Постанова № 4177445, 14.07.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2009 № 25/58

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

на рішення Господарського суду м.Києва від 04.06.2009

у справі № 25/58 (суддя

за позовом ВАТ "КБ "Надра"

до ВАТ Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення страхового відшкодування

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.06.09 по справі № 25/58 задоволений позов Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „НАДРА” (далі – позивач) до Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА” (далі – відповідач) та стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 2910000 грн..

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором страхування, що був укладений між ним та позивачем, не склав у встановлений термін страховий акт та не повідомив позивача щодо прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування. При цьому суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про несплату останнім страхового відшкодування у зв’язку з тим, що позивачем не був здійснений страховий внесок. Таку відмову суд обґрунтував тим, що в матеріалах справи знаходиться платіжне доручення, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія з іноземними інвестиціями „ГЕРМА” сплатило страховий внесок за договором страхування, що був укладений між позивачем та відповідачем, а оскільки чинне законодавство не містить положення, відповідно до якого обов’язок здійснити страховий внесок за договором страхування покладається безпосередньо на страхувальника, суд прийшов до висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором страхування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач у наданому суду відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва, як таке, що прийняте відповідно до вимог законодавства, без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.08 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія з іноземними інвестиціями „ГЕРМА” був укладений договір про відкриття акредитивної лінії та обслуговування документарних акредитивів (далі – Договір акредитиву), відповідно до умов якого Банк (позивач) відкриває Клієнту (Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія з іноземними інвестиціями „ГЕРМА”) акредитивну лінію з лімітом в сумі 1500000 доларів США загальним строком – до 17.06.09. В рамках зазначеного ліміту Клієнт має право звертатися до Банку з заявою про відкриття документарних акредитивів, які відкриваються для здійснення оплати за Контрактом на поставку автомобілів.

17.06.08 між позивачем, відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія з іноземними інвестиціями „ГЕРМА” був укладений договір добровільного страхування фінансового ризику № 2008/90/170 (далі – Договір страхування), відповідно до якого Страхувальник (позивач) зобов’язується сплатити страхову премію та виконувати інші умови Договору страхування, а Страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та на умовах, визначених Договором та Правилами страхування.

Згідно з п. 2.1 Договору страхування об’єктом страхування за даним договором є майновий інтерес Страхувальника, який не суперечить законодавству України, пов'язаний з прямими матеріальними (фінансовими) збитками Страхувальника, внаслідок невиконання (неналежного виконання) Позичальником своїх зобов’язань, а саме: невідшкодування Позичальником перерахованих Страхувальником коштів згідно з Договором акредитиву. Під прямими матеріальними (фінансовими) збитками Страхувальника розуміється сума або частина суми, що вказана в Додатковій угоді до Договору акредитиву, а також у п. 2.2 Договору акредитиву, яку Позичальник не відшкодував Страхувальнику в строк, вказаний у Договорі акредитиву.

18.06.08 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія з іноземними інвестиціями „ГЕРМА” була укладена Додаткова угода № 1 до Договору акредитиву, відповідно до п. 1.1 якої позивач відкрив Товариству з обмеженою відповідальністю „Компанія з іноземними інвестиціями „ГЕРМА” документарний акредитив на суму 529700 дол. США строком дії до 01.08.08 та строком платежу – 105 днів від дати відкриття акредитиву.

01.10.08 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія з іноземними інвестиціями „ГЕРМА” була підписана Додаткова угода № 2/1 до Договору акредитиву, відповідно до п. 1 якої строк платежу за акредитивом, що був наданий позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю „Компанія з іноземними інвестиціями „ГЕРМА” на підставі Додаткової угоди № 1 від 18.06.08 до Договору акредитиву, був продовжений до 01.12.08.

03.12.08 позивач направив відповідачу повідомлення про настання страхового випадку за Договором та документи, додані на підтвердження настання страхового випадку за Договором страхування. Згідно з зазначеним повідомленням станом на 01.12.08 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з іноземними інвестиціями „ГЕРМА” перед позивачем становила 4298676,86 грн., в тому числі 4078690 грн. основного боргу, 19409,01 грн. комісії за відкриття акредитиву, 56195,29 грн. заборгованості по комісії.

