Постанова № 4176109, 08.07.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.07.09Справа №2а-4806/09/9/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді

Цикуренко А.С. , судів Циганової Г.Ю., Трещової О.Р.,

при секретарі Павленко Н.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Талісман"

до Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі АР Крим

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

позивача - Халецький О.В., довіреність від25.03.2009;

відповідача не зявився;

Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим про визнання неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2009 №00002423/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 388879,00 грн., №0002261701/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 1255197,00 грн., №00002623/0 про визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 3944,46 грн., відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

31.03.2009 позивач надав доповнення до позову.

Ухвалою суду від 31.03.2009 відкрито провадження по справі, відповідачу запропоновано надати суду заперечення проти позову та доказі, які у нього є. Призначене попереднє судове засідання.

У попередньому судовому засіданні, 09.06.2009 відповідач письмових заперечень суду не надав, документів, витребуваний судом не представив.

Ухвалою суду від 09.06.2009 у відповідача були витребувані документи, необхідні для розгляду справи, справа призначена до судового розгляду на 08.07.2009 о 09:15.

06.07.2009 від відповідача надійшов лист, де він клопоче про відкладення розгляду справи у звязку зі занятістю представника у іншому судовому засіданні, але ж належних доказів до клопотання не надав. Документів та письмових заперечень суду не представив.

Відповідно до п.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

З 19.02.2009 по 04.03.2009 ДПІ у Бахчисарайському районі була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Талісман» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008. На підставі результатів перевірки 10.03.2009 відповідачем складено акт №58/23/23894253, з якого випливала низка порушень податкового законодавства, а саме: порушений п.4.1.6., 5.3.1. 8.4.4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занижено суму податку на прибуток на суму 914676,00 грн. Порушений пп.7.4.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі Закон про ПДВ) занижений податок на додану вартість у сумі 587471,00 грн. Порушений п.7.4.1. ст.7 Закону про ПДВ завищено відємне значення по ПДВ у сумі 31530,00 грн. Порушені пп.4.2.9., 8.1.1., 8.1.2. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму 1314,82 грн.

На підставі даних акту перевірки 19.03.2009 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №00002623/0 про визначення податкового зобовязання з ПДВ у сумі 388879,00, основного платежу 259253,00 грн., штрафних санкцій 129626,00 грн. (а.с.7), податкове повідомлення-рішення від 19.03.2009 №00002423/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 1255197, у тому числі за основним платежем 914676,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 340521,00 грн.(а.с.10), податкове повідомлення-рішення від 19.03.2009 №0002261701/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 3944,46 грн., у тому числі за основним платежем 1314,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2629,64 грн.

Також за актом вказується про порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - занижено суму податку на прибуток на суму 914676,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2006 року в сумі 13379,00 грн., за 1 квартал 2007 року в сумі 273,00 грн., за 2 квартал 2007 року в сумі 5250,00 грн., за 3 квартал 2007 року в сумі 25850,00 грн., за 4 квартал 2007 року в сумі 173019,00 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 210815,00 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 396847,00 грн., за 3 квартал 2008 року 89243,00 грн. в результаті порушень податкового законодавства.

Та за період з 01.10.2005 по 30.09.2008 встановлено завищення валових витрат у сумі 3165971,00 грн. На формування цих показників сплинули наступні операції платника податків.

На думку відповідача неправомірно були включені до вкладу валових витрат отримані послуги по утримуванню орендованого транспортного засобу на підставі недійсного договору оренди. До цього висновку відповідач надходить на підставі відсутності даних про нотаріальне посвідчення угоди.

Як встановлено судом, 01.04.2008 позивачем був укладений договір оренди легкового автомобіля №01/08 з ОСОБА_1, та прийнятий у користування легковий автомобіль марки ВАЗ модель 21043 державний номер НОМЕР_1. Орендна плата складає 127,50 грн. на місяць. Дійсно, договір, в порушення умов ст.799 Цивільного кодексу України не був посвідчений нотаріальним шляхом. На виконання умов договору позивачем було сплачено 637,60 грн. орендної плати за травень-серпень 2008 року.

