Постанова № 4176227, 09.07.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.07.09Справа №2а-5302/09/1/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініній А.В., за участю представника позивача Беркутової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Алуштинського відділення Кримської республіканської філіїАКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк".

до Управління Пенсійного фонду України в м. АлуштаАРК

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Алуштинського відділення Кримської республіканської філіїдо Управління Пенсійного фонду України в м. АлуштаАРК про скасування рішення про застосування УПФУ в м. АлуштаАРК до АКБ "Укрсоцбанк" в особі Алуштинського відділення Кримської республіканської філії фінансових санкцій в сумі 994,65 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.04.2009 року було відкрите провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.04.2009 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 04.06.2009 року представник позивача Шевчук Л.Р. позовні вимоги підтримала у повному обсязі та пояснила, що до позивача в особі Алуштинського відділення Кримської республіканської філії застосовано фінансові санкції рішенням УПФУ в м. АлуштаАРК в сумі 994,65 гривень за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів ПФУ сум страхових внесків. Застосування санкцій повязано із проведенням відповідачем перевірки ВАТ «Алустон». Однак представник позивача вважає, що АКБ "Укрсоцбанк" в особі Алуштинського відділення Кримської республіканської філії не порушувало Закону України від 09.07.2003 року № 1058 - IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», оскільки банк не перевіряє правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати, відповідальність за правильність їх нарахування несе платник.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнала та заперечувала проти його задоволення, пояснивши, що УПФУ в м. АлуштаАРК при проведенні перевірки ВАТ «Алустон» виявлено порушення АКБ "Укрсоцбанк" в особі Алуштинського відділення Кримської республіканської філії частини 12 статті 20 Закону України від 09.07.2003 року № 1058 - IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Позивач при прийманні від платника платіжного доручення на перерахування доходу, на який нараховуються страхові внески повинен контролювати відповідність зазначених платіжних документів документам, підтверджуючим сплату страхових внесків та зобовязаний приймати платіжні доручення лише за умови одночасного подання платником документів підтверджуючих сплату страхових внесків. Якщо банк не забезпечив перерахування страхових внесків, він сплачує відповідну суму внесків за рахунок власних коштів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються органами виконавчої влади та субєктами владних повноважень.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Згідно з п.1 частини 1 статті 14 Закону України від 09.07.2003 року № 1058 - IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058- IV) страхувальниками визнаються роботодавці підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Судом встановлено, що Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" являється юридичною особою, зареєстрованою Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 27.09.1991 року,має ідентифікаційний код 00039019 і перебуває на обліку в реєстрі, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 052727.

Відповідно до статуту АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", погодженого НБУ 31.10.2008 року, банк є юридичною особою, у структурі якої є філії та представництва, які не є юридичними особами.

АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" має свідоцтво НБУ про реєстрацію банку 27.09.1991 року за № 3, банківську ліцензію НБУ № 5 від 29.12.2001 року на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п. 5-11 частини 2 статті 47 Закону України «Пр банки та банківську діяльність», дозвіл НБУ № 5-2 від 29.07.2003 року на право здійснювати банківські операції, визначені п.1-4 статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», додаток до дозволу НБУ № 5-2 від 14.09.2003 року.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного міжрегіонального Управління статистики у м. Києві № 13750/07 Кримська республіканська філія Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" має ідентифікаційний код 09324017 і перебуває на обліку в реєстрі

Кримська республіканська філія АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" має положення, зареєстроване ГУ НБУ по м. Києву і Київській області (у новій редакції) 22.01.2004 року зі змінами внесеними до положення зареєстрованими ГУ НБУ по м. Києву і Київській області 17.11.2005 року (далі Положення).

Відповідно до статті 1 Положення Кримська республіканська філія АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" є складовою частиною АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", який несе відповідальність за зобовязаннями філії усім своїм майном.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України № 1058- IV із відповідними змінами та доповненнями.

Згідно ст. 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Стаття 3 Закону №1058 визначає, що Пенсійний фонд і уповноважений банк є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.

У розумінні Закону №1058 уповноважений банк - банк, який здійснює свою діяльність відповідно до законодавства про банки і банківську діяльність та провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду.

Судом встановлено, що за договором № 211 від 24.04.2001 року між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Відкритим акціонерним товариством «Алустон» банк зобовязаний здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку ВАТ «Алустон» у тому числі щодо приймання та видачі готівки, а за додатковою угодою № 2 від 28.12.2005 року до договору № 211 від 24.04.2001 року стороною договору визначено Алуштинське відділення Кримської республіканської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк".

Отже суд зазначає, що АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Алуштинського відділення Кримської республіканської філії є уповноваженим банком і субєктом системи пенсійного забезпечення в Україні.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Алушті проведена перевірка Відкритого акціонерного товариства «Алустон» з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та перерахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.11.2003 року по 31.12.2007 року.

Банком, який обслуговує ВАТ «Алустон» є Алуштинське відділення Кримської республіканської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", в якому відкрито поточний рахунок ВАТ «Алустон» .

За результатами перевірки складено Акт № 13 від 25.02.2008 року. За актом перевірки встановлено порушення своєчасності та повноти перерахування авансових платежів ВАТ «Алустон» в розмірі 994,65 гривень, у тому числі:

- при виплаті заробітної плати за січень 2004 року в розмірі 1500,00 гривень (платіжне доручення від 03.02.2004 року № 12, чек № 265488р/о) не перераховано страхових внесків в сумі 475,31 гривень;

- при виплаті заробітної плати за лютий 2004 року в розмірі 1500,00 гривень (платіжне доручення від 10.03.2004 року № 21, чек № 265489р/о) перераховано страхових внесків в сумі 40,00 гривень, сума недоплати складає 440,00 гривень;

- при виплаті заробітної плати за червень 2004 року в розмірі 1500,00 гривень (платіжне доручення від 09.07.2004 року № 59, чек № 265494р/о) перераховано страхових внесків в сумі 397,00 гривень, сума недоплати складає 79,34 гривень.

Згідно п.9.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі Інструкція) факти порушень законодавства, крім тих, що є предметом акта документальної перевірки, та тих, що зазначені у підпункті 9.3.2 пункту 9.3 цієї Інструкції, посадова особа органу Пенсійного фонду оформляє актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів.

29.05.2008 року Управлінням ПФУ у м. Алушта АРК складений акт № 2 про порушення АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" вимог п.12 статті 20 Закону №1058.

У зазначеному акті зафіксований факт порушення Алуштинським відділенням КРФ АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" ч. 12 ст. 20 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, а саме позивач здійснив перерахування коштів на виплату заробітної плати без одночасного надання страхувальником ВАТ «Алустон» платіжних документів про перерахування відповідних сум страхових внесків.

Акт направлений КРФ АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" та одержаний ним 02.06.2008 року.

Управлінням ПФУ у м. Алушта АР Крим 18.02.2009 року прийнято рішення №175 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій, яким до АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Алуштинського відділення КРФ АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" застосований штраф у розмірі 994,65 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 Господарського кодексу України, ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. № 2121-Ш з наступними змінами та доповненнями, банк є юридичною особою. Згідно з п.1.6 "Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України", затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. №69, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.03.2001 р. за №216/5407, під установами банків слід розуміти територіальні управління Національного банку, Операційне управління Національного банку, банки та їх філії, відділення та інші підрозділи банків.

Враховуючи зміст вказаних положень суд приходить до висновку про те, що до відповідальності за порушення вимог Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" притягується банк як юридична особа, а не її структурний підрозділ, тому Управлінням ПФУ у м. Алушта АР Крим вірно визначено субєкта правовідносин.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач звернувся до ГУ ПФУ України в Ар Крим із скаргою, яка рішенням ГУ ПФУ в АРК від 30.03.2009 року № 2362/06-16 залишена без задоволення, а рішення УПФУ у м. Алушта АР Крим від 18.02.2009 року №175 залишено без змін.

Вирішуючи питання про правомірність застосування УПФУ у м. Алушта АР Крим фінансових санкцій розмірі 994,65 гривень до АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Алуштинського відділення КРФ АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" судом встановлено наступне.

Згідно п.1 ст. 5 Закону №1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків та стягнення заборгованості за внесками.

Частина 12 ст. 20 Закону №1058 передбачає, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Відповідно до п.2 ч.10 ст.106 Закону №1058 виконавчими органами Пенсійного фонду за порушення банками вимог, передбачених частиною дванадцятою ст. 20 цього Закону, накладається штраф у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.

В даному випадку позивач здійснив прийняття від платника грошових чеків на отримання заробітної плати а саме:

- згідно чеку № 265488р/о від 10.02.2004 року на суму 1500,00 гривень для виплати заробітної плати за листопад 2003 року (а.с. 14,18);

- згідно чеку 265489 р/о від 10.03.2004 року на суму 1500,00 гривень (а.с. 16);

- згідно чеку № 265494 р/о від 09.07.2004 року на суму 1500,00 гривень для виплати заробітної плати за червень 2004 року (а.с. 15,17).

