Рішення № 4176749, 07.07.2009, Господарський суд Чернігівської області

07.07.09

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

02 липня 2009р. справа №14/87

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Агросинтез”,

пр.Маяковського,3, м. Запоріжжя, 69035

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Бахмацьке хлібоприймальне підприємство”, вул.Петровського,56, м. Бахмач, 16500

Про стягнення 94175грн. 60коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача: Качанов М.М. представник довіреність №09/09 від 05.01.09р.

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача штрафу в сумі 30050,66грн. згідно п.5.3.1. договору поставки на умовах товарного кредиту №38/2008К від 06.03.08р., 21632,71грн. пені за період з 06.09.08р. по 24.02.09р., 2704,07грн. три проценти річних за період з 06.09.08р. по 24.02.09р., 11326,23грн. втрат від інфляції за листопад 2008р. та січень 2009р., 28461,93грн індексації ціни товару згідно п.2.7. договору №38/2008К від 06.03.08р.

Представник позивача в судовому засіданні 16.06.09р. надав пояснення №19/09 від 15.06.09р., в якому зазначив, що згідно п.2.1 договору позивач надає відповідачу товарний кредит у розмірі вартості отриманого і неоплаченого покупцем товару на період з дати отримання товару але не раніше 20 квітня 2008р. до 20 жовтня 2008р., що згідно п.2.2. договору за користування товарним кредитом відповідач сплачує позивачу проценти у розмірі 16% річних від вартості отриманого і неоплаченого товару за кожен день користування товарним кредитом, що можливість продажу товарів у кредит під проценти на визначений строк передбачена ст.694 ЦК України та ст.1 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Представник позивача в судовому засіданні 16.06.09р. надав письмове пояснення №18/09 від 15.06.09р. щодо обмеження законодавством України розміру штрафу, який встановлюється суб’єктам господарювання в договорах за неналежне виконання грошових зобов’язань, щодо розміру штрафу та можливості одночасного застосування штрафу та пені до суб’єкту правопорушення за прострочення ним виконання грошового договірного зобов’язання.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, в якому зазначив, що 24.02.09р. відповідач перерахував платіжним дорученням №105 - 258391,26грн. по даному платежу відповідач закрив борг та перерахував суму за отримане жито (тоді борг складав 100168,89грн.).

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву від 02.07.09р., в якій зазначив, що у зв’язку з допущенням помилки у додатковій угоді №4 від 08.07.08р. до договору №38/2008к від 06.03.08р. перераховуються відсотки за користування товарним кредитом по третьому платежу, змінилася дата з якої нараховуються відсотки з 20.04.08р. на 05.07.08р. по 01.11.08р. - 119 днів, відсотки становлять 35604,87грн., змінюється сума договору на 768413,30грн., зменшується сума боргу не 100168,89грн., а становить 77269,80грн., зменшується індексація ціни товару не 28461,93грн., а становить 21955,40грн. У поданій заяві позивач відмовляється від стягнення пені та просить застосувати штраф у сумі 23180,94грн. (30х77269,80грн.):100=23180,94грн)). Окрім того, позивач зазначає про зміну суми 3% річних на суму 2546,04грн., зміну суми витрат від інфляції на суму 10662,17грн. У поданій заяві позивач просить стягнути з відповідача 21955,40грн. індексації ціни товару, штраф в сумі 23180,94грн., 3% річних в сумі 2546,04грн. та втрати від інфляції в сумі 10662,17грн.

Представник позивача подав довідку головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 06.05.09р. за №21-10/3018-2, згідно якої станом на 15.04.09р. в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться Відкрите акціонерне товариство „Бахмацьке хлібоприймальне підприємство”, ідентифікаційний код 04544435, адреса - вул.Петровського,56, м. Бахмач, 16500.

Відповідач відзив на позов не надав. Повноважного представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участь своїх представників у судовому засіданні. Відповідач у справі вважається повідомленим про час і місце її розгляду судом, оскільки ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи надіслані відповідачу за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві, що підтверджується матеріалами справи - поштовими повідомленнями №1269750, №1309990.

Не з’явлення повноважного представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті. Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, з’ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Суд розцінює подану позивачем заяву від 02.07.09р., як зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення штрафу на суму 6869,72грн., в частині стягнення 3% річних на суму 158,03грн., в частині стягнення інфляції на суму 664,06грн., в частині стягнення індексації ціни товару на суму 6506,53грн..

Суд приймає зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення штрафу на суму 6869,72грн., в частині стягнення 3% річних на суму 158,03грн., в частині стягнення інфляції на суму 664,06грн., в частині стягнення індексації ціни товару на суму 6506,53грн., оскільки це не суперечить законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси.

Враховуючи, що позивач зменшив свої позовні вимоги, і заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, а тому суд розглядає позовні вимоги позивача з урахуванням його заяви про зменшення позовних вимог.

Суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення пені, оскільки це не суперечить законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси. Оскільки позивача відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 21632,71грн. і відмова прийнята судом провадження по справі в цій частині підлягає припиненню.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічна норма міститься і в ч.1 ст.265 Господарського кодексу України.

