визнано таким, що втратив чинність (а.с. 10).

За період відсторонення від виконання службових повноважень на посаді заступника голови Державної податкової адміністрації у Рівненській області, а саме, з 19.12.2011 року по 16.02.2012 року, заробітна плата позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та не заперечується сторонами.

Наказом Державної податкової служби України №583-С від 28.08.2013 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника голови Державної податкової служби у Рівненській області з 29.08.2013 року у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності, на підставі

п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою середньомісячної заробітної плати (а.с. 7).

Повний розрахунок з позивачем здійснено 30.09.2013 року (а.с. 23-34).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року №108/95-ВР, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з ст. 46 Кодексу законів про працю України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною 1 статті 22 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-XII передбачено, що невиконання службових обов'язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою із збереженням заробітної плати. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою приймається керівником державного органу, в якому працює цей службовець.

Частина 4 цієї статті визначає, що відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою у разі вчинення ним корупційного правопорушення здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

В свою чергу, Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 07.04.2011 року №3206-VI встановлює основні засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Так, особливості відсторонення від виконання повноважень за посадою та звільнення з роботи осіб, які вчинили корупційні правопорушення закріплені у статті 22 даного Закону.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 07.04.2011 року №3206-VI (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), особа, щодо якої винесено постанову про притягнення як обвинуваченої у вчиненні злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом, до розгляду справи судом, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України.

Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.

Суд зазначає, що вказаний Закон не містить прямої заборони стосовно виплати заробітної плати особі, відстороненій від виконання службових повноважень внаслідок складення щодо неї протоколу про адміністративне корупційне правопорушення

Лише в абзаці 3 частини 1 статті 22 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 07.04.2011 року №3206-VI визначено, що у разі закриття провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з таким відстороненням.

Водночас, в силу вимог пункиу 6.2 Методичних рекомендацій з питань запобігання та протидії корупції, які затверджені Наказом Головного управління державної служби України від 26.12.2007 року №337, за державним службовцем на час відсторонення від виконання повноважень за посадою зберігається заробітна плата.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що питання виплати заробітної плати має бути визначене у правовому акті індивідуальної дії, що передбачає відсторонення такої особи від виконання службових повноважень.

З наказу Державної податкової служби України №17 від 26.09.2011 року "Про відсторонення від виконання повноважень за посадою" вбачається, що підставами видання наказу слугувало те, що стосовно заступника голови Державної податкової адміністрації в Рівненській області ОСОБА_1 складено протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення.

Суд в межах розгляду даної справи не розглядає правомірність відсторонення позивача від посади, з даного приводу між сторонами відсутній спір. Предметом судового розгляду є правомірність позбавлення позивача заробітної плати за час відсторонення від посади.

З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що постановою Апеляційного суду Рівненської області від 18.01.2012 року скасовано постанову Рівненського міського суду від 02.12.2011 року щодо ОСОБА_1, провадження у справі закрито за відсутності події і скаду адміністративного правопорушення (т.1., а.с.58-61).

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 30.01.2012 року скасовано постанову Рівненського міського суду від 05.12.2011 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-2 КУпАП, провадження у справі закрито в зв'язку із закінченням строків притягнення до відповідальності (т.1., а.с.62-65).

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 16.02.2012 року скасовано постанову Рівненського міського суду від 05.12.2011 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-2 КУпАП, провадження у справі закрито в зв'язку із закінченням строків притягнення до відповідальності (т.1., а.с.62-65).

Суд зазначає, що наказ ДПС України від 26.09.2011 року №17 «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою» не містить відомостей про те, наявність якого саме протоколу про вчинення адміністративного корупційного правопорушення слугувало підставою для відсторонення позивача від посади.

Вказаний вище наказ не містить також й приписів стосовно позбавлення ОСОБА_1 права на отримання заробітної плати на час відсторонення від виконання повноважень за посадою.

Таким чином, скасування 18.01.2012 року Апеляційним судом Рівненської області постанови Рівненського міського суду від 02.12.2011 року щодо ОСОБА_1 та закриття провадження за відсутності події і складу адміністративного правопорушення відповідно до абз. 3. ч.1 ст. 22 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» було належною підставою для відшкодування позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов'язаного з відстороненням.

Як встановлено судом, нарахування заробітної плати позивачу продовжено з 17.02.2012 року. Такі обставини підтверджені, в тому числі, й табелем обліку використання робочого часу відділу адміністративно-господарського забезпечення за період з 04 лютого по 29 лютого 2012 року (т.1, а.с.79).

Наказ ДПС України від 26.09.2011 року №17 «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою» визнано таким, що втратив чинність, згідно наказу ДПС України від 26.03.2012 року №236 «Про втрату чинності наказом» (т.1, а.с.10).

