Ухвала суду № 41776142, 12.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року м. Київ К/9991/18613/12

№ К/9991/18613/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Протагт рітейл сек'юріті»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012

у справі № 2а-832/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Протагт рітейл сек'юріті»

до Державної податкової інспекції (ДПІ) у Голосіївському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Протагт рітейл сек'юріті» просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не реалізував право подати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі постанови Богунського районного суду Житомирської області від 21.10.2010 по кримінальній справі № 10/249001, проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «КГ «Онікс», ТОВ «Байер енд трейдсервіс», ТОВ «Вемос-сервіс», ТОВ «Компанія родовід», ТОВ «Кроніформ», ТОВ «Рондлер Компані», ТОВ «ТК «Віндтрейд», ТОВ «ЮМФ Консалтинг», ТОВ «Астро-інформ», ТОВ «ТД «Імпакт», ТОВ «БК «Флайбуд», ТОВ «БК «Будлайн», ПП «Зорк», ТОВ «Соланж-трейд», ТОВ «Будмастерсервіс», ТОВ «БУДЮНІПРОМ», ТОВ «Київтеплоресурси», ТОВ «БК «Антатарбуд», ТОВ «Номіс трейд» за період з 01.10.2009 по 30.06.2010, результати якої оформлено актом перевірки № 1038/1-23-20-35290620 від 17.12.2010.

Перевіркою встановлено порушення повивачем норм абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено валові витрати у податковому обліку за І-ІV квартали 2009 року, І квартал, півріччя 2010 року на загальну суму 2748189,00 грн. та податковий кредит за січень-грудень 2009 року, січень-квітень 2010 року на загальну суму 544526,00 грн. за наслідками нікчемних правочинів з ТОВ «Консалтінгова група «Онікс», ТОВ «Байер енд трейдсервіс», ТОВ «Вемос-сервіс», ТОВ «ТД «Імпакт», ТОВ «Соланж-трейд» та ТОВ «Номіс трейд». Висновок про нікчемність правочинів між позивачем та вказаними контрагентами обґрунтований посиланнями постанову Богунського районного суду Житомирської області від 21.10.2010 по кримінальній справі № 10/249001, порушеній відносно групи осіб за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 ст. 28, частинами 2, 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, у зв'язку із реєстрацією вище зазначених підприємств з метою створення штучних умов для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість у підприємств - платників ПДВ шляхом документального оформлення безтоварних операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей через ланцюг «транзитних» та «фіктивних» підприємств, які фактично фінансово-господарської діяльності не здійснювали.

За наслідками перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.12.2010: № 0001232302/0 - про визначення ТОВ «Протагт рітейл сек'юріті» податкового зобов`язання із податку на прибуток у сумі 961049,00 грн., у тому числі: 687048,00 грн. за основним платежем та 274001,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0001242320/0 - податкового зобов`язання із податку на додану вартість у сумі 816789,00 грн., у тому числі: 544526,00 грн. за основним платежем та 272263,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до частини 1 ст. 638 Цивільного кодексу України (ЦК) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію (положення частини 1 ст. 640, частини 1 ст. 641, частини 1 ст. 642, статті 646 ЦК).

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Дослідивши договори на поставку товару, укладені між позивачем як покупцем, з однієї сторони, та ТОВ «Байер енд трейд сервіс», ТОВ «Вемос-сервіс», ТОВ «ТД «Імпакт», ТОВ «Соланж-трейд», ТОВ «Номіс трейд» як постачальниками, з іншої (від 02.02.2009, від 29.02.2008, від 02.02.2010, від 24.12.2009, від 02.10.2009 відповідно) та на поставку послуг з ТОВ «Консалтингова група «Онікс» (від 05.01.2009: № 05012009/01 - про надання юридичних послуг, №05012009/02 - про надання бухгалтерських послуг, № №05012009/03 - про рекламу продукції) суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що така істотна умова договору поставки, як предмет поставки фактично в них відсутня з огляду на її неконкретність.

Так, в зазначених договорах поставки товару предмет поставки визначений як партії обладнання та витратні матеріали. Жодних застережень в розділі «Предмет договору», що вид, кількість та якість товару будуть визначені у специфікаціях, що є невід'ємними частинами цих договорів, в договорах не зазначено.

Документів, які б підтверджували фактичну поставку товарів згідно з переліком, вказаним у видаткових накладних, податкових накладних та в рахунках-фактурах, в яких є посилання на вище перелічені договори поставки, зокрема транспортування товару, його оприбуткування, зберігання, використання у виробництві чи реалізацію, позивач не надав. Надані позивачем акти виконаних робіт від 29.11.2008 та від 31.12.2008, підписані з ТОВ «Консалтингова група «Онікс», містять посилання на договори від 29.05.2008 та від 01.12.2008, тоді як в судовому процесі позивач надав договори з цим контрагентом від 05.01.2009. Ці акти містять узагальнюючу характеристику щодо змісту виконаних робіт і фактично його не розкривають (а.с.160-161, т.1).

Оцінюючи документи, надані позивачем на підтвердження операцій з поставки між ним і вищевказаними суб'єктами підприємницької діяльності, суди попередніх інстанцій обґрунтовано взяли до уваги пояснення суду директора ТОВ «Протагт рітейл сек'юріті» Гришакова О.О. про відсутність у нього інформації стосовно осіб, які укладали договори від імені ТОВ «ГК «Онікс», ТОВ «Байер енд трейд сервіс», ТОВ «Вемос-сервіс», ТОВ ТОВ «ТД «Імпакт», ТОВ «Соланж-трейд», ТОВ «Номіс трейд».

Висновок суду, що сама по собі наявність первинних документів обліку без підтвердження факту здійснення господарських операцій, на оформлення яких ці документи складені, відповідає правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, висловленій, зокрема в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. В цій постанові Верховний Суд України також вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

В судовому процесі знайшло підтвердження, що всі вище зазначені постачальники позивача відсутні за місцезнаходженням, за яким вони зареєстровані; не мають матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності; не подають податкову звітність (а.с.189-190, т.1).

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цього висновку.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Протагт рітейл сек'юріті» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев