Ухвала суду № 41775859, 28.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/4189/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року

у справі № 2а-5380/08/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансконтинент»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансконтинент» (далі - ТОВ «Трансконтинент»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова; відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0004332340/0/30800 від 29 грудня 2007 року, № 0004332340/1/7394 від 27 березня 2008 року, № 0004332340/2/13854 від 10 червня 2008 року, № 0004332340/3/20285 від 18 серпня 2008 року, № 0004332340/4/27249 від 06 листопада 2008 року, № 0004322340/0/30801 від 29 грудня 2007 року, № 0004322340/1/7392 від 27 березня 2008 року, № 0004322340/2/13855 від 10 червня 2008 року, № 0004322340/3/20290 від 18 серпня 2008 року, № 0004322340/4/27246 від 06 листопада 2008 року, № 0004342340/0/30802 від 29 грудня 2007 року, № 0004342340/1/7393 від 27 березня 2008 року, № 0004342340/2/13857 від 10 червня 2008 року, № 0004342340/3/20291 від 18 серпня 2008 року, № 0004342340/4/27250 від 06 листопада 2008 року, № 0001652340/2/13853 від 10 червня 2008 року, № 0001652340/3/20289 від 18 серпня 2008 року, № 0001652340/4/27251 від 06 листопада 2008 року, № 0001632340/2/13856 від 10 червня 2008 року, № 0001632340/3/20288 від 18 серпня 2008 року, № 0001632340/4/27253 від 06 листопада 2008 року, № 0001642340/2/13858 від 10 червня 2008 року, № 0001642340/3/20287 від 18 серпня 2008 року, № 0001642340/4/27252 від 06 листопада 2008 року, № 0002262340/3/20284 від 18 серпня 2008 року, № 0002262340/4/27248 від 06 листопада 2008 року, № 0002252340/3/20286 від 18 серпня 2008 року, № 0002252340/4/27247 від 06 листопада 2008 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними оскаржувані акти індивідуальної дії. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Трансконтинент» 3,40 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2009 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Трансконтинент» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 01 липня 2007 року, за результатами якої складено акт № 2298/315/23-4/33169697 від 18 грудня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження, відповідачем остаточно прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0004332340/4/27249 від 06 листопада 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 16 897,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 705,00 грн.; № 0004322340/4/27246 від 06 листопада 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22 092,00 грн. (14 728,00 грн. - основний платіж, 7 364,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0004342340/4/27250 від 06 листопада 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 59 737,00 грн. (39 825,00 грн. - основний платіж, 19 912,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0001652340/4/27251 від 06 листопада 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 262,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 631,00 грн.; № 0001632340/4/27253 від 06 листопада 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 106,50 грн. (71,00 грн. - основний платіж, 35,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0001642340/4/27252 від 06 листопада 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 050,00 грн. (700,00 грн. - основний платіж, 350,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0002262340/4/27248 від 06 листопада 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 12 508,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 160,00 грн.; № 0002252340/4/27247 від 06 листопада 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16 360,50 грн. (10 907,00 грн. - основний платіж, 5 453,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 4.3 статті 4 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку із заниженням бази оподаткування податком на додану вартість та бази оподаткування податком на прибуток внаслідок реалізації попередньо імпортованих автомобілів та напівпричепів фізичним особам за цінами, нижчими за митну вартість зазначених товарів.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Отже, Законом № 168/97-ВР встановлено, що база оподаткування податком на додану вартість - це договірна (контрактна) ціна, визначена за вільними цінами, які не можуть бути нижчими за звичайні ціни.

За змістом підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334/94-ВР доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Положення підпункту 7.4.1 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість та бази оподаткування податком на прибуток операцій з реалізації платником податків на території України попередньо імпортованого ним товару, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України та застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України (зокрема для ведення митної статистики), не є тотожними та не можуть бути порівнюваними.

Таким чином, висновок контролюючого органу про те, що згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР та пунктом 4.1 статті 4, підпунктами 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334/94-ВР база оподаткування податком на додану вартість та база оподаткування податком на прибуток спірних операцій має обмежуватись митною вартістю імпортованих товарів, яка відповідає їх звичайній ціні, не ґрунтується на вимогах чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, а відтак обґрунтовано визнаний судовими інстанціями помилковим.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.