Ухвала суду № 41775930, 25.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2014 р. м. Київ К/800/23549/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року

по справі №1570/2902/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іригатор» (надалі - ТОВ «Іригатор»)

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У травні 2012р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25.04.2012р. №0000952250, №0000962250.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.05.2013р. відкрито касаційне провадження.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Як встановлено судами попередніх інстанції, відповідачем була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "Іригатор" щодо підтвердження взаємовідносин з платниками податків ТОВ "Олдеко" та ТОВ "Таверс" за період лютий - грудень 2011р., за результатами якої складено акт №858/22-5/37281597 від 11.04.2012р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем: п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44, п.121.1 ст.121 Розділу II ПК України; ст.185, п.198.2 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.10, ст.201 ПК України, а саме ТОВ "Іригатор" у звітному періоді жовтень 2011р., листопад 2011р. включено суми ПДВ до податкового кредиту у розмірі: жовтень 2011р. - 93700,76грн., листопад 2011 року - 96333,34грн., грудень 2011р. - 31666,66грн. та штучно сформовано податковий кредит за рахунок ТОВ "Олдеко", чим занижено сплату податку на додану вартість: жовтень 2011р. - 93700,76грн., листопад 2011р. - 96333,34грн., грудень 2011р. - 31666,66грн.; п.138.2 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, а саме ТОВ "Іригатор" безпідставно включило до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток суми по постачальникам: ТОВ "Олдеко" - на загальну суму 1108504грн., в т.ч. по періодам: 4 квартал 2011р. - 1108504,00грн., чим занижено сплату податку на прибуток на загальну суму 296109грн. в т.ч. по періодам: 4 квартал 2011р. - 296109грн.

На підставі зазначеного акта відповідачем 25.04.2012р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000962250, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 288055,00грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 144028,00грн. та податкове повідомлення-рішення №0000952250, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 221701,14грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 111360,00грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що відповідно до п.138.2. ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку(п.139.1 ст. 139).

Статтею 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанції встановлено, що товарність господарських операцій позивача зі своїми безпосередніми контрагентами, а саме з ТОВ "Таверс" та ТОВ "Олдеко" підтверджена належним чином, зокрема податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями. Зазначені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Крім того, судами обґрунтовано зазначено, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту і, тому, суперечні цьому висновку доводи апелянта є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що позивачем надані документи, які надають можливість дійти до висновків про рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та існуванню зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

В подальшому до Вищого адміністративного суду України надійшла заява (за підписом Сендерович С.Є.) згідно якої ТОВ «Іригатор», як юридичну особу і повноваження ліквідатора Сендеровича С.Є. з 28.08.2013р. припинено на підставі рішення Господарського суду Одеської області №916/1514/13 від 20.08.2013р.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, згідно наданого до суду витягу від 21.10.2014р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис 28.08.2013р. 15561170018045613 про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Іригатор» за судовим рішенням (Господарського суду Одеської області від 20.08.2013р. (№916/1514/13) у зв'язку з визнанням її банкрутом.

За приписами ч.2 ст.33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Зазначені положення кореспондуються із ч.2 ст.104 Цивільного кодексу України, за змістом якої юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з п.5 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Частиною 2 статті 228 вказаного Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Отже, припинення юридичної особи ТОВ «Іригатор», що було позивачем у даній справі, є підставою для закриття провадження у справі та визнання, у зв'язку з цим, законними постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013р. та такими, що втратили законну силу.

Керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби - задовольнити частково.

Визнати судові рішення - постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року законними та такими, що втратили закону силу.

Провадження у справі №1570/2902/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Іригатор» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ І.В. Приходько