Постанова № 4175991, 08.07.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 7/69

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08.07.2009 р. 09:00№ 2а-2781/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вінербергер"

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва

провизнання нечинним податкове повідомлення-рішення №0000082200/0 від 11.03.09р.

За участю представників сторін:

від позивачаПетрова С.В., Худенко Н.Г., Кравцова М.О. представники за довіреністю

від відповідачаЛитвинчук В.О., Точилін О.О., Семенище О. І. представники за довіреністю Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінербергер" звернулося в суд з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 11.03.2009 року № 0000082200/0 про сплату податкового зобовязання в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток іноземних юридичних осіб. Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем було винесено незаконне податкове повідомлення-рішення про сплату податкового зобовязання в розмірі 229961,28 грн. (76653,76 грн. основний платіж, 153307,52 грн.- штрафні (фінансові) санкції ) в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, що виник при взаємовідносинах з компаніями "Haulp Spedition Gmbh" (Республіка Австрія) та "LKW WALTER INTERNATIONAL Transportorganisation AG" (Республіка Австрія).

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає своє рішення обґрунтованим і прийнятим без порушення чинного законодавства в результаті перевірки, яка свідчать про порушення позивачем положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінербергер" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року, валютного законодавства за період з 10.08.2005 року по 30.09.2008 року.

За результатами зазначеної перевірки було складено акт від 27.02.2009 року № 1678/23-5/33632915, яким встановлено, що позивачем порушено норми податкового законодавства з податку на прибуток підприємства, а саме: п.13.5. ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чим занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 76653,76 грн., в тому числі: за ІІ квартал 2007 року на 6223,71 грн., за ІІІ квартал 2007 року 6065, 63 грн., ІV квартал 2007 року 18031,50 грн., за І квартал 2008 року 3 461, 82 грн., за ІІ квартал 2008 року 13794,50 грн., за ІІІ квартал 2008 року 29076,60 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 11.03.2009 року № 0000082200/0 про сплату податкового зобовязання в розмірі 229961,28 грн. (в т.ч. штрафні (фінансові) санкції 153307,52 грн.) в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток іноземних юридичних осіб.

Взаємовідносини між позивачем та компаніями "LKW WALTER INTERNATIONAL Transportorganisation AG" (Республіка Австрія) і "Haulp Spedition Gmbh" (Республіка Австрія), які є нерезидентами України, що підтверджується довідками долученими до справи, ґрунтуються на договорах доручення про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 27.02.2007 року б/н та від 23.04.2007 року № 2304, які були чинні і на момент подання адміністративного позову. Такі договори, фактично, є договорами фрахтування.

Відповідно до ч.1 ст. 912 Цивільного кодексу України за договором фрахтування одна сторона-фрахтівник зобовязується надати другій стороні-фрахтувальникові за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме пп. 1.35.1 п.1.35 ст. 1 визначено, що фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Згідно умов зазначених договорів компаніями "LKW WALTER INTERNATIONAL Transportorganisation AG" (Республіка Австрія) і "Haulp Spedition Gmbh" (Республіка Австрія) надаються послуги по перевезенню вантажів їхнім автомобільним транспортом по території України та зарубіжних країн за фрахтовими ставками, які визначають по кожному окремому перевезенню. Їхня відповідальність, умови та порядок здійснення таких перевезень, як це передбачено договорами від 27.02.2007 року б/н та від 23.04.2007 року № 2304, регулюється Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам від 19.05.1956 року.

Відповідно до ч.1 п. 13.1. ст.13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею, за винятком доходів нерезидента у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента. п.п в) ч.2 п. 13.1. ст. 13 зазначеного закону України під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг". Таким чином, позиція податкового органу базується на положеннях п. 13.5. ст.13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

У той же час, відносини з питань оподаткування між позивачем та компаніями "LKW WALTER INTERNATIONAL Transportorganisation AG" (Республіка Австрія), "Haulp Spedition Gmbh" (Республіка Австрія), як такими, що здійснюють підприємницьку діяльність, регулюються Конвенцією між Урядом Республіки Австрія і Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно, ратифікованою Законом Верховної Ради України від 17.03.1999 року № 500-XIV, а саме: за нормами статті 7 Конвенції.

Відповідно до ст. 7 Конвенції прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо це підприємство не здійснює підприємницької діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як вказано вище, прибуток підприємства може оподатковуватись у другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.

Судом проаналізовано твердження позивача, про те, що компанії "LKW WALTER INTERNATIONAL Transportorganisation AG" (Республіка Австрія), "Haulp Spedition Gmbh" (Республіка Австрія), не мають постійних представництв на території України та займаються підприємницькою діяльністю з надання послуг з організації перевезення наземним вантажним транспортом, транспортування та експедирування вантажу автомобільним транспортом, а тому прибуток, який вони отримують від такої діяльності, як резиденти Республіки Австрії, підлягає оподаткуванню лише в Республіці Австрії. Суд вважає, що таке твердження заслуговує на увагу.

Доводи відповідача, з посиланням на положення пп.h п.1 ст. 3 Конвенції, яка лише затверджує загальні визначення і не має нормативного значення, а саме: визначає термін "міжнародне перевезення" це перевезення морським, річковим або повітряним судном, що експлуатується підприємством Договірної Держави, крім випадків, коли морське, річкове або повітряне судно експлуатується виключно між пунктами а другій Договірній Державі є хибними.

Отже, твердження відповідача, відповідно до ст. 8 Конвенції про те, що прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських, річкових або повітряних суден у міжнародних перевезеннях будуть оподатковуватись лише в цій Державі та твердження, що Конвенція не передбачає оподаткування прибутку, отриманого резидентом Договірної Держави від експлуатації автомобільного транспорту у міжнародних перевезенням лише в цій Державі, є помилковими та таким, що суперечить положенням зазначеної Конвенції.

Конвенція між Урядом Республіки Австрія і Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно, ратифікованою Законом Верховної Ради України від 17.03.1999 року № 500-XIV, що випливає з її змісту, регулює відносини оподаткування для України з податку на прибуток підприємств та прибутковий податок громадян, які стягуються з прибутку від підприємницької діяльності; від експлуатації морського, річкового або повітряного суден у міжнародних перевезеннях; сплати дивідендів, процентів, роялті; доходу з надання незалежних особистих послуг та ін.

Відповідно до п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Враховуючи обставини справи, наявні у справі докази, а також враховуючи положення пп. 4.4.1 п. 4.1. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", прийняте відповідачем рішення про сплату податкового зобовязання в розмірі 229961,28 грн. (76653,76 грн. основний платіж, 153307,52 грн.- штрафні (фінансові) санкції ) в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, що виник при взаємовідносинах з компаніями "Haulp Spedition Gmbh" (Республіка Австрія) та "LKW WALTER INTERNATIONAL Transportorganisation AG" (Республіка Австрія) є помилковим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2009 року № 0000082200/0 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як субєкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обовязку щодо доказування правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та обєктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінербергер" задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 11.03.2009 року № 0000082200/0.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінербергер" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.07.2009 року.

Суддя Арсірій Р.О.