Ухвала суду № 41776194, 12.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року м. Київ К/9991/18444/12

№ К/9991/18444/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Держаної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012

у справі № 2а-8578/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Приватного підприємства (ПП) «Нормунд»

до Державної податкової інспекції (ДПІ) у Голосіївському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.01.2011 № 00000223070.

У касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 24.12.2010 № 1075/1-23-70-34288563, про порушення позивачем норм підпункту 7.2.4 пункту 7.2 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено податковий кредит за вересень-грудень 2008 року та січень 2009 року на загальну суму 98135,00 грн. за податковою накладною ТОВ «РА «Креасвіт», статутні документи та свідоцтво про реєстрацію якого платником ПДВ визнані недійсними з моменту видачі (27.05.2008) рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15.05.2009.

За наслідками перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2011 № 00000223070, яким позивачу визначено податкове зобов`язання із податку на додану вартість у сумі 122668,75 грн., у тому числі: 98135,00 грн. - за основним платежем та 24533,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «РА «Креасвіт» (виконавець) укладений договір від 26.08.2008 № 26-08/08, згідно з умовами якого виконавець зобов'язується виготовляти та поставити замовнику інформаційну, рекламну, сувенірну продукцію, а також надати послуги, пов'язані з виготовленням та поставкою такої продукції; замовник, у свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Факт поставки ТОВ «РА «Креасвіт» вказаної продукції позивачу та сплати ціни за неї підтверджується приєднаними до справи доказами, а саме: копіями податкових та видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт (виготовлення світлових перегородок банкомата, виготовлення та встановлення додаткових елементів до зовнішньої вивіски, ремонт світлової вивіски, виготовлення та встановлення захисної сітки зовнішньої вивіски, демонтаж зовнішньої світлової вивіски тощо), банківськими виписками з рахунку, фотофрагментами банкоматів, вивісок «UniversalBank» із зазначенням адреси будівель, на яких вони розміщені в містах Києві, Дніпропетровську, Кіровограді, Дніпродзержинську, Макіївці, Вишгороді) (а.с. 66-118, 120,138-173).

Оцінка цих доказів судом зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 зазначеного Закону встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР передбачено, що реєстрація суб'єкта господарювання як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання і лише з дати анулювання реєстрації платник податків позбавляється права на видачу податкових накладних, нарахування податкового кредиту, тощо.

ТОВ «РА «Креасвіт» на час здійснення господарських операцій з поставки позивачу рекламної продукції та послуг, пов'язаних з її розміщенням, був зареєстрований як платник податку у встановленому законом порядку.

Доводів на спростування факту здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «РА «Креасвіт» ДПІ не наводить.

Враховуючи викладені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли юридично правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20.01.2011 № 00000223070 прийнято із порушенням законодавства, чинного на час виникнення правовідносин, з приводу прав і обов'язків в якому виник спір, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цього висновку.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Держаної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев