Постанова № 4176235, 26.05.2009, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2009 р.                     Справа № 2а-17904/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Тиновському Д.В.,

за участю представників позивача Керешкені В.Й., Матьори І.О.,

представників відповідача Стельмащук Ю.Г., Король Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестор» до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 27 березня 2009 року №0000472399/0,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестор» (далі – позивач, ТзОВ «Інвестор») звернулося з позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції (далі – відповідач, Луцька ОДПІ), в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 27.03.2009 року №0000472399/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 948515 грн.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що відповідачем в ході проведення виїзної позапланової перевірки ТзОВ «Інвестор» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень, листопад, грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з вересня по грудень 2008 року, встановлено, що у вересні 2008 року ТзОВ «Інвестор» провело операцію з реалізації казеїну технічного на експорт за ціною, нижчою за ціну придбання. Такий висновок Луцькою ОДПІ зроблений виходячи з того, що ціна продажу товару на експорт (нульова ставка ПДВ) 1 кг казеїну технічного становила 38,71 грн., а ціна придбання такого товару з ПДВ за 1 кг становила 39,43 грн. Не погоджуючись з таким висновком відповідача, позивач зазначає, що купівлю та продаж товарів підприємство здійснювало у відповідності до норм чинного законодавства за цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Сума ПДВ не може впливати на ціну товару, поскільки ставки податку на додану вартість є різними для різних видів операцій, зокрема, поставки товарів на території України оподатковуються за ставкою 20%, а експорт товарів – за ставкою 0 %. За таких обставин стверджує, що підприємством досягнуто економічного ефекту, який виник за рахунок торгової націнки до купівельної вартості товару без врахування ПДВ, та отримано прибуток, про що свідчать податкові декларації з податку на прибуток.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених з позовній заяві, та просили позов задовольнити.

В поданих суду запереченнях відповідач позов не визнав, зазначивши, що товариством проведено у вересні 2008 року операцію з реалізації 140000 кг казеїну технічного на експорт в сумі 5419792,60 грн., який був придбаний на суму з ПДВ 5519692,97 грн. (140000 кг). Різниця між вищевикладеними операціями становить 99900,37 грн., тобто реалізовано казеїн технічний за ціною, нижчою від ціни придбання, в зв’язку з чим податковим органом зроблено висновок про те, що ТзОВ «Інвестор» має намір одержати економічний ефект за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ. Така діяльність підприємства не відповідає вимогам Цивільного кодексу України, згідно ч.1 ст.228 якого правочин, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, незаконне заволодіння майном держави, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є таким, що порушує публічний порядок. Проведення операції щодо продажу казеїну технічного в частині реалізації нижче ціни придбання є нікчемним. Визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України), а недійсний правочин згідно ч.1 ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. В додаткових запереченнях Луцька ОДПІ зазначає, що ціна товару включає і ПДВ, який не враховується лише при визначенні бази оподаткуванням цим податком. Необхідність виключення ПДВ зі складу валових витрат та валових доходів зумовлена правилами оподаткування податком на прибуток. Саме визначення валових витрат на придбання товарів без урахування витрат на сплату ПДВ призвело до помилкового висновку про отримання підприємством доходу від зазначених операцій, а тому в цьому випадку дохідність є умовною, оскільки досягнута за рахунок бюджетного відшкодування.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали подані заперечення та просили в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту №75/23-99/30733572 від 19.03.2008 року про результати виїзної позапланової перевірки ТзОВ «Інвестор» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень, листопад, грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з вересня по грудень 2008 року, було встановлено порушення позивачем ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України ( правочин, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, незаконне заволодіння майном держави, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є таким, що порушує публічний порядок, а отже – нікчемний) на суму ПДВ 948515 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.03.2009 року № 0000472399/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 948515 грн.