Частиною 6 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст.712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

06.03.08р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №38/2008К та Додаток №1 до договору „Розрахунок відсотків за користування товарним кредитом, строки оплати й вартість договору”. Окрім того, сторони підписали Додаткову угоду №3 від 10.06.08р. та Додаткову угоду №4 від 08.07.08р. до договору поставки №38/2008К, якими внесли зміни до договору поставки та Додатку №1.

Подані позивачем копії Додаткових угод №1 від 17.04.08р. та Додаткової угоди №2 від 22.05.08р. свідчать про те, що сторонами вони не підписані та не скріплені їх печатками.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник (позивач по справі) зобов’язується передати у власність покупця товар, відомості про який зазначені в п.1.2. договору, а покупець (відповідач по справі) зобов’язується прийняти товар та оплатити його вартість і відсотки за користування товарним кредитом на умовах передбачених договором.

У п.1.2. договору (зі змінами згідно додаткової угоди №3 від 10.06.08р. та №4 від 08.07.08р. до договору поставки №38/2008/К) сторони передбачили найменування, кількість, ціну за одиницю товару та визначили, що загальна сума товару становить 732311,33грн.

Відповідно до п.2.1. договору постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі вартості отриманого та неоплаченого покупцем товару на період з дати одержання товару покупцем (але не раніше 20 квітня 2008р.) до 20 жовтня 2008р. За користування товарним кредитом відповідно до п.2.2. договору покупець сплачує постачальнику відсотки в розмірі 16% річних від вартості отриманого але неоплаченого товару за кожний день користування товарним кредитом.

Як свідчить зміст додаткової угоди №3 від 10.06.08р. та №4 від 08.07.08р., в додаток №1 до договору №38/2008/К внесені зміни.

Відповідно до додаткової угоди №3 від 10.06.08р. та №4 від 08.07.08р. сума першого платежу за договором становить 29890грн., оплата першого платежу (товарного кредиту і відсотків) до 20.03.08р.

Згідно останньої додаткової угоди №4 від 08.07.08р. сума другого платежу 18497,10грн., де 18000,00грн. –сума товарного кредиту, дата з якої нараховуються відсотки - 05.07.08р., дата оплати другого платежу –05.09.08р., строк користування товарним кредитом –63дні, річна ставка товарного кредиту –16%, сума нарахованих відсотків за товарним кредитом –497,10грн.; сума третього платежу 742925,29грн., де 684421,33грн. –сума товарного кредиту, дата з якої нараховуються відсотки - 20.04.08р., дата оплати другого платежу –01.11.08р., строк користування товарним кредитом –195 днів, річна ставка товарного кредиту –16%, сума нарахованих відсотків за товарним кредитом –58503,96грн.; вартість договору - 791312,39грн.

Позивач у поданій суду заяві від 02.07.09р. повідомив про допущення помилки у додатковій угоді №4 від 08.07.08р. до договору №38/2008к від 06.03.08р. у зв’язку з чим позивач перерахував відсотки за користування товарним кредитом по третьому платежу, змінив дату з якої нараховуються відсотки з 20.04.08р. на 05.07.08р. по 01.11.08р. - 119 днів, визначив, що відсотки становлять 35604,87грн., змінив суму договору на 768413,30грн.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних №РН-0035/К від 31.03.08р. на суму 359419,61грн., №РН-0040/К від 02.04.08р. на суму 76590,00грн., №РН-0118/К від 15.04.08р. на суму 76192,92грн., №РН-0142/К від 21.04.08р. на суму 33691,20грн., №РН-0248/К від 22.05.08р. на суму 148104,00грн., №РН-0289/К від 03.06.08р. на суму 20313,60грн., №РН-0349/К від 05.07.08р. на суму 18000,00грн., а всього на загальну суму 732311,33грн.

Факт отримання товару підтверджується вказаними видатковими накладними та довіреностями ЯОВ№444311 від 25.03.08р., ЯОВ№444314 від 01.04.08р., ЯОВ№444329 від 14.04.08р., ЯОВ№444339 від 21.04.08р., НБИ№880017 від 22.05.08р., НБИ№880039 від 03.06.08р., НБИ№881030 від 05.07.08р.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.2.5. договору оплата за товар здійснюється в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування платіжним дорученням коштів на його поточний рахунок у строки відповідно до додатку №1. За домовленістю сторін можливі інші розрахунки.

У відповідності до положень ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач та не спростовує відповідач, останній за поставлений товар розрахувався повністю проте з порушенням строків погоджених сторонами. Перший платіж був здійснений відповідачем 20.03.08р. платіжним дорученням №138 в сумі 29890,00грн. Другий платіж був здійснений відповідачем - 24.09.08р. платіжним дорученням №255 в сумі 200000грн., 181502,90грн. з якого , як свідчать пояснення позивача, було зараховано в рахунок третього платежу. Третій платіж був здійснений відповідачем - 05.12.08р. платіжним дорученням №91 в сумі 50000грн. Окрім того, 18.12.08р. по накладній №831 відповідач передав позивачу в рахунок боргу жито на суму 411253,50грн., 24.02.09р. відповідач перерахував на рахунок позивача платіжним дорученням №105 - 258391,26грн., з яких як свідчать пояснення представника позивача від 02.07.09р. було закрито борг відповідача, який на той час становив 100168,89грн.