Згідно ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Як зазначено у ч.2 ст.215 ЦК визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину. Згідно пояснень позивача, договір оренді повністю виконаний сторонами, а обєкт оренди повернутий орендодавцю. Таким чином, у разі застосування ст.220 ЦК України, щодо недійсності правочину, необхідно також застосовувати ст.216 ЦК України, щодо наслідків недійсності правочину.

Згідно до п.5.1. ст.5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включають суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Водночас абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На підставі викладеного, суд надходить до висновку, що в рівній мірі як оплата оренди, так і компенсація власникові вартості отриманого майна підлягає віднесенню до складу валових витрат, оскільки підтверджені відповідними первинними документами бухгалтерського обліку та були проведені для службових потреб, що відповідно належать до витрат, повязаних з веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Також відповідачем зроблений висновок про неправомірність віднесення до складу валових витрат 50% витрат на придбання і використання ПММ для заправлення орендованого легкового автомобіля у звязку з тим, що договір оренди є недійсним, а витрати на транспортній засіб прирівнюються до фінансування особистих потреб фізичної особи. Усього у перевіряємий період було придбано ПММ на суму 7304,59 грн. До складу валових витрат віднесено 3652,30 грн.

Згідно п.5.4.10. Закону про прибуток, до валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації). Не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Оскільки за Законом про прибуток платник податків в імперативній формі звільнений від обовязків доведення витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів з його господарською діяльністю, суд вважає неправомірними дії ДПІ у Бахчисарайському районі, щодо виключення 50% вартості придбаних ПММ зі складу валових витрат позивача.

На листі 18 акту перевірки від 10.03.2009 вказано про порушення позивачем пп.5.3.1. ст.5 Закону про прибуток шляхом завищення валових витрат в сумі 3218681,00 грн., у тому числі:

4 квартал 2007 року 550081,00 грн.;

1 квартал 2008 року 896527,00 грн.;

2 квартал 2008 року 1582573,00 грн.;

3 квартал 2008 року 189500,00 грн.

в частині включення до складу валових витрат сум по операціях з ТОВ «МИС КО ЛТД».

Як встановлено судом позивачем з ТОВ «МИС КО ЛТД» були укладені наступні договори:

03.10.2007 договір №42 про надання послуг по укладенню договорів купівлі-продажу;

14.01.2008 договір №14/21-08 оренди оприскувача;

01.02.2008 договір №01/02-08 поставки засобів захисту рослин до добрів;

01.02.2008 договір №18/021 субпідряду про виконання транспортних послуг, виготовлення розчину міндобрив, посадку винограду та окучування та культивацією, тощо;

01.02.2008 договір №19/02 субпідряду про виконання транспортних послуг, виготовлення розчину міндобрив, посадку винограду та окучування та культивацією, тощо;

03.06.2008 договір №3 субпідряду про виконання роботи з приготування, транспортування та оприскування розчином отрутохімікатів;

03.06.2008 договір №4 про виконання роботи з приготування, транспортування та обприскування розчином отрутохімікатів.

За договорами вказані наступні реквізити контрагента позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «МИС КО ЛТД», 04053, м.Київ, Шевченківський район, вул..Артема, 37-41, ЄДРПОУ 35210346, ІПН 352103426590, свідоцтво платника ПДВ №100049278, р/р 26008416911 у ФОАО «Морський транспортний банк».

На підставі укладених договорів позивач отримав видаткові накладні та акти приймання-передачи виконаних робіт у сумі 3862417,81 грн., сума без ПДВ 3218681,49 грн., сума ПДВ 643736,32 грн.

На думку ДПІ у Бахчисарайському районі оскільки у позивача відсутні документи замовника на здійснення перевезення та документи, які свідчать про отримання товару, а у наданих товарно-транспортних накладних відсутній підпис отримувача товару, реальні наслідки за угодами не настали, товар по зазначений договорах не був переданий і не міг використовуватися у господарській діяльності.