Як пояснила допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, начальник відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, головний бухгалтер ГУ Міндоходів у Рівненській області, при виплаті заробітної плати ОСОБА_1 посадові особи відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку керувались табелями обліку робочого часу, а також службовою запискою начальника управління правої роботи ГУ Міндоходів у Рівненській області Я.В.Рашовського (т.1, а.с.227-228), згідно якої посадовою особою висловлена думка про те, що ОСОБА_1 не має права на отримання заробітної плати у зв'язку з підтвердженням факту вчинення адміністративного корупційного правопорушення та відстороненням його від виконання повноважень за посадою, відповідно до наказу ДПС України від 26.09.2011 року №17 з моменту доведення даного наказу до його відома, тобто з 19.12.2011 року по час коли відпали підстави для його прийняття, тобто до моменту набрання законної судовим рішенням по справі №35350/11 законної сили. Рішення суду по даній справі набрало законної сили 16.12.2012 року. Зазначила, що інших вказівок як від безпосереднього керівництва чи ДПС України з означеного питання не отримувала.

Суд критично оцінює такі пояснення свідка та службову записку, з огляду на те, що наказом ДПС України від 26.09.2011 року №17 роботодавець не позбавляв позивача права на заробітну плату. Окрім того, навіть за умови, що період відсторонення позивача від посади не підлягав оплаті до прийняття відповідного рішення судом, законодавець пов'язує обставини виплати заробітної плати з фактом відсторонення особи від посади, а не з вчиненням адміністративного корупційного правопорушення.

Помилковим є покликання відповідача та третьої особи й на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 N 266/94-ВР, як на нормативний акт, що має застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки такий Закон регулює питання відшкодуванню шкоди, завданої громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного відсторонення від роботи (посади) з боку конкретних суб'єктів - органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду (наприклад, незаконне відсторонення від посади за постановою слідчого в порядку ст. 147 КПК України 1960 року), а не будь-якого суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що відповідач неправомірно позбавив позивача права на виплату середнього заробітку за час відсторонення від виконання повноважень за посадою з 19.12.2011 року по 16.02.2012 року. Такі дії відповідача не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч. 3 ст.2 КАС України.

Згідно наявного у справі розрахунку (т.1, а.с.134-135), сума середнього заробітку за вказаний період складає 13964,83 грн. Відтак, у вказаній частині, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення, а сума середнього заробітку за час відсторонення від посади підлягає до стягнення на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.

Згідно визначення ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею ст.117 КЗпП України встановлена відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, зокрема передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що в день звільнення - 29.08.2013 року з позивачем не було проведено повного розрахунку. Після звільнення розрахунок з позивачем здійснювався частинами, а в повному обсязі такий розрахунок було проведено 30.09.2013 року, що підтверджується копіями платіжних доручень № 354 від 04.09.2013; № 377 від 13.09.2013 та № 479 від 30.09.2013 (т.1, а.с. 29, 31, 39).

Вказані обставини представниками сторін визнаються.

У п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до пункту 8 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів /годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до ч.2 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсацій за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсацій за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Для обрахунку середньомісячної заробітної плати позивача відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 слід брати останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата - червень та липень 2013 року.

З табеля обліку робочого часу за червень 2013 року встановлено, що у вказаному періоді дні фактичних явок позивача складали - 0, дні неявок (хвороба) - 19. З табеля обліку робочого часу за липень 2013 року встановлено, що у вказаному періоді дні фактичних явок позивача складали - 11, дні неявок (відпустка) - 12 (т.1, а.с.231-232).

Суд критично оцінює наданий відповідачем розрахунок середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 за період червень-липень 2013 року (т.2, а.с.8-9), з огляду на те, що відповідачем при здійсненні такого обрахунку включено 19 днів червня 2013 року, тоді як вказані дні не є фактично відпрацьованими днями позивача в розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100. Встановлено, що позивач у червні 2013 року впродовж 19 днів перебував на лікарняному. В даному випадку твердження відповідача стосовно включення таких днів у розрахунок як «днів неоправданих неявок», суд до уваги не приймає, оскільки такі твердження суперечать приписам постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100. Фактично відпрацьованих днів у червні 2013 року у позивача не було.

Згідно з проведеними судом розрахунками розмір середньоденного заробітку позивача за період червень-липень 2013 року складає 282,99 грн. (75,54+3034,35)/11; середньомісячний заробіток склав 5942,78 грн. (282,99*21).

Оскільки, як встановлено, кінцевий розрахунок з позивачем здійснено 30.09.2013 року, за затримку на 1 місяць розрахунку по заробітній платі в частині сум, з приводу яких спір відсутній, з відповідача слід стягнути одну середньомісячну заробітну плату, що складає 5942,78 грн.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Оскільки, як встановлено, відповідач діяв протиправно не виплативши позивачу середній заробіток за час відсторонення від виконання повноважень за посадою, позивач мав право на середній заробіток за вказаний період в сумі 13964,83 грн., за затримку на 14 місяців (з вересня 2013 року включно по жовтень 2014 року включно) розрахунку по заробітній платі в частині сум, з приводу яких наявний спір - за невиплату середнього заробітку в сумі 13964,83 грн. за час відсторонення від виконання повноважень за посадою з 19 грудня 2011 року по 16 лютого 2012 року, з відповідача слід стягнути чотирнадцять середньомісячних заробітних плат, що складає 83198,92 грн.

Всього до стягнення підлягає 89141, 65 грн.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Судові витрати на користь позивача не присуджуються, оскільки позивач відповідно до Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління Міндоходів у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від виконання повноважень за посадою з 19 грудня 2011 року по 16 лютого 2012 року в розмірі 13964,83 грн.

Стягнути з Головного управління Міндоходів у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 89141,85 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гломб Ю.О.