Приймаючи до уваги, що позивач під час розгляду справи здійснив перерахунок суми нарахованих відповідачу відсотків за товарний кредит у розмірі 684421,33грн. за період з 05.07.08р. по 01.11.08р. за 119 днів і визначив суму відсотків –35604,87грн., вартість договору у сумі 768413,30грн., суд доходить висновку, що на час здійснення відповідачем платежу - 24.02.09р., його заборгованість за отриманий товар становила –77269,80грн.

Відповідно до приписів ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідач на час розгляду справи в суді не надав доказів, які б спростовували твердження позивача.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2.7 договору сторони домовилися, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу Євро до гривні більш ніж на 2% від його офіційного курсу на дату укладання договору. Покупець зобов’язується сплатити постачальникові проіндексовану суму відповідного платежу за договором. Проіндексована сума платежу визначається як (А1/А0)*СП=ПСП, де А1 –офіційний курс Євро на дату платежу; А0 офіційний курс Євро на дату укладання договору, СП –сума поточного платежу, ПСП –проіндексована сума платежу.

Позивач з врахуванням зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача 21955,40грн індексації ціни товару згідно п.2.7. договору №38/2008К від 06.03.08р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок проіндексованої суми платежу, враховуючи офіційний курс гривні до Євро на дату укладання договору встановлений Національним банком України, який складав 767,3980грн. із розрахунку за 100 Євро, та офіційний курс гривні до Євро на дату оплати відповідачем товару, встановлений Національним банком України –985,4460грн. із розрахунку за 100 Євро, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми індексації ціни товару підлягають частковому задоволенню в розмірі 21955,39грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції у сумі 10662,17грн. за період листопад 2008р. –січень 2009р. та три проценти річних у сумі 2546,04грн. за період з 06.09.08р. по 24.02.09р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок інфляційних та трьох процентів річних, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляції та 3% річних підлягають частковому задоволенню в частині стягнення втрат від інфляції у сумі 10318,68грн. за період листопад 2008р. –січень 2009р. та три проценти річних у сумі 2362,74грн. за період з 06.09.08р. по 24.02.09р. В решті стягнення 3% річних та втрат від інфляції відмовити у зв’язку з допущеними помилками при визначенні позивачем кількості днів прострочки відповідача з оплати отриманого товару та невірним визначенням позивачем суми боргу, на яку проведено нарахування 3% річних та втрат від інфляції.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

У частині 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкції може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 5.3.1. договору сторони встановили, що за порушення строків платежів за договором покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% вартості договору за кожен факт порушення строку платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача 23180,94грн. штрафу згідно п.5.3.1. договору, розрахованого від суми боргу 77269,80грн.х30%. Оскільки, як свідчать матеріали справи відповідач допустив порушення договірних зобов’язань щодо строків платежу за отриманий товар, суду доходить висновку, що штраф нарахований позивачем підлягає застосуванню.

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість-одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

У відповідності до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Враховуючи обставини справи і розмір штрафних санкцій які належать до сплати відповідачем, приймаючи до уваги сплату відповідачем в добровільному порядку боргу на день подання позову, та у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу до суми 2318,09грн., яка підлягає стягненню.

Оскільки відповідач в порушення ст.525,526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов’язання не виконав, за отриманий товар своєчасно не розрахувався, позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення штрафу в сумі 2318,09грн., трьох процентів річних в сумі 2362,74грн., втрат від інфляції в сумі 10318,68грн., індексації ціни товару в сумі 21955,39грн. В решті позову відмовити. Провадження по справі в частині стягнення пені в сумі 21632,71грн. підлягає припиненню.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв’язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов’язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 578,18грн. та 191,85грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 193, 216, 217, 230, 231, 233, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 549, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 33, 34, 49, 75, п.4 ст.80, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення пені в сумі 21632,71грн.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 21632,71грн.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Бахмацьке хлібоприймальне підприємство” (вул.Петровського,56, м. Бахмач, п/р 26004301297 в „Ощадбанк” м.Бахмач, МФО 343013 код 04544435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Агросинтез” (пр.Маяковського,3, м. Запоріжжя, п/р 26008976712744 в Запорізькій філії „Перший український міжнародний банк” МФО 313623 код 30345439) 2318грн. 09коп. штрафу, 2362грн. 74коп. три проценти річних, 10318грн. 68коп. втрат від інфляції, 21955грн.39коп. індексації ціни товару, 578грн. 18коп. державного мита, 191грн. 85коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю.Книш

Рішення підписано 07.07.09р.

Суддя Н.Ю.Книш