Постанова № 41776688, 05.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2014 року 15 год. 10 хв. № 826/13991/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Приватного підприємства «Арт Трейдінг»

до

Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 03 квітня 2014 року №1532-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 03 квітня 2014 року №291/26-58-25-01-23, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Арт Трейдінг» (далі по тексту – позивач, ПП «Арт Трейдінг») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 03 квітня 2014 року №1532-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 03 квітня 2014 року №291/26-58-25-01-23.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що у ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не було правових підстав для складання та направлення податкової вимоги, оскільки станом на 02 квітня 2014 року у позивача була відсутня заборгованість по податку на прибуток, що підтверджується уточнюючою податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за 2013 рік та платіжними дорученнями на перерахування відповідного податку. Наведене також свідчить про безпідставність прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 15.10.2014р. б/н. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що на момент винесення податкової вимоги та рішення за позивачем обліковувався борг з податку на прибуток у розмірі 359370,12 грн., який виник на підставі податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік від 03.03.2014р. Крім того, позивач проводив сплату коштів за кодом платежу 11021000 – по авансовим внескам з податку на прибуток, який згідно з Наказом Наказ Міністерства фінансів України від 17.01.2013р. №19 «Про затвердження змін до бюджетної класифікації» має інший спеціальний код бюджетної класифікації ніж податок на прибуток, а отже є різними платежами і для зарахування суми переплати по авансовому внеску на погашення податкового боргу по податку на прибуток позивач повинен був написати відповідну заяву, що ним зроблено не було.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

20.11.2014р. в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що 03.03.2014р. позивачем була подана податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, в якій загальна сума нарахованого до сплати податку на прибуток за звітний період визначена у розмірі 359443,00 грн.

У той же час, 06.03.2014р. платником податків була подана уточнююча податкова декларація, в якій податок на прибуток за звітний (податковий) період (рядок 10 + рядок 11+ рядок 12 – рядок 13) визначено у розмірі 134703,00 грн. Натомість до рядка 13 названої декларації включено 224740,00 грн., авансових внесків, сплачених протягом року.

Відповідно до квитанції №2 зазначена уточнююча декларація прийнята податковим органом 06.03.2014р. за реєстровим №9091203874.

Саме визначення у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, яка була подана до контролюючого органа 03.03.2014р., суми нарахованого до сплати податку у розмірі 359443,00 грн. і стало підставою для складення та направлення платнику вимоги про сплату зазначеної суми та рішення про опис майна у податкову заставу.

В обґрунтування протиправності оскаржуваних вимоги та рішення, позивачем надано копії платіжних доручення, відповідно до яких у період з 19.02.2013р. по 07.03.2014р. платником податків здійснено перерахування до державного бюджету авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 359443,00 грн.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).

Стаття 36 ПК України закріплює, що податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до абзацу 1 пункту 57.1. статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Абзацом 4 названого пункту також закріплено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

На виконання наведених положень Податкового кодексу України, позивачем у період з 19.02.2013р. по 18.02.2014р. щомісяця проведено оплату узгодженої суми грошового зобов’язання з авансового внеску з податку на прибуток за у розмірі 292162,00 грн.

Наведене підтверджується копіями платіжних доручень, а також даними облікової картки позивача по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств за відповідний період.

У зв’язку з визначення грошового зобов’язання по податку на прибуток за результатами складення відповідної податкової декларації у розмірі 359443,00 грн. та проведенням відповідних перерахувань грошових коштів в якості авансових внесків з названого податку, позивачем в уточненій податковій декларації вказано суму податку на прибуток, що підлягає сплаті, а саме 134703,00 грн.

Однак, у зв’язку з вже проведенням перерахування грошових коштів в якості авансових внесків у розмірі 292162,00 грн. позивачем 07.03.2014р. здійснено сплату 67281,00 грн. (359443-292162).

Проте у зв’язку із зазначенням у призначенні платежу коду платежу 11024000, який відповідає коду платежу авансового внеску, незважаючи на зазначення його призначення як податку на прибуток за 2013 рік, відповідна сума зарахована та обліковується податковим органом як переплата по авансовим внескам по податку на додану вартість.

Перевіряючи правомірність таких дій та не врахування сум, сплачених платником податку в якості авансових внесків по податку на прибуток, для погашення грошового зобов’язання по зазначеному податку, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Аналіз наведеної правової норми дає підстави дійти висновку, що за результатами отримання податкової декларації по податку на прибуток підприємств та встановивши наявність коштів, сплачених як авансових внесків по такому податку на прибуток, податковий орган зобов’язаний був погасили грошове зобов’язання по зазначеному податку визначене у податковій декларації і тільки в разі їх недостатності встановлювати факт наявності у позивача несплаченої узгодженої суми грошового зобов’язання.

Посилання відповідача на Наказ Міністерства фінансів України від 17.01.2013р. №19 «Про внесення змін до бюджетної класифікації», прийняття якого зумовлена саме внесення змін до Податкового кодексу України, зокрема, щодо покладення обов’язку на платників проводити сплату авансового внеску з податку на прибуток, суд до уваги не приймає, оскільки зазначеним наказом внесено зміни до бюджетної класифікації, яка відповідно до статті 8 Бюджетного кодексу України використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.

У той же час, як зазначено вище основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні є Податковий кодекс України, який не містить такого податку як авансові внески по податку на прибуток підприємство. Натомість закріплює порядку нарахування та сплати податку на прибуток підприємств.

Отже, здійснення податковим органом окремого обліку сум, які надходять від платників податків за кодами бюджетної класифікації не покладає на платника податків проводити відповідні сплати та нести будь-яку відповідальність як за неналежне виконання обов’язків по сплаті податків.

Крім того, суд звертає увагу, що незважаючи на подання позивачем уточнюючої декларації з податку на прибуток підприємств та прийняття її податковим органом 06.03.2014р., оскаржувана податкова вимога від 03.04.2014р. складена на суму 359370,12 грн., яка станом на відповідну дату згідно даних облікової картки зменшена до 134703,00 грн.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку про безпідставне неврахування податковим органом сплачених сум авансових внесків з податку на прибуток під час визначення розміру грошового зобов’язання, яке підлягає сплаті по зазначеному податку у зв’язку з подання податкової декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік, а враховуючи доведення позивачем оплати всієї суми грошового зобов’язання, яка визначена ним у податковій декларації, протиправність винесення відповідачем податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 03 квітня 2014 року №1532-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 03 квітня 2014 року №291/26-58-25-01-23.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Арт Трейдінг» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 03 квітня 2014 року №1532-25.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 03 квітня 2014 року №291/26-58-25-01-23.

4. Присудити з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Арт Трейдінг» (місцезнаходження: 03037, м. Київ, вул. Освіти, буд. 4, код ЄДРПОУ 33145092) 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 – 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова