Постанова № 4177155, 14.07.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2009 р.

Справа № 12/150/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О.О.

за участю представників сторін:

від ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль”: не з’явився

від ТОВ „Укрмонолитстрой”: Бутяк В. М. –за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрмонолитстрой”, м. Миколаїв

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 22 квітня 2009 року

у справі № 12/150/09

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль”, м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрмонолитстрой”, м. Миколаїв

про стягнення 19 965 грн. 94 коп.

В С Т А Н О В И Л А:

25.03.2009 р. Відкрите акціонерне товариство „Миколаївська теплоелектроцентраль” (далі позивач, ВАТ) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрмонолитстрой” (далі відповідач, ТОВ) про стягнення 19 965 грн. 94 коп.

Позов мотивований тим, що позивач відповідно до умов укладеного між сторонами у справі договору № 2920 від 01.07.2007 р. поставив відповідачеві в період з листопада 2008 р. по лютий 2009 р. теплову енергію у вигляді гарячої води на суму 11 484 грн. 28 коп. Але, відповідач оплатив отриману енергію частково на суму 445 грн. 02 коп., внаслідок чого має заборгованість по її оплаті в сумі 11 039 грн. 26 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 239 грн. 87 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляційні) за період з грудня 2008 р. по лютий 2009 р., 70 грн. 82 коп. –3 % річних за період з листопада 2008 р. по 16 березня 2009 р., 8 615 грн. 99 коп. –пені в розмірі 1 % належної до сплати суми за кожен день прострочення відповідно до Закону України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” № 686 від 20.05.1999 р. за період з листопада 2008 р. по 16 березня 2009 р., а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 199 грн. 65 коп. –на сплату держмита та 118 грн. – на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Платіжним дорученням № 88 від 01.04.2009 р. відповідач сплатив позивачеві борг в сумі 11 039 грн. 26 коп. Після чого останній зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача на свою користь: 239 грн. 87 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляційні), 70 грн. 82 коп. –3 % річних, 8 615 грн. 99 коп. –пені, а також понесені судові витрати по справі: 199 грн. 65 коп. –на сплату держмита та 118 грн. –на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги в частині сплати ВАТ боргу, річних, індексу інфляції визнав у повному обсязі, але вважав, що він, відповідно до п. 7.2.3 договору, повинен сплатити позивачеві пеню в розмірі 0,08%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а не в розмірі 1%, як того просить позивач.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.04.2009 р. (суддя Семенов А.К.) позов задоволений у повному обсязі та з ТОВ на користь ВАТ стягнуто 239 грн. 87 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів (інфляційні), 70 грн. 82 коп. –3 % річних, 8615 грн. 99 коп. –пені, 89 грн. 26 коп. –понесених витрат та сплату держмита та 118 грн. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач, на час звернення ВАТ з позовом до суду, не виконав свої зобов’язання за укладеним між сторонами у справі договором № 2920 від 01.07.2007 р. щодо оплати отриманої теплової енергії, заборгованість по якій в сумі 11 039 грн. 26 коп. сплатив платіжним дорученням № 88 від 01.04.2009 р., а тому відповідно до вимог ст. 625 ЦК України повинний сплатити позивачеві 239 грн. 87 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляційні) за період з грудня 2008 р. по лютий 2009 р. та 70 грн. 82 коп. –3 % річних за період з листопада 2008 р. по 16 березня 2009 р.

Також місцевим судом з відповідача на користь позивача стягнуто 8 615 грн. 99 коп. пені в розмірі 1 % від належної до сплати суми за кожен день прострочки за період з листопада 2008 р. по 16 березня 2009 р.

Заперечення відповідача, щодо розміру пені, що підлягає стягненню не прийняті до уваги судом першої інстанції з посиланням на те, що розмір пені в 1% передбачений п. п. 7.2.3 договору та Законом України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” № 686 від 20.05.1999 року.

Розподіл судових витрат між сторонами у справі взагалі не мотивований місцевим судом.

В апеляційній скарзі ТОВ просить рішення місцевого суду в частині стягнення з нього на користь позивача пені в розмірі 1% за кожен день прострочки в сумі 8 615 грн. 99 коп. скасувати, оскільки такий розмір пені не відповідає умовам укладеного договору. В судовому засіданні представник ТОВ доводи апеляційної скарги підтримав.

У відзиві на апеляційну скаргу ВАТ просить судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ без задоволення посилаючись на те, що сторони досягли згоди в договорі щодо альтернативи застосування пені відповідно до Закону України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” № 686 від 20.05.1999 р., а тому пеня у розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, узгоджується з положеннями ст. ст. 525, 526, 548, 549, 550, 551, 629 ЦК України.

ВАТ був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, але його представник в судове засідання не з’явився та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, внаслідок чого справа розглянута за відсутністю представника ВАТ

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника ТОВ, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції відповідач, на час звернення ВАТ з позовом до суду, не виконав свої зобов’язання за укладеним між сторонами у справі договором № 2920 від 01.07.2007 р. щодо оплати отриманої в період з листопада 2008 р. по лютий 2009 р. теплової енергії, заборгованість по якій в сумі 11 039 грн. 26 коп. сплатив позивачеві лише платіжним дорученням № 88 від 01.04.2009 р., у зв’язку з чим дійшов до правильного висновку про те, що відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України ТОВ повинний сплатити ВАТ: 239 грн. 87 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів ( індекс інфляційні) за період з грудня 2008 р. по лютий 2009 р. та 70 грн. 82 коп. –3 % річних за період з листопада 2008 р. по 16 березня 2009 р., внаслідок чого судове рішення, в цій частині, є законним і обґрунтованим та не оскаржено жодною із сторін у справі.

Пунктом 7.2.3 укладеного договору сторонами передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію сплачується пеня в розмірі 0,08% належної до сплати суми за кожен день просрочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в період, за який нараховується пеня відповідно до Закону України від 20.05.1999 р. № 686-ХІV.

Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” від 20.05.1999 р. № 686-ХІV –за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб’єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми просроченого платежу за кожен день просрочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” –за прострочку платежу сплачується пеня в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі ч. 2 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (пені) встановлюється договором або актом цивільного законодавства та сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства при укладенні договору.

При викладених обставинах вважати, що в п. 7.2.3 укладеного договору сторони досягли згоди щодо альтернативного розміру пені, що підлягає застосуванню –неможливо, оскільки умовами договору сторонами чітко визначений її розмір, а саме 0,08 % від суми простроченого платежу за кожен день просрочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тому застосування пені і іншому розмірі ніж визначено сторонами в договорі є безпідставним, так як це суперечить вимогам вищезазначеного законодавства України та умовам укладеного між сторонами у справі договору № 2920 від 01.07.2007 р., внаслідок чого протилежні доводи ВАТ та висновки суду першої інстанції є помилковими та безпідставними.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що відповідач повинний сплатити позивачеві пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання в розмірі 0,08 % від суми простроченого платежу за кожен день просрочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, тобто в сумі 566 грн. 29 коп., згідно розрахунку ТОВ (а.с. 47), який перевірений апеляційним судом та є правильним і вірним.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню на 59.68 %, так як позов пред’явлений на 19 965 грн. 94 коп., а задоволений на 11 961 грн. 24 коп. (з урахуванням 11 039 грн. 26 коп. сплачених відповідачем платіжним дорученням № 88 від 01.04.2009 р. вже після звернення позивача до суду з відповідним позовом).

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються за обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 119 грн. 15 коп. –понесених витрат на сплату держмита та 70 грн. 42 коп. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оскільки, апеляційна скарга ТОВ підлягає задоволенню на 93.43 % ( позивач просив стягнути 8615 грн. 99 коп. пені, а підлягає стягненню 566 грн. 29 коп.), то позивач повинний відшкодувати відповідачеві 41 грн. 69 коп. понесених судових витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу.

Так як, при ухваленні судового рішення в частині стягнення пені місцевий суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки, а цій частині, не відповідають обставинам і матеріалам справи, а також невірно здійснив розподіл судових витрат по справі, то колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити.

Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрмонолитстрой”, м. Миколаїв –задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 22.04.2009 року у справі № 12/150/09 –змінити та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрмонолитстрой”, (54034 м. Миколаїв, проспект Миру, 14-А, код ЄДРПОУ 30564738) на користь Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль”, (54002, м. Миколаїв, Каботажний узвіз, 18, код ЄДРПОУ 30083966): 239 грн. 87 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів ( індекс інфляційні), 70 грн. 82 коп. –3 % річних, 566 грн. 29 коп. –пені, 119 грн. 15 коп. –понесених витрат на сплату держмита та 70 грн. 42 коп. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в решті частині позову –відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль”, (54002, м. Миколаїв, Каботажний узвіз, 18, код ЄДРПОУ 30083966) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрмонолитстрой”, (54034 м. Миколаїв, проспект Миру, 14-А, код ЄДРПОУ 30564738) –41 грн. 69 коп. –понесених судових витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В. В. Шевченко

Судді В. В. Бєляновський

М. А. Мирошниченко

Постанову підписано 15.07.2009 р.