Як встановлено судом, згідно договору від 03.10.2007 №42 ТОВ «МИС КО ЛТД» прийняло на себе обовязок надати послуг по укладенню договорів купівлі-продажу засобів захисту рослин. На підставі договору ТОВ «МИС КО ЛТД» зобовязувалося провести маркетингові дослідження та інші дії з пошуку потенційних покупців. Згідно акту від 30.11.2007 контрагентом виконані роботи на суму 45470,08 грн. без ПДВ, згідно акту від 27.06.2008 виконані роботи на суму 85080,06 грн.

Згідно договору від 14.01.2008 №14/21-08 позивачу був наданий в оренду оприскувач марки «HARDI-ALPHA 2500». Орендатор повинен сплачувати орендну плату за період фактичного використання оприскувача з розрахунку 5000,00 грн. на місяць. На виконання умов договору складений акт від 30.08.2008 №АР-0000014 на суму 4166,67 грн. без ПДВ.

За умовами договору від 01.02.1008 №18/021 субпідрядник ТОВ «МИС КО ЛТД» зобовязався виконати роботи з транспортування саджанців, приготування розчину мінеральних добрів, висадка винограду, окутування винограду, оранка міжряддя та інші роботи на загальну суму 45007,88 грн. На виконання договору сторонами підписаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.02.2008 на суму 29580,84 грн.

За договором від 01.02.2008 №19/02 субпідрядник ТОВ «МИС КО ЛТД» зобовязався виконати роботи з транспортування саджанців, приготування розчину мінеральних добрів, висадка винограду, окутування винограду, оранка міжряддя та інші роботи на загальну суму 141604,68 грн. На виконання вказаного договору сторонами підписаний акт здачі-прийняття робіт від 26.03.2008 №АР-00000009 на суму 24717,38 грн. без ПДВ, акт від 26.03.2008 №АР-0000010 на суму 7925,73 грн. без ПДВ, акт від 01.02.2008 №АР-0000006 на суму 93286,52 грн. без ПДВ,

За договором від 03.06.2008 субпідрядник ТОВ «МИС КО ЛТД» зобовязався виконати роботи з приготування розчину мінеральних добрів, транспортування розчину фунгицидів, обприскування на загальну суму 24012,03 грн. За актом приймання виконаних робіт від 24.06.2008 договір був виконаний на суму 25878,36 грн. без ПДВ.

За договором від 03.06.08 субпідрядник ТОВ «МИС КО ЛТД» зобовязався виконати роботи з приготування розчину мінеральних добрів, транспортування розчину фунгицидів, обприскування на загальну суму 5175,67 грн. За актом виконаний робіт від 03.06.2008 обсяг виконаних робіт оцінений сторонами у сумі 20011,69 без ПДВ.

З урахуванням викладених обставин, суд надходить до висновку, що необхідність проведення вантажних перевезень під час здійснення операцій на суму 336117,33 грн. за вказаними договорами не потрібне. Таким чином висновок про неправомірність усіх операцій, проведених між позивачем та ТОВ «МИС КО ЛТД», необґрунтоване та не підтверджено належними первинними документами.

Що стосується договору поставки від 01.02.2008 №01/02-08, суд вважає за необхідне вказати. Відповідно до п.2.2. договору базисні умови постачання для кожної партії товарів узгоджуються додатково. Таким чином на час укладення договору позивач не прийняв на себе обовязки здійснювати самостійно перевезення товарів від постачальника до місця призначення. Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. А за ст.909 ЦК України - за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Поставка та перевезення це різні правовідношеня, які врегульовані різними нормами права, та вимагають від учасників відповідних дій, тобто є різними та самостійними та незалежними видами правовідношень.

Також позивачем надані копії договорів поставки за жовтень 2007 року по липень 2008 року з іншими юридичними особами про подальший перепродаж товарів та виконання агротехнічних заходів з обробки винограду фінгицидами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Цій критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати від прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

На підставі викладеного суд вважає необґрунтованим висновок ДПІ у Бахчисарайському районі про безтоварність угоди за підставами відсутності документів, які свідчать про транспортування товару.

Що стосується інших підстав помилкового включення до складу валових витрат - витрат понесених у звязку з проведенням операції купівлі-продажу з ТОВ «МИС КО ЛТД», суд вказує наступне.

На підставі укладених договорів з ТОВ «МИС КО ЛТД» позивачем були перераховані кошті у сумі 2322470,89 грн. Кредиторська заборгованість станом на 01.10.2008, згідно бухгалтерського обліку, дорівнює 1409703,10 грн.

Відповідачем також не враховані вказані суми на підставі відсутності постачальника за місцезнаходженням. Згідно запиту до інформаційної бази ДПС «Контрагенти» станом на 04.12.2008 ТОВ «МИС КО ЛТД» не звітує по ПДВ з жовтня 2008 року, з податку на прибуток був наданий за 1 квартал 2008 року, за яким задекларований валовий дохід у сумі 1806396,00 грн., валові видатки 1806396,00 грн. За комунальним податком підприємство звітувалось 1 раз у 1 кварталі 2008 року та без показників, тобто чисельність працівників відсутня.

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 Закону про прибуток передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договору, який передбачає придбання послуг, вже є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість у цілому полягають в тому, що вони споживаються у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст.901 ЦК України).

Як встановлено судом, сторони угод мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Більше того, згідно з частиною першою ст.43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Пункт 5.3 ст.5 Закону про прибуток передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень послуги, які було виключено відповідачем зі складу валових витрат позивача, відсутні. Крім того, п.5.11 ст.5 Закону про прибуток не дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку, крім тих обмежень, що зазначені в цьому Законі.

Судом також встановлено, що позивач під час податкової перевірки надав відповідачу договори, акти здачі-прийняття виконаних робіт та платіжні документи на перерахування контрагенту коштів за надані послуги. В Акті перевірки відповідачем безпідставно розширено низку документів, якими повинен підтверджуватися факт надання послуг та купівлі товарів

Підпунктом 5.3.9 ст. 5 Закону про прибуток встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку. Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухобліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення N 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Акти, якими оформлювався факт отримання послуг та товарів від вищевказаного контрагенту, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуг, їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб. Крім того, акти, що засвідчують факт надання послуг, не були визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку.

На підставі викладеного суд надходить до висновку про задоволення позовних вимог у звязку з недоведеністю відповідачем підстав для стягнення.

Підпунктом 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку. Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначено в п. 3.2 ст. 3 Закону про ПДВ. Серед них господарські операції, які є предметом розгляду за цим позовом, відсутні. Як зазначалося раніше, придбання послуг здійснювалося позивачем з метою наступного продажу товарів та отримання максимального доходу від такого продажу, тобто для використання у своїй господарській діяльності.

Відповідно до пп. 7.5.1 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону про ПДВ не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними.

Податковий кредит позивачем повністю підтверджено відповідними податковими накладними, що не заперечується відповідачем.

Судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) продавець був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідачем не надані до матеріалів справи належних доказів, як то вироку суду по кримінальній справі, щодо засудження посадових осіб контрагентів позивача, або самого позивача за скоєння злочину, що передбачений ст.212 КК України, рішення відповідних господарських судів про визнання недійсними господарських договорів, або податкових накладних.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не доведено, що позивач знав, або міг знати про те, що його контрагент за договорами не знаходиться за місцем його реєстрації, що вказаний у Свідоцтві про реєстрацію юридичної особи та у договорах.

У п. 1.3 ст. 1 Закону про ПДВ платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону про ПДВ платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Разом з тим, за змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння його з іншими письмовими чи речовими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи перевірка відображеного показника у сумі 1195302,00 грн. здійснена на підставі: реєстрів отриманих податкових накладних, головної книги, зворотно сальдових відомостей, журналів-ордерів по рахункам: 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 301 «Каса у національній валюті», 372 «Розрахунки з підзвітними особами», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 64 «Розрахунки по податкам і платежам» первини документи (договори, рахунки, акти виконаних робіт (послуг), отриманий податкових накладних, на отримання товарів (робіт, послуг), платіжних доручень, виписок банку, касових документів, та інших первісних документів).