Відповідно до п. 3.2 Договору страхування страховим випадком є непогашення (несплата) Позичальником чергових (місячних) платежів за Договором акредитиву та/або відсотків за користування ним протягом більше 3-х місяців підряд згідно з графіком щомісячного погашення акредитиву відповідно до умов Договору акредитиву; неповне погашення Позичальником акредитиву та/або відсотків по ньому після закінчення строку дії Договору акредитиву.

Суд першої інстанції в своєму рішення прийшов до висновку, що оскільки страховий випадок, передбачений Договором страхування, наступив, відповідач зобов’язаний був скласти страховий акт з визначенням розміру збитків і в термін 10 (десяти) робочих днів після складання страхового акту здійснити виплату страхового відшкодування, як це передбачено п. 9.4.1 Договору страхування.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції зобов’язання між позивачем та відповідачем виникли на підставі укладеного між ними Договору страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 983 Цивільного кодексу України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором. Аналогічна норма передбачена в ч. 3 ст. 18 Закону України „Про страхування”.

У п. 11.1 Договору страхування передбачено, що даний договір набирає чинності з дня підписання. Проте, в п. 11.2.4 Договору страхування зазначено, що дія договору припиняється у разі несплати Страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. Згідно з п. 7.2 Договору страхування Страхувальник сплачує страхову премію протягом п’яти днів з моменту укладення додаткової угоди між Страхувальником та Позичальником шляхом перерахування коштів на рахунок Страховика.

Таким чином, укладеним між позивачем та відповідачем Договором страхування передбачено, що останній припиняє свою дію, якщо Страхувальник не сплатить страхову премію протягом п’яти днів з моменту укладення додаткової угоди до Договору акредитиву між Страхувальником та Позичальником.

Як встановлено судом, Додаткова угода № 1 до Договору акредитиву була укладена між відповідачем та Позичальником (Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія з іноземними інвестиціями „ГЕРМА”) 18.06.08, отже, відповідач повинен був сплатити позивачу страхову премію не пізніше 24.06.08.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Відповідач виконав свій обов’язок, передбачений п. 7.2 Договору страхування, щодо сплати страхової премії Позивачу.

Натомість суд першої інстанції в своєму рішенні визнав доведеним факт сплати Позивачу страхової премії за Договором страхування, при цьому належним підтвердженням виконання відповідачем свого обов’язку за Договором страхування суд визнав надане позивачем платіжне доручення № 152 від 09.07.08 та лист Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з іноземними інвестиціями „ГЕРМА” від 25.12.08, вих. 25-12/01, адресований позивачу.

Як вбачається з наведеного платіжного доручення, 09.07.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія з іноземними інвестиціями „ГЕРМА” перерахувало на рахунок відповідача 24682,83 грн.. В графі призначення платежу вказано: „за додатковою угодою № 1 до договору № 2008/90/170 рах. № 74 від 23.06.08”.

Листом від 25.12.08 вих. 25-12/01 Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія з іноземними інвестиціями „ГЕРМА” повідомило позивача про те, що згідно з виставленим позивачем рахунком № 74 від 23.06.08 Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія з іноземними інвестиціями „ГЕРМА” перерахувало на рахунок позивача 24662,83 грн. у якості страхового внеску.

Проте суд не вважає зазначені вище документи належними та допустимими доказами того, що позивачем було виконано зобов’язання за Договором страхування щодо сплати страхового внеску, а, отже, що у відповідача виникло зустрічне зобов’язання щодо сплати страхового відшкодування при настанні страхового випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, відповідач повинен був сплатити страхову премію позивачу не пізніше 24.06.08. Оскільки зазначений обов’язок не був виконаний відповідачем у встановлений строк і в матеріалах справи відсутні докази протилежного, Договір страхування, укладений між позивачем та відповідачем, припинив свою дію 24.06.08 на підставі п. 11.2 зазначеного Договору.

