Ухвала суду № 41775973, 26.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2014 року м. Київ К/9991/47515/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Одеса-Краз" (далі - Товариство)

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012

у справі № 1570/55/2012

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси (далі - ДПІ)

про скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 року Товариство звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.12.2011 № 0002762301.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 позов задоволено з тих мотивів, що викладені в акті перевірки факти заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ у перевіреному періоді спростовуються документально, тоді як право платника на формування податкового кредиту не обмежено у часі виключно межами податкового періоду виписки податкової накладної.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 зазначене рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з обґрунтованості висновків податкового органу, викладених в акті перевірки.

Не погоджуючись з наведеними висновками суду апеляційної інстанції, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову Одеського апеляційного адміністративного суду та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду зі спору як помилково скасовано.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, ДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань достовірності відображення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за травень 2011 року, оформлену актом від 16.12.2011 № 7530/23-1/30587032. Під час цієї перевірки податковою інспекцією виявлено:

невключення позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, а також до податкових зобов'язань ПДВ у загальній сумі 240 244,96 грн., у тому числі: ПДВ в розмірі 6945 грн. та в сумі 231 719,78 грн. за податковими накладними від 31.05.2011 № 48 та № 58, виписаними позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ № 1» за операціями з поставки підрядних робіт; ПДВ у сумі 1580,18 грн. за податковою накладною від 31.05.2011 № 59, виписаною позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «Во-Сток» за операцією з поставки фундаментальних блоків будівництва;

безпідставне відображення позивачем у рядку 8.1 податкової декларації за травень 2011 року коригування податкових зобов'язань в сумі 135 050 грн., які помилково не були включені Товариством до податкових зобов'язань у квітні 2011 року;

завищення позивачем податкового кредиту на 17705 грн. шляхом включення до його складу сум ПДВ за податковими накладними, складеними у попередніх звітних періодах (у березні-квітні 2011 року) та заниження податкового кредиту на 473,98 грн. за податковою накладною від 31.05.2011 № 33, одержаною від товариства з обмеженою відповідальністю «Укрексімпродукт ОТГМ».

Наведені обставини стали підставою для прийняття ДПІ оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 122 427 грн. (у тому числі 122 426 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями).

Надаючи правову оцінку епізоду, пов'язаному із заниженням позивачем задекларованої суми податкових зобов'язань з ПДВ у травні 2011 року, суд першої інстанції зазначив, що податкові накладні, складені позивачем у розглядуваному звітному періоді, були включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, тоді як зобов'язання за цими податковими накладними було сформовано позивачем у червні 2011 року за правилами першої події.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (далі - ПК) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як вбачається з матеріалів податкової перевірки, позивачем виписувалися спірні податкові накладні за датами складення актів виконаних робіт (за операціями з поставки підрядних робіт товариству з обмеженою відповідальністю «Шляхо-Будівельне Управління № 1») та за датою складення видаткової накладної, що засвідчує виконання поставки продукції в адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Во-Сток». Таким чином, акти виконаних робіт від 31.05.2011 № 104, від 31.05.2011 № 135, видаткові накладні від 31.05.2011 № 58 та від 31.05.2011 № 59 засвідчують настання першої події у розумінні пункту 187.1 статті 187 ПК, в силу якої у платника виникає податковий обов'язок.

Товариством не подано будь-яких первинних документів, які б давали підстави для висновку про настання «першої події» за розглядуваними господарськими операціями в іншому звітному періоді (зокрема, у червні 2011 року, як наполягає позивач).

А тому суд апеляційної інстанції цілком об'єктивно визнав підтвердженим висновок податкової інспекції про заниження Товариством податкового зобов'язання з ПДВ у травні 2011 року за податковими накладними від 31.05.2011 № 48, № 58 та № 59.

У той же час не можна погодитися з висновком апеляційного сулу по епізоду, пов'язаному з коригуванням позивачем податкових зобов'язань у податковій декларації за травень 2011 року шляхом включення до їх складу помилково неврахованої суми податкового зобов'язання за квітень 2011 року.

Дійсно, випадки коригування податкових зобов'язань наведені у статті 192 ПК, в якій не передбачено такої підстави для відповідного коригування, як виявлення платником помилки у раніше поданих документах податкової звітності.

Втім відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Таким чином, суму заниження податкового зобов'язання за квітень 2011 року позивач повинен був відобразити або у складі податкових зобов'язань травня 2011 року із нарахуванням відповідної суми штрафу, або в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань за квітень 2011 року.

У той же час відображення позивачем заниженої суми податкового зобов'язання з ПДВ за квітень 2011 року в розмірі 135050 грн. у неналежному рядку податкової декларації за травень 2011 року фактично не призвело до невірного обчислення суми податкового зобов'язання за розглядуваний звітний період, у зв'язку з чим підстави для висновку про завищення позивачем податкового зобов'язання з ПДВ на 135 050 грн. у травні 2011 року відсутні.

Питання щодо виконання Товариством обов'язку з нарахування штрафу на суму виявленої недоплати податковим органом під час перевірки не досліджувалося, а тому не підлягає перевірці касаційним судом.

Не можна погодитися і з висновком апеляційного суду по епізоду, пов'язаному з реалізацією платником права на податковий кредит у майбутніх звітних періодах.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У той же час пунктом 198.6 цієї ж статті Кодексу передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, з буквального тлумачення наведеної правової норми випливає висновок про наявність у платника права сформувати податковий кредит у будь-якому звітному періоді протягом 365 календарних днів з часу виписки податкової накладної. Формування податкового кредиту з ПДВ є правом платника, яке він може використати у будь-якому із звітних періодів при дотриманні законодавчо встановлених умов такого формування.

З урахуванням викладеного, незважаючи на помилковість окремих висновків суду апеляційної інстанції підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні, позаяк з огляду на виявлені податковим органом правопорушення (зокрема, заниження платником податкового зобов'язання з ПДВ у перевіреному періоді на 240 244,96 грн.) безпідставне зменшення податковим органом позивачеві податкового кредиту на 17 231 грн. не матиме впливу на суму оспорюваного донарахування. У зв'язку з чим у позові має бути відмовлено.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну товариства з обмеженою відповідальністю "Одеса-Краз» відхилити.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 у справі № 1570/55/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько