Рішення № 4176004, 28.04.2009, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 77-99-18

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

«28 »квітня 2009 року Справа №17/70

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне мале підприємство ”ВОЛСТАС”

14011, м. Чернігів, вул. Індустріальна, 5-В

До ВІДПОВІДАЧА: Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва

14027, м. Чернігів, вул. Шевченка, 42

Про стягнення 94787,19 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача: Мекшун С.І. –директор, наказ № 113 від 01.10.08р., паспорт.

Соколова В.Г. –адвокат, довіреність від 08.04.09р.

Від Відповідача: Попудренко О.А. –юрисконсульт, дов.№16/04 від 27.01.09р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне мале підприємство ”ВОЛСТАС” заявлено позов до Корпорації ”Чернігівоблагропромбуд” про стягнення 94787,19 грн., в тому числі 67709,05 грн. основного боргу, 13597,10 грн. пені, 11678,17 грн. інфляційних, 1802,87 грн. –3% річних.

Представником Відповідача надано відзив Відповідача, яким позов визнано, крім суми інфляційних втрат з наступних підстав.

Індекс інфляції за лютий 2009 року складав 101,5%, а не 102,7%, як зазначено в розрахунку Позивача. Тому загальна сума інфляційних втрат має складати 10865,67 грн.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, суд,

В С Т А Н О В И В:

07.01.2008р. між Позивачем та Відповідачем укладений договір поставки (далі Договір).

Згідно п.1.1. Договору, Постачальник (Позивач) зобов’язується передати у встановлений термін у власність Покупця товар (металопродукцію, надалі товар) окремими партіями в асортименті, кількістю та цінами, що погоджуються сторонами в рахунках або накладних, які є невід’ємною частиною Договору, а Покупець (Відповідач) зобов’язується прийняти товар і оплатити його вартість відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору, загальна кількість, асортимент і розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим Договором, визначається на підставі заявок Покупця в рахунках-фактурах або накладних –надалі рахунок-фактура, що є його невід’ємною частиною.

За умовами п.п.4.1.-4.3. Договору, ціна на товар остаточно визначається сторонами в накладних на момент поставки партії товару. У ціну товару включені послуги за навантаження товару на даний Покупцем відкритий транспортний засіб. Вартість пакування і тари входять у вартість товару, якщо інше не обумовлено в додаткових угодах.

Згідно п.п.4.4.-4.5. Договору, оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у цьому Договорі або рахунках-фактурах. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Покупець зобов’язаний повністю розрахуватися за кожну отриману партію товару в залежності від умов її оплати наступним чином:

4.5.1. при поставці із 100% передплатою-відповідно до виставленого Постачальником рахунка-фактури за умови надходження всієї суми на банківський рахунок Постачальника до відпуску товару по накладній;

4.5.2. при поставці з оплатою „за фактом отримання товару” (якщо товар відпущений з відстрочкою платежу, а строк розрахунків в накладній не зазначений) –протягом трьох банківських днів з моменту прийняття Покупцем зазначеної партії товару на суму, вказану в накладній.

Згідно п.5.1. Договору, товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту видачі видаткової накладної або інший момент відповідно до умов поставки згідно правил „Інкотермс”.

Відповідно до п. 8.1. Договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2008 року, а в частині взаєморозрахунків –до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього Договору, він автоматично продовжується на наступний календарний рік.

Позивачем відповідно до умов Договору в період з 09.01.08р. по 26.09.08р. включно було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 477181,05 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями, доданими до позову.

Позивачем за поставлений товар були виставлені Відповідачу відповідні рахунки-фактури.

Відповідач за отриманий товар оплату здійснив частково, сплативши суму 409472,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

16.01.09р. Позивачем була надіслана Відповідачу претензія №3 від 15.01.09р. на суму 67709,05 грн., яка отримана останнім 19.01.09р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №288011.

Між сторонами підписаний акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.08р., відповідно до якого заборгованість Відповідача становить 67709,05 грн.

Станом на момент подання позовної заяви заборгованість Відповідача становить 67709,05 грн.

Згідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України:

„За договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.”

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

«Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).»

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

«Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.»

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

«Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.»

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

«Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.»

Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:

“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

«Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.»

Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:

«Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.»

Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

«Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.»

Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п. 6.3 Договору, у випадку прострочення Покупцем оплати товару, він на вимогу Постачальника сплачує останньому суму боргу, а також пеню, що нараховується за несплачену суму, за весь період прострочення платежу за подвійною ставкою НБУ, що діє на цей період.

На підставі викладеного, враховуючи порушення Відповідачем строків оплати, передбачених умовами Договору, Позивачем обґрунтовано нараховано Відповідачу пеня у розмірі 13597,10 грн. за дні прострочення в період з 18.03.08р. по 17.03.09р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, враховуючи вищевикладене, просить стягнути інфляційні у розмірі 11678,17 грн. за період з 01.02.08р. по 28.02.09р. та 3% річних у розмірі 1802,87грн. за період з 01.02.08р. по 17.03.09р.

Разом з тим, індекс інфляції за лютий 2009 року складав 101,5%, а не 102,7%, як зазначено в розрахунку Позивача. Тому загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню, становить 10865,67 грн.

В стягненні решти суми інфляційних втрат має бути відмовлено.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної повної оплати товару, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, крім нарахування інфляційних не надав.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 67709,05 грн. основного боргу, 13597,10 грн. пені, 10865,67 грн. інфляційних, 1802,87 грн. –3% річних.

В стягненні решти суми, а саме, решти інфляційних втрат, має бути відмовлено в зв`язку з невірним застосуванням індексу інфляції за лютий 2009 року.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати мають бути покладені в повному обсязі на Відповідача.

Керуючись ст.ст.525,526,530,546-549,599,610,612,625,655,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216-218,230 Господарського кодексу України ст.ст.22, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва (14027, м. Чернігів, вул. Шевченка, 42, код 03089986, п/р 26006300012506 в ТОВ КБ „Столиця”, МФО 380623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне мале підприємство ”ВОЛСТАС” (14011, м.Чернігів, вул.Індустріальна, 5-В, код 14252662, п/р 2600530343300 в Київській міській філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012) 67709 грн. 05 коп. основного боргу, 13597 грн. 10 коп. пені, 10865 грн. 67 коп. інфляційних, 1802 грн. 87 коп. –3% річних, 947 грн. 87 коп. на відшкодування державного мита та 118 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя І.В. Кушнір

28.04.09