Посилання відповідача на те, що страхова премія була сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія з іноземними інвестиціями „ГЕРМА” на підставі платіжного доручення № 152 від 09.07.08, відхиляється судом, оскільки, по-перше, зазначений платіж був здійснений після того, як Договір страхування припинив свою дію, а, по-друге, оплата була проведена не особою, яка є страхувальником за Договором страхування, що порушує вимоги діючого законодавства.

Так відповідно до ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Зі змісту ст. 984 Цивільного кодексу України слідує, що сторонами договору страхування є страховик та страхувальник.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України обов’язок своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором, покладається саме на страхувальника.

З положень п. п. 1.1, 7.2, 8.3.1, 11.2.4 Договору страхування, укладеного між позивачем та відповідачем, також вбачається, що страховий платіж повинен бути здійснений саме страхувальником.

Таким чином, ні нормами діючого законодавства, ні положеннями Договору страхування, укладеного між сторонами, не передбачена можливість здійснення страхового платежу особою, іншою ніж страхувальник, а тому, в будь-якому випадку, перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія з іноземними інвестиціями „ГЕРМА” 24682,83 грн. на рахунок позивача на підставі платіжного доручення № 152 від 09.07.08 не можна вважати належним виконанням відповідачем свого обов’язку за Договором страхування.

Крім того, суд вважає такими, що заслуговують на увагу викладені в апеляційній скарзі аргументи відповідача щодо того, що платіж, здійснений Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія з іноземними інвестиціями „ГЕРМА” на користь відповідача, в будь-якому випадку не можна вважати сплатою страхової премії за Договором страхування, оскільки його розмір є значно нижчим від того, що мав бути сплачений позивачем за умови належного виконання ним свого зобов’язання.

Так відповідно до п. 7.1 Договору страхування страховий тариф визначається по кожній Додатковій угоді до договору акредитиву окремо і становить 2,4 % від загальною суми перерахованих коштів та нарахованих відсотків за шість місяців користування коштами по кожній додатковій угоді.

Як вбачається з документів, наданих позивачем, сума основного боргу (кошти, перераховані відповідно до Додаткової угоди № 1 від 18.06.08 до Договору акредитиву) складає 529700 дол. США, що станом на 24.06.08 (останній день здійснення оплати страхової премії за Договором страхування) згідно з офіційним курсом долара до гривні, встановленого Національним банком України, становить 2568515,30 грн. Таким чином, розмір страхової премії, яку позивач повинен був сплатити відповідачу складає щонайменше 61644,36 грн.. Проте, як було встановлено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія з іноземними інвестиціями „ГЕРМА” перерахувало на рахунок позивача на підставі платіжного доручення № 152 від 09.07.08 лише 24682,83 грн..

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення Господарського суду м. Києва у даній справі вказаним вимогам не відповідає, що є підставою для його скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті Відкритим акціонерним товариством “Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА” державного мита за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 04.06.09 по справі № 25/58 в сумі 14550 грн. покладаються на Відкрите акціонерне товариство “Комерційний банк „НАДРА”.

Керуючись ст. 49, ст. 101, п. 2 ст. 103, ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА” на рішення Господарського суду м. Києва від 04.06.09 по справі № 25/58 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 04.06.09 по справі № 25/58 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким:

- в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк „НАДРА” до Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА” про стягнення страхового відшкодування в розмірі 2910000 грн. відмовити повністю;

- стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк „НАДРА” (Філіал Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „НАДРА”, р/р 35190800002001, МФО 328975, код 20986167; Україна, 04053, м. Київ, вул. Артема, 15) на користь Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА” (Акціонерний комерційний банк „УКРСОЦБАНК” у м. Києві, р/р 26502001006962, МФО 300023, код 00034186; Україна, 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75) 14550 грн. (чотирнадцять тисяч п’ятсот п’ятдесят грн. 00 коп.) витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 04.06.09 по справі № 25/58.

4. Матеріали справи № 25/58 повернути, доручити Господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя

Судді

15.07.09 (відправлено)