Постанова № 4176883, 15.07.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2009 року справа № 12/57-09

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Ільїн О.В. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Криворученко О .І.

за участю представників сторін:

позивача –Соколай О.А., дов. №21-122/02-5191 від 17.06.09 року, ТориченкоЛ.І., дов. №21-122/02-5192 від 17.06.09 року

відповідача –Зайченко О.П., дов. №335 від 16.06.2009 року (після перерви не з»явився)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну Державного підприємства “Новосуханівський спиртовий завод”, с. Новосуханівка Сумського району Сумської області (вх. №1426 С/2-5)

на рішення господарського суду Сумської області від 15.04.2009р. по справі №12/57-09

за позовом Антимонопольного комітету України, м. Суми

до Державного підприємства “Новосуханівський спиртовий завод”, Сумський район. с. Новосуханівка

про стягнення 40000,00 грн.,-

Встановила:

Позивач, Антимонопольний комітет України, просить стягнути з Державного підприємства “Новосуханівський спиртовий завод”, відповідача, штраф та пеню у розмірі 40 000,00 грн., застосованих відповідно до рішення позивача № 745-р від 20.12.2007р., яким було визнане вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб»єктів господарювання, які призвели до обмеження конкуренції на ринку спирту.

Рішенням господарського суду Сумської області від 15 квітня 2009 року у справі №12/57-09 (суддя Костенко Л.А.) позов задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства «Новосуханівський спиртовий завод»40 000,00 грн. до загального фонду Державного бюджету України на рахунок ВДК у Солом’янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 26077951, МФО 820019, рахунок 31111106600010, код платежу –23030300 (символ звітності 106).

Стягнуто з Державного підприємства “Новосуханівський спиртовий завод» в доход державного бюджету України 400 ,00 грн. державного мита.

Стягнуто з Державного підприємства “Новосуханівський спиртовий завод» витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118 грн. 00 коп.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представники у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечують, вважають оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із законності та обгрунтованості позовних вимог Антимонопольного комітету України.

Зокрема, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про застосування до спірних правовідносин положень статей 12, 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в рішенні, яке оскаржується посилаючись на приписи абзацу шостого статті 1 зазначеного Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Колегія суддів важає вказану позицію господарського суду першої інстанції помилковою, зазначаючи наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 20 грудня 2007 року Антимонопольним комітетом України було прийняте рішення № 745-р по справі № 23-26.13/5-07 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу на декілька державних підприємств об»єднання «Київспирт»відповідно до вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», в тому числі і на підприємство відповідача –Державне підприємство «Новосуханівський спиртовий завод», яким було визнане вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб»єктів господарювання, які призвели до обмеження конкуренції на ринку спирту.

На підставі абзацу другого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»на Державне підприємство «Новосуханівський спиртовий завод»був накладений штраф у розмірі 20000, 00 грн.

Державне підприємство «Новосуханівський спиртовий завод»оскаржувало вказане рішення Антимонопольного комітету України, яке відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 10.02.2009 року залишено без змін.

Після прийняття Антимонопольним комітетом України вказаного рішення № 745-р по справі № 23-26.13/5-07 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу на підприємство відповідача –Державне підприємство «Новосуханівський спиртовий завод», ухвалою господарського суду Сумської області від 11.01.2008 р. було порушено провадження у справі № 8/3-08 про банкрутство Державного підприємства «Новосуханівський спиртовий завод»та введено мараторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 14.04.2008 р. розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Савочку Андрія Анатолійовича .

Кредиторські вимоги позивача до відповідача виникли 20 грудня 2007 року (з дня винесення рішення № 745-р), тобто, до порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Новосуханівський спиртовий завод».

30 травня 2008 року в газеті «Голос України»№102 було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Новосуханівський спиртовий завод».

Згідно із частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»конкурсні кредитори –кредитори за вимогами до боржника, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом було вірно встановлено те, що Антимонопольний комітет України як конкурсний кредитор не виконав приписи вказаної норми та не подав до господарського суду Сумської області письмової заяви з вимогами до боржника у встановлений місячний строк.

Відповідно до вимог частини 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

У пункті 3 резолютивної частини ухвали господарського суду Сумської області від 17 листопада 2008 року у справі №8/3-08 (справа про банкрутство відповідача) зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання або не заявлені взагалі - не розглядаються і вважаються погашеними.

Однак, висновки суду першої інстанції щодо стягнення штрафу є помилковими, оскільки вимоги Антимонопольного комітету України до Державного підприємства «Новосуханівський спиртовий завод»є погашеними, отже, колегія суддів вважає, що з цих підстав відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення 20000,00 грн. штрафу.

Щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 20000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня); не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що нарахування пені за несплату штрафу, накладеного Антимонопольним комітетом суперечить вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Антимонопольний комітет України не був позбавлений права і можливості вирішувати питання про накладення штрафу за порушення антимонопольного законодавства , однак, на думку колегії суддів, відповідна сума штрафу не могла стягуватися з названого підприємства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Мораторій поширюється на вимоги щодо стягнення фінансових санкцій за порушення норм антимонопольного, банківського, валютного законодавства, законодавства про цінні папери, про ціноутворення тощо, хоча ці категорії вимог не підлягають задоволенню у межах провадження у справі про банкрутство.

Тому, позовні вимоги в частині стягнення 20000,00 грн. пені також не ґрунтуються на чинному законодавстві України та не підлягають задоволенню.

Вказана правова позиція також викладена у Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-8/307 від 19 березня 2002 року «Про деякі питання, пов'язані з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та у постанові Вищого господарського суду України від 10 травня 2005 року по справі №1/1155.

Також, не можливо взяти до уваги твердження позивача - Антимонопольного комітету України на застосування у даному випадку приписів абзацу шостого статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», де зазначено на те, що кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов‘язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів ( обов‘язкових платежів), а також те, що органи Антимонопольного комітету мають право стягувати з підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та пеню за прострочення сплати штрафу, посилаючись на те, що вказана правова позиція підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2006 року у справі № 18/100 та пунктом 13 оглядового листа Вищого господарського суду України від 24.10.2006 року № 01-8/2361.

За змістом абзацу шостого статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов‘язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів ( обов‘язкових платежів) .

Вищий господарський суд України постановою від 24.01.2006 року у справі № 18//100 розглядав зазначену справу за позовними вимогами, які ґрунтувались на оскарженні рішення Антимонопольного комітету України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом встановлення дискримінаційних цін на товари, що обмежують права окремих споживачів».

Позовні вимоги у даній справі стосуються стягнення штрафу за вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб‘єктів господарювання, які призвели до обмеження конкуренції на ринку спирту та, як видно, відрізняються від вимог, які були предметом розгляду по справі № 18/100, висновки по якій викладенні у зазначеній постанові Вищого господарського суду України, отже, з цих підстав посилання позивача на застосування у даній справі позиції, висловленої у вказаній постанові Вищого господарського суду України є безпідставним.

Окрім того, на думку колегії суддів, позивач помилково посилається на рекомендації, які містяться у пункті 13 оглядового листа Вищого господарського суду України від 24.10.2006 року № 01-8/2361.

У пункті 13 вказаного вище оглядового листа Вищого господарського суду України від 24.10.2006 року № 01-8/2361 зазначено на те, що економічні санкції, застосовані Антимонопольним комітетом України до суб‘єкта господарювання за порушення вимог антимонопольно-конкурентного законодавства не пов‘язані з невиконанням чи неналежним виконанням цим суб‘єктом господарювання грошового або податкового зобов‘язання, а тому до відповідних правовідносин не застосовуються приписи статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Вказані рекомендації стосуються терміну –«кредитори»у розумінні ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а не терміну «конкурсний кредитор», тому, посилання позивача на застосування у даній справі зазначених рекомендацій необґрунтоване.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 15 квітня 2009 р. по справі № 12/57-09 підлягає скасуванню, як таке що прийняте при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та неправильному застосуванні норм права, з прийняттям нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2) частини 1 ст. 103, пунктами 1), 4) ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Новосуханівський спиртовий завод»задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 15 квітня 2009 року у справі №12/57-09 скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Антимонопольному комітету України до Державного підприємства “Новосуханівський спиртовий завод відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий судя (підпис) Івакіна В.О.

Суддя (підпис) Ільїн О.В.

Суддя (підпис) Терещенко О.І.

Згідно з оригіналом

Помічник судді Євтушенко Є.В.

17.07.09