Ухвала суду № 41763219, 05.12.2014, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

РІШЕННЯ Справа №200/18495/14-ц

ІМНЕМ УКРАЇНИ Провадження №2/200/4237/14

31 жовтня 2014р. Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Решетніка М.О.

при секретарі - Тиханській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ПАТ "АГРА" до ОСОБА_1, ПАТ "АКТАБАНК" "Про визнання недійсним договору купівлі-продажу", -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна нежитлових приміщень по вул.Шевченка, 53 в м.Дніпропетровську від 25.07.2014р., укладеного між ПАТ "АГРА" і ПАТ "АКТАБАНК", з підстав невідповідності його вимогам ст.ст.203,215,229 ЦК України.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти розгляду справи в заочному порядку та винесення рішення за наявними матеріалами справи не заперечує.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про поважність причини неявки суд не повідомили, в зв'язку з чим судом ухвалено про заочний розгляд справи відповідно до ст.224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.07.2014р. між ПАТ "АГРА" і ПАТ "АКТАБАНК" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - договір), ціна якого склала 180000000грн. на умовах розстрочення платежу. Згідно до вказаного договору ПАТ "АКТАБАНК" передало, а ПАТ "АГРА" прийняло у власність нерухоме майно - нежитлові приміщення по вул.Шевченка, 53 в м.Дніпропетровську, які складаються з наступних обєктів: в багатофункціональному комплексі літ.Х-6-16 нежитлові приміщення: у підвалі поз.701-733; ХVIII-1-XVIII-3, вентиляційна шахта літ.х3, приямок Х6; на першому поверсі поз.120-152, І-13, І-14, І-15, ганки літ. х, х1; на другому поверсі поз.201-252, ІІ-8, ІІ-10; на третьому поверсі поз.301-353, ІІІ-3, ІІІ-8, ІІІ-І, загальна площа приміщень 3918,6кв.м.

Укладанню договору купівлі-продажу передували збори засновників, які відбулися 22 липня 2014р., і на яких було вирішено придбати зазначений об'єкт нерухомості за вказаною ціною 180000000грн. Однак, при проведенні зборів засновників не було враховано фінансово-господарський стан підприємства. Так, відповідно до даних балансу підприємства станом на 30.07.2014р. та даних звіту про фінансові результати доход підприємства складав 59173млн.грн., а витрати - 89338млн.грн.

Відповідно до чого, подальша виплата вартості придбаного за договором нерухомого майна у сумі 180000000грн., навіть за умови розстрочення платежу, може стати основною причиною збитковості позивача та його нездатності виконувати свої зобов'язання перед своїми контрагентами, фіскальними органами, органами соціального страхування та третіми особами.

Також, як наголошує позивач, використання придбаного нерухомого майна за його призначенням, як офісної будівлі, на даний час не відповідає потребам часу у звязку з нестабільним економічним становищем країни та вимагає проведення реконструкції, яка потребує значних витрат, що, в свою чергу, призведе до ще більшої збитковості діяльності позивача. Позивач вказує, що укладення цього договору було не доцільним та таким яке наносить шкоди та збитків його діяльності.

Крім того, позивач зазначає, що вартість продажу нерухомості, що зазначена в договорі - 180000000грн., не відповідає його реальній ринковій вартості. А саме, за даними Висновку про незалежну оцінку ринкової вартості нежитлових приміщень, складеним 21.07.2014р. субєктом оціночної діяльності приватним підприємцем ОСОБА_2, вартість відчужуваного нерухомого майна становила 150000000грн., що відповідно впливатиме на подальший продаж цього майна, який може бути здійснений за ціною не меншою ніж 180000000грн.

Крім цього, як вказує позивач, що при розгляді і прийнятті рішення щодо купівлі цього нерухомого майна, ОСОБА_1 запропонував виходити з того, що джерелом фінансування на його думку має бути банківський кредит. Однак в подальшому здійснити кредитування позивач не зміг унаслідок припинення кредитування банківськими установами, що відповідно засновники при прийнятті рішення не могли передбачити.

Таким чином, укладення цього договору за умов неврахування таких істотних обставин, здійснено під впливом помилки відносно ціни нерухомого майна, що є значущим та таким, що суперечить цілям діяльності підприємства, внаслідок чого умови щодо ціни такого нерухомого майна були вкрай невигідними для позивача.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст.203,204 ЦК України підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Як встановлено, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною є обов'язковою умовою визнання його недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, ними зокрема є наступні: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. Даною статтею передбачені правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки.

Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину.

Щодо того, що рішення про придбання зазначеної нерухомості було запропоноване ОСОБА_1, на підставі чого позивач вважає, що його дії могли призвести до нанесення збитків в подальшій діяльності позивача, тому він просить постановити рішення про стягнення з ОСОБА_1 витрати за здійснення нотаріальних дій за посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.07.2014р. у розмірі 1800000 (один мільйон вісімсот тисяч гривень), слід відмовити в цій частині позовних вимог на підставі наступного.

Підставою для стягнення збитків з ОСОБА_1 є його винні дії (чи бездіяльність). При цьому вини ОСОБА_1 позивач не довів, згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства. Позивач не довів сам факт заподіяння збитків та їх розмір, протиправність дій (чи бездіяльності) ОСОБА_1, а також причинно-наслідковий зв'язок між діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 і настанням збитків.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позов ПАТ "Агра" підлягає частковому задоволенню, оскільки при укладанні спірного договору не було враховано фінансово-господарського стану товариства-покупця, внаслідок чого подальше виконання даного договору може стати причиною збиткової його діяльності. Крім цього, вартість продажу нерухомості, що зазначена в договорі (180000000грн.) суттєво перевищує дійсну ринкову вартість такого майна. З огляду на це, спірний договір слід визнати таким, що суперечить встановленим цілям діяльності ПАТ "Агра".

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.203,204,215,229 ЦК України, ст.ст.3,10,11,57,60,212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна по вул.Шевченка, 53 в м.Дніпропетровську, укладений 25.07.2014р. між Приватним акціонерним товариством "АГРА" (ЄДРПОУ 31659485) і Публічним акціонерним товариством "АКТАБАНК" (ЄДРПОУ 35863708).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" на користь Приватного акціонерного товариства "АГРА" на повернення судових витрат - 243грн.60коп.

В іншій частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства "АГРА" - відмовити.

Строк апеляційного оскарження рішення - 10 днів.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив, за письмовою заявою відповідачів, котра може бути подана протягом десяти днів із дня отримання копії заочного рішення.

Суддя