Відрахування на загальнообовязкове пенсійне страхування проводились відповідними платіжними дорученнями (а.с.12-14): № 21 від 10.02.2004 року на суму 43,00 гривень із зазначенням платежу страхові внески з заробітної плати за листопад 2004 року; № 32 від 10.03.2004 року на суму 40,00 гривень із зазначенням платежу страхові внески з заробітної плати за листопад, грудень 2004 року; № 95, № 94 від 09.07.2004 року на суму 350,00 гривень та 47,00 гривень відповідно із зазначенням платежу страхові внески з заробітної плати за червень 2004 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" N 2121-III від 07.12.2000 року розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Пункт 6 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" N 679-XIV від 20.05.1999 року , передбачає, що Національний банк визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі і між банками.

Згідно п. 32.3 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених п. 22.6 ст.22 цього Закону.

Пункт 22.6 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" N 2346-III від 05.04.2001 року зобов'язує обслуговуючий платника банк перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України.

Таке саме правило закріплене статтею 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність", яка визначає порядок здійснення розрахункових банківських операцій.

Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", а саме, пунктом 33.2 ст. 33 передбачено, що платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції щодо якої здійснюється цей переказ.

Згідно з п. 3.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Національного банку України від 15.04.2005 р. № 132 банк приймає від платника платіжне доручення на перерахування заробітної плати на рахунки працівників підприємств, що відкриті в банках, або грошовий чек на отримання заробітної плати лише за умови одночасного подання платником у строк, установлений законодавством України, платіжних доручень на перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів/страхових внесків до державних цільових фондів, або документального підтвердження їх сплати раніше. Банк приймає від платника платіжне доручення на перерахування доходу або грошовий чек на виплату доходу, на який відповідно до законодавства України нараховуються страхові внески до Пенсійного фонду України, лише за умови одночасного подання платником у строк, установлений законодавством України, платіжних доручень на перерахування страхових внесків або документального підтвердження їх сплати раніше. Документальним підтвердженням про сплату платником утриманих з цієї заробітної плати/доходу сум податків і зборів/страхових внесків є примірники платіжних доручень про їх перерахування, у яких у реквізиті "Призначення платежу" платник зазначив період, за який заробітна плата нарахована, а банк платника заповнив реквізит "Дата виконання", або оригінал документа відповідного органу про звільнення цього платника від сплати податку чи збору/страхового внеску, або наявність за ним переплати. Банк не перевіряє правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати/доходу і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів/страхових внесків до державних цільових фондів. Відповідальність за правильність нарахування (обчислення) цих платежів несе платник. Якщо банк не забезпечив перерахування страхових внесків до Пенсійного фонду України одночасно з видачею (перерахуванням) коштів на виплату заробітної плати, то він за рахунок власних коштів сплачує відповідному Фонду суму несплачених страхових внесків.

Згідно з п. 1.29 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, зборів/страхових внесків (обов'язкових платежів) за винятком випадків, передбачених законами України.

Суд також враховує, що рішення № 175 від 18.02.2009 року було прийнято на підставі акту перевірки ВАТ «Алустон» № 13 від 25.02.2008 року. Стосовно Акту від 29.05.2008 року № 2 про порушення АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" вимог п.12 статті 20 Закону №1058, то він складений на підставі Інструкції виключно базуючись на відомостях, отриманих при перевірці ВАТ «Алустон». Будь-які документи банку, який є позивачем по справі та здійснював обслуговування ВАТ «Алустон» при перевірці, складанні Акту від 29.05.2008 року № 2 не перевірялись, що також підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Внаслідок чого відомості, отримані відповідачем при перевірці ВАТ «Алустон» не співпадають з документами та відомостями, що надані банком, суперечать фактичним обставинам, встановленим судом.

Так, під час перевірки ВАТ «Алустон» УПФУ в м. АлуштаАРК відповідно до Акту № 13 від 25.02.2008 року було встановлено, що ВАТ «Алустон» не перерахувало авансові платежі при виплаті заробітної плати за січень 2004 року, частково не перерахувало авансові платежі при виплаті заробітної плати за лютий та червень 2004 року.

У той же час, згідно чеків, на підставі яких здійснювалась видача коштів банком, заробітна плата виплачувалась відповідно:

- чек № 265488р/о від 10.02.2004 року за листопад 2003 року;

- чек № 265489 р/о від 10.03.2004 року за листопад грудень 2003 року;

- чек № 265494 р/о від 09.07.2004 року за червень 2004 року.

Зазначені чеки на виплату заробітної плати по зазначених в них місяцях з платіжними дорученнями, якими проводилось перерахування внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування з коштів, виданих на виплату заробітної плати ВАТ «Алустон»:

- так у п/д № 21 від 10.02.2004 року призначення платежу в розмірі 43,00 гривень - страхові внески з заробітної плати за листопад 2003 року, що відповідає чеку № 265488р/о від 10.02.2004 року;

- у п/д № 32 від 10.03.2004 року призначення платежу в розмірі 40,00 гривень - страхові внески з заробітної плати за листопад, грудень 2003 року, що відповідає чеку № 265489 р/о від 10.03.2004 року;

- у п/д № 94, № 95 від 09.07.2004 року призначення платежу в розмірі 47,00 гривень та 350,00 гривень відповідно - страхові внески з заробітної плати за червень 2004 року, що відповідає чеку № 265494 р/о від 09.07.2004 року.

Таким чином, банк видавав грошові кошти та приймав платіжні доручення від ВАТ «Алустон» на виплату заробітної плати не за січень, лютий 2004 року, а за листопад, грудень 2003 року, червень 2004 року.

Під час перевірки, посилаючись на зазначені чеки, взагалі не було встановлено, які внески ВАТ «Алустон» мало сплатити за листопад, грудень 2003 року, чи була недоплата за вказаний період.

Крім того, відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону №1058 установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум.

Зазначений обовязок було виконано банком у повному обсязі. Кошти на заробітну плату на підставі чеків № 265488р/о від 10.02.2004 року, № 265489 р/о від 10.03.2004 року, № 265494 р/о від 09.07.2004 року були видані при наявності платіжних доручень на перерахування страхових внесків, реквізити яких повністю були перевірені та відповідали дійсності.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не містить жодної норми про надання банкам функції контролюючого органу щодо сплати страхувальниками сум страхових внесків у повному обсязі.

Зобов'язання банку перевіряти правильність нарахування страхувальником суми страхових внесків відносно суми нарахованої ним заробітної плати законодавство України не передбачає.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо прийняття рішення про застосування до АКБ "Укрсоцбанк" в особі Алуштинського відділення Кримської республіканської філії фінансових санкцій в сумі 994,65 гривень не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень, добросовісно та розсудливо, отже є протиправними та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 238 ГК України вказано, що за порушення встановленими законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами адміністративно - господарські санкції.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно господарські санкції можуть бути застосовані до субєкті господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення ним встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як зазначене вище, відповідач провів перевірку ВАТ «Алустон» у лютому 2008 року, склавши за її результатами Акт № 13 від 25.02.2008 року, а 29.05.2008 року відповідачем складно Акт № 2 в якому були зафіксовані встановлені порушення позивачем вимог Закону №1058 в період з лютого по липень 2004 року. На підставі висновків, викладених у зазначених актах, відповідачем 18.02.2009 року прийнято Рішення № 175 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій, яким до АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Алуштинського відділення КРФ АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" застосований штраф у розмірі 994,65 гривень.

Вивчивши вказані обставини, суд прийшов до висновку, що при прийнятті відповідачем зазначеного рішення ним порушені встановлені у ст. 250 ГК України терміни застосування до позивача адміністративно господарські санкції Контролюючим органом відповідачем - факт наявності порушень позивачем правил здійснення господарської діяльності був встановлений під час перевірки у лютому 2008 року, факт вчинення порушення мав місце у період з лютого по липень 2004 року, а рішення про застосування штрафних санкцій прийнято 18.02.2009 року після спливу строку, який перевішує як шість місяців з дня виявлення порушення так і один рік з дня порушення позивачем встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. За таких обставин суд вважає, що при прийнятті рішення № 175 від 18.02.2009 року відповідач діяв у спосіб, що не передбачений чинним законодавством України, в наслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

До того ж суд зазначає, що у даному випадку не підлягають застосуванню норми ч.15 статті 106 Закону № 1058- IV стосовно строку давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів, оскільки положення цієї норми розповсюджуються на випадки стягнення вже застосованих штрафів, пені, або стягнення заборгованості зі страхових внесків, у той час як у даному спорі йде мова лише про порушення строку застосування відповідних санкцій.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги тільки про скасування рішення про застосування фінансових санкцій, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що рішення Управління Пенсійного фонду України в м. АлуштаАРК від 18.02.2009 року №175 про застосування до АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Алуштинського відділення КРФ АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій в розмірі 994,65 гривень є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд повністю задовольнив позовні вимоги, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок

Під час судового засідання, яке відбулось 09.07.2009 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 14.07.2009 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. АлуштаАРК від 18.02.2009 року №175 про застосування до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Алуштинського відділення Кримської республіканської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій, розмірі 994,65 гривень.

3.Стягнути на користь позивача Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Алуштинського відділення Кримської республіканської філії АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3, 40 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання її у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення її у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Трещова О.Р.