Судом встановлено, що позивач у вересні 2008 року придбав казеїн технічний у кількості 158727 кг на загальну суму 6258030,76 грн. на молокозаводах України та фактично сплатив ПДВ у цьому місяці за придбання казеїну технічного постачальникам в сумі 948515 грн., яка включена до рядка 3 «Розрахунку суми бюджетного відшкодування» за жовтень 2008 року. ТзОВ «Інвестор» у вересні 2008 року провів операцію з реалізації 140000 кг казеїну технічного на експорт в сумі 5419792,60 грн., який був придбаний на суму з ПДВ 5519692,97 грн. (140000 кг). Різниця між вищевикладеними операціями становить 99900,73 грн., а тому податковим органом зроблено висновок про те, що казеїн технічний реалізовано за ціною нижчої від ціни придбання, оскільки ціна продажу на експорт (нульова ставка ПДВ) 1 кг казеїну технічного становить – 38,71 грн., ціна придбання з ПДВ – 39,43 грн. (стор.22 акту).

Однак, суд вважає, що такий висновок є необгрунтованим та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Підпунктом 6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – Закон «Про ПДВ») встановлено, що податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг). Отже, ціна товару не включає в себе податок на додану вартість.

Відповідно до абзацу першого п.4.1 ст.4 Закону «Про ПДВ» база оподаткування податком на додану вартість операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Пунктом 1.18 ст.1 зазначеного закону встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки.

Підпунктами 1.20.5, 1.20.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

В акті перевірки податковий орган не доводить того, що реалізація товару позивачем відбувалась за ціною, що не відповідає рівню звичайної ціни. Більше того, з довідки про загальну інформацію щодо ТзОВ «Інвестор» та результати його діяльності за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року, складеної податковим органом при проведенні перевірки, вбачається, що ціна придбання казеїну технічного без ПДВ за 1 кг у вересні 2008 року становила 32,86 грн., ціна його реалізації без ПДВ у вказаному періоді – 38,71 грн. (пункт 11 Довідки). Отже, прибуток від реалізації казеїну технічного склав 5,85 грн. за 1 кг.

За своєю формою ПДВ є непрямим податком, який встановлюється в ціні товару і сплачується за рахунок цінової надбавки, а його розмір для платника прямо не залежить від його доходів, оскільки згідно п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових доходів підприємств не включаються суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг). А тому посилання відповідача на те, що ТзОВ «Інвестор» внаслідок проведення операції з реалізації казеїну технічного не одержало економічного ефекту, є безпідставним.

Визначення податковим органом ціни товару з врахуванням ПДВ є неприпустимим, оскільки ставки такого податку для тих, чи інших операцій є різними. Зокрема, згідно із п.6.2 ст.6 Закону «Про ПДВ» при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Відповідно до п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону «Про ПДВ» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Факт сплати податку на додану вартість позивачем в сумі 948515 грн. підтверджений в ході проведення перевірки та не оспорюється відповідачем, а тому вказана сума підлягає бюджетному відшкодуванню.

Суд не приймає до уваги посилання представників відповідача в судовому засіданні на те, що за проведеною операцією з реалізації казеїну технічного у позивача не виникає податкового зобов’язання, що дає підставу для відмови у відшкодуванні ПДВ, оскільки незалежно від того, якою була б ціна товару при його експорті, ставка ПДВ при таких операціях згідно Закону «Про ПДВ» становить "0" відсотків до бази оподаткування. Разом з тим, представники відповідача не заперечили, що в разі проведення позивачем операції з реалізації казеїну технічного за такими ж цінами тільки на митній території України, то за таких обставин податкове повідомлення-рішення податковим органом не приймалося б.

У позовній заяві ТзОВ «Інвестор» просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 27.03.2009 року №0000472399/0. При постановленні рішення суд відповідно до ст.162 КАС України може визначити спосіб захисту порушеного права. Оскільки позивачем оскаржується акт індивідуальної дії, суд вважає за необхідне скасувати оспорюване податкове повідомлення-рішення відповідача як таке, що прийняте всупереч норм чинного податкового законодавства України.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції від 27 березня 2009 року №0000472399/0.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – з 1 червня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий-суддя                                                                       Н.Б.Плахтій