Рішення № 41777008, 21.11.2014, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/940/13-ц

Провадження № 2/499/34/14

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"21" листопада 2014 р. смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Погорєлова І.В.

при секретарі Іваницькій І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванівка, Іванівського району Одеської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № ODIVGK01420034 від 27.07.2007 року ОСОБА_1 27.07.2007 року отримала кредит у розмірі 84710.00 [Долар США] зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10.08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.07.2037 року.

Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

У порушення норм закону та умов договору відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, що призвело до збитків позивача, які мають вираз у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створенного в забезпечення простроченної заборгованності позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідачка станом на 10.04.2013 року має заборгованість -193946.98 [Долар США], яка складається з наступного:

65809.89 [Долар США] - заборгованість за кредитом; 44160.65 [Долар США] - заборгованість по процентам за користування кредитом; 7795.95 [Долар США] - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 66915.12 [Долар США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до Договору: 31.29 [Долар США] - штраф (фіксована частина), 9234.08 [Долар США] грн. - штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і відповідачка 27.07.2007 року уклали договір іпотеки № ODIVGK01420393. Згідно з договором іпотеки відповідачка надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 77.00 кв.м., житловою площею 45.60 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачці на праві власності на підставі договору купівлі - продажу від 17.08.2008 року. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 419150,00 грн.

Вищевказані обставини підтверджуються кредитним договором, договором іпотеки, іншими документами вказаними в додатках до цієї заяви.

На момент укладення договору іпотеки сторони прийшли до взаєморозуміння, що перелік зазначених у договорі іпотеки повноважень з продажу предмету іпотеки іпотекодержателем не є вичерпним.

Договором іпотеки, укладеним між відповідачем та позивачем, передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, позивач вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинне відбуватись на підставі рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно з ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та с. 109 ЖК України - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Відповідач підлягає виселенню з житла, яке є предметом іпотеки розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Позивач, до звернення із позовом до суду, з метою надання можливості відновити платіжну дисципліну за кредитним зобов'язанням, надіслав повідомлення боржнику (іпотекодавцю, якщо він є відмінним від боржника) про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору з вимогою добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення у разі продовження порушення.

Представник позивача надав письмову заяву про слухання справи у його відсутність, наполягав на позовних вимогах .

У судове засідання відповідачка не з'явилася, причини неявки не повідомила, заяв про розгляд справи у її відсутність не надавала, до судового засідання 31.10.2013 року відповідачка надала суду заперечення по справі щодо необґрунтованості і незаконності позовних вимог відкритого акціонерного товариства " Приватбанк " , в яких зазначила, що позовна заява відкритого акціонерного товариства «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором не відповідає вимогам закону, приведені данні не відповідають дійсності, заява не містить належного обгрунтування і не може бути задоволена, тому заперечується повністю та просила відмовити повністю в задоволені безпідставного і необгрунтованого позову щодо стягнення з неї заборгованості, якої в дійсності не було, бо ці гроші відповідачка від позивача не одержувала і не могла їх одержувати.Суд вважає неявку відповідачки з неповажних причин .

Дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положень ст. 60 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ст. 11 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено наступне, відповідно до укладеного договору № ODIVGK01420034 від 27.07.2007 року ОСОБА_1 27.07.2007 року отримала кредит у розмірі 84710.00 [Долар США] зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10.08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.07.2037 року.

Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

У порушення норм закону та умов договору відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, що призвело до збитків позивача, які мають вираз у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створенного в забезпечення простроченної заборгованності позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідачка станом на 10.04.2013 року має заборгованість -193946.98 [Долар США], яка складається з наступного:

65809.89 [Долар США] - заборгованість за кредитом; 44160.65 [Долар США] - заборгованість по процентам за користування кредитом; 7795.95 [Долар США] - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 66915.12 [Долар США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до Договору: 31.29 [Долар США] - штраф (фіксована частина), 9234.08 [Долар США] грн. - штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і відповідачка 27.07.2007 року уклали договір іпотеки № ODIVGK01420393. Згідно з договором іпотеки відповідачка надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 77.00 кв.м., житловою площею 45.60 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачці на праві власності на підставі договору купівлі - продажу від 17.08.2008 року. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 419150,00 грн.

Вищевказані обставини підтверджуються кредитним договором, договором іпотеки, іншими документами вказаними в додатках до цієї заяви.

Відповідачка по справі проти позову заперечувала та зазначає, на обвини не визнання позову при цьому жодного доказу не надає, обставини на які посилається не підтвердженні, тому судом взятися до уваги не можуть.

В свою чергу позивачем по справі надано достатньо доказів в обґрунтування позовних вимог.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язання в натурі. Примусове виконання зобов'язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов'язання та полягає в зобов'язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ст. 38 цього Закону, яка передбачає право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. Названі та інші повноваження надані іпотекодержателю іпотекодавцем на здійснення дій з продажу предмету іпотеки від імені іпотекодавця будь-якій особі-покупцеві у разі порушення основного зобов'язання містяться у договорі іпотеки, укладеному між відповідачем та позивачем, у розділі, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. На момент укладення договору іпотеки сторони прийшли до взаєморозуміння, що перелік зазначених у договорі іпотеки повноважень з продажу предмету іпотеки іпотекодержателем не є вичерпним.

Договором іпотеки, укладеним між сторонами передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотеко держателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, тому реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 626 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотеко держателя.

Згідно з ч.2 ст.39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотеко держателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно з ч.1 ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ст..109 ЖК України звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи жиле приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Крім того, відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. В статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Таким чином, реєстрація фіксує офіційне місце проживання особи. За цією адресою особа має право проживати, на неї надсилаються усі офіційні документи, відповідно до даних про реєстрацію нараховуються усі комунальні послуги і таке інше. Наявність осіб, зареєстрованих по квартирі, на яку звертається, негативно відобразиться на її ціні, а також буде перешкоджати реалізації цього предмета іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.

Згідно матеріалів справи , а саме довідки Іванівської селищної ради Іванівського району Одеської області в квартирі на яке просить позивач звернути стягнення зареєстровані ОСОБА_2, 1968 року народження , ОСОБА_1,1973 року народження .

Відповідно до п. 37 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя. Також, згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. При цьому, відповідно до положень ст. 40 Закону України «Про іпотеку», яка регулює порядок виселення при позасудовій процедурі звернення стягнення (згідно з ст. 33 це звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя), та порядок виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки з задоволенними вимогами про виселення, встановлено: перед примусовим виконанням рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки з виселенням (2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку») іпотекодержатель за 30 днів направляє вимогу про добровільне звільнення житла, і тільки якщо такого звільнення приміщення не відбулось, звертається до органів ДВС за примусовим виселенням.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Ст..217 ЦПК України передбачено, що суд , який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання про що зазначає в рішенні.

Враховуючи зазначене суд приходить до висновку про законність заявлених вимог та наявність підстав для задоволення позовних вимог з відстрочкою виконання даного рішення до зняття мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилався позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, доведені в судовому засіданні належними та допустимими доказами у відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, крім того вони визнаються сторонами та не оскаржуються.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до матеріалів справи позивачем при подачі позову сплачено судовий збір за розгляд справи у розмірі 3441,00 гривень, 114,70 гривень, 114,70 гривень що підтверджується платіжними дорученням, доданим до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати: судовий збір в розмірі 3441,00 гривень, 114,70 гривень, 114,70 гривень понесені позивачем при звернені до суду з даним позовом, що підтверджується платіжними дорученнями .

Керуючись ст. 14, 57, 60, 88, 130, 174, 212, 213, 217 ЦПК України, ст.ст. 526,551,610,611,1049,1054 ЦК України , ст..33,39,40 Закону України «Про іпотеку» , ст..109 ЖК України, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення - задовольнити .

Звернути стягнення на квартиру загальною площею 77.00 кв.м., житловою площею 45.60 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № ODIVGK01420393 від 27.07.2007р.) ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселити всіх осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказанної кватрири.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 3441,00 гривень, 114,70 гривень, 114,70 гривень понесені позивачем при звернені до суду з даним позовом.

Виконання рішення в частини звернення стягнення майна та виселення відстрочити до зняття мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , який накладено відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 07 червня 2014 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

СуддяІ. В. Погорєлов