Ухвала суду № 41775952, 13.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 року м. Київ К/9991/32380/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.03.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012

у справі № 2а/0570/166/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспективна індустріальна компанія Донбасу»

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

про визнання протиправним та скасування податкового рішення повідомлення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перспективна індустріальна компанія Донбасу» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Перспективна індустріальна компанія Донбасу») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2011 №0001582342.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.03.2012, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 10.11.2011 по 11.11.2011 відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Перспективна індустріальна компанія Донбасу» з питань дотримання вимог податкового законодавства в ході взаємовідносин з ТОВ «МСВ Трейдинг» за період з 01.06.2011 по 31.07.2011, за результатами якої складено акт №3294/23-2/37217652 від 11.11.2011, який був підписаний з запереченнями. ДПІ заперечення на акт перевірки були розглянуті та відхилені.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.12.2011 №0001582342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 267508,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 228672,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 38836,00 грн.

Підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 228672,00 грн. При цьому податковий орган виходив з безпідставності віднесення до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за червень 2011 року суми 73333,00 грн. та за липень 2011 року - 155339,00 грн. по операціях з придбання товарів від ТОВ «МСВ Трейдинг», які не підтверджуються даними податкових розрахунків у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки з контрагентом, в результаті чого не підтверджено фактичне здійснення операцій купівлі-продажу товарів. Крім того, податковим органом встановлено порушення вимоги ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Перспективна індустріальна компанія Донбасу» при придбанні товарів у ТОВ «МСВ Трейдинг» за ланцюгом придбання від ТОВ «ТД «Ігнат-Агро» та ПП «Тандем».

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований ст. 198 та ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні договорів купівлі-продажу (поставки), на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість.

Фактичне виконання спірних договорів підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, на підтвердження реальності вчинення господарських зобов'язань позивачем надано: договір , укладений з ТОВ «МСВ Трейдинг» №11 від 01.06.2011 про придбання у позивача порошку мінерального активованого, договір №21 від 01.07.2011 про перевезення вантажу автомобільним транспортом, договір №18 від 15.07.2011 про придбання ТОВ «МСВ Трейдинг» у позивача вапняку звичайного, специфікації, витратні накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг з перевезення), податкові накладні, банківські виписки про здійснену оплату, товарно-транспортні накладні. Оприбуткування придбаних матеріалів, використання їх в господарській діяльності позивача підтверджено оборотно-сальдовими відомостями та договорами, укладеними позивачем з ТОВ «Торг-Строй-Компанія», й документами про їх виконання.

Отже, позивачем надані всі документи на підтвердження реальності укладених договорів поставки та документи на підтвердження використання товару у своїй господарській діяльності.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем надано повідомлення ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька вих. №3271/10/10-013 від 28.02.2012, відповідно до якого акт перевірки від 29.09.2011 №1175/23-2/35951060 підписаний керівником підприємства ТОВ «МСВ «Трейдинг» без заперечень та не оскаржувався у судовому чи адміністративному порядку. Сума завищених податкових зобов'язань більше ніж сума завищеного податкового кредиту, донарахування податкових зобов'язань за актом перевірки відсутності. Податкові повідомлення-рішення щодо визначення податкового зобов'язання ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька не приймались.

Однак, обставини, зазначені у акті ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька, не можуть вважатися доказами нікчемності договорів, оскільки документально ці обставини у судовому засіданні представники відповідача не підтвердили.

Крім того, допитаний в судовому засіданні в якості свідка директор ТОВ «МСВ Трейдинг» ОСОБА_2, пояснив що він особисто укладав та підписував з директором ТОВ «Перспективна індустріальна компанія Донбасу» договір №11 від 01.06.2011 на поставку порошку мінерального активованого, договір №18 від 15.07.2011 на поставку вапняку та договір №21 від 01.07.2011 про надання транспортних послуг. Зазначені договори було виконано в повному обсязі. Ним особисто підписувались всі необхідні бухгалтерські документи: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні, також були проведені всі розрахунки по зазначеним угодам через банківські установи.

Отже, як встановлено судами, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірним договором, узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «МСВ Трейдинг» правочину є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.03.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)О.В. Карась (підпис)М.О. Федоров