Оскільки укладені з ТОВ «МИС КО ЛТД» договори на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавались, а спірні податкові накладні, надані позивачем до органу державної податкової служби виписані по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та контрагентом; в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, правильності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідних періодів.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Цій критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів правомірності прийнятого спірного рішення, а висновок за актом базується само на припущеннях, суд надходить до висновку про задоволення позову у цієї частині.

Також за актом перевірки ДПІ у Бахчисарайському районі робить висновок про додаткове нарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 1314,82 грн. на підставі наступного.

Як встановлено судом, 01.04.2008 позивачем був укладений договір оренди легкового автомобіля №01/08 з ОСОБА_1, та прийнятий у користування легковий автомобіль марки ВАЗ модель 21043 державний номер НОМЕР_1. Термін дії договору складає з 01.04.2008 по 31.12.2008. Орендна плата - 150,00 грн. на місяць. Дійсно, договір, в порушення умов ст.799 Цивільного кодексу України не був посвідчений нотаріальним шляхом.

Відповідно до наданих до перевірки первинних документів бухгалтерського обліку встановлений факт придбання і використання бензину для заправлення орендованого легкового автомобіля.

У звязку з чим податківцями робиться висновок, що оскільки договір не посвідчений нотаріально, то він є недійсним, визнання його недійсним у судовому порядку не потрібне, у звязку з чим витрати на транспортний засіб прирівнюються до фінансування особистих потреб фізичної особу, та є додатковим благом, у звязку з чим підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб у розмірі 15%.

Як встановлено судом, та не заперечується сторонами згідно авансових звітів позивачем був придбаний бензин у період з травня по вересень 2008 року на суму 8765,53 грн.

Згідно п.1.1. ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі Закон про податок) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Дохід, згідно п.1.2. Закону про податок - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону про податок, податковий агент, який нараховує оподатковуваний доход на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 цього Закону.

Згідно пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону про прибуток, податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом.

Як вбачається з матеріалів справи вказані операції з купівлі бензину були відбиті проводками: Дт 203 Кт 372.1, Дт 203 Кт 92.

Згідно наказу Мінфіна України від 10.01.2007 №2 «Про затвердження методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів» синтетичний облік наявності та руху запасів здійснюється в грошовій одиниці України на рахунках обліку запасів за Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцією про його застосування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 N 291, за спрощеним Планом рахунків бухгалтерського обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 19.04.2001 N 186.

З наданих первинних бухгалтерських документів вбачається, що бензин був отриманий та оприбуткований у складі виробничих запасів за кодом 203 плану розрахунків бухгалтерського обліку. Вартість придбання бензину віднесена на рахунок 372.1 розрахунки з підзвітними особами. У подальшому бензин був витрачений та списаний за кодом 92 адміністративні витрати, згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

За змістом ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно наданих документів вбачається, що придбаний бензин був оприбуткований позивачем та використаний у його господарської діяльності, тобто не передавався, не нараховувався, та не міг бути нарахованим на корить орендодавця транспортного засобу.

Таким чином, суд надходить до висновку, що бензин отриманий та використаний позивачем не підпадає під визначення доходу, сплаченого, нарахованого на користь фізичної особи у звязку з чим, відсутня база для оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів правомірності прийнятого спірного рішення, а висновок за актом базується само на припущеннях, суд надходить до висновку про задоволення позову.

Постанова складена та підписана 13.07.2009.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасуватиподаткові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим

від 19.03.2009 №00002623/0 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Талісман» податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 388879,00 грн.,

від 19.03.2009 №00002423/0 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Талісман» податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 1255197,00 грн.,

від 19.03.2009 №0002261701/0 про донарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Талісман» податкового зобовязання податку з доходів фізичних осіб у сумі 3944,46 грн.

3. Стягнути на користь товариству з обмеженою відповідальністю «Талісман»з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Цикуренко А.С.

СуддіГ.Ю.Циганова

О.Р.Трещова