Постанова № 41759514, 02.12.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р. Справа № 918/327/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Грязнов В.В. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Романчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." на ухвалу господарського суду Рівненської області від 07.11.14р. у справі № 918/327/14 (суддя Войтюк В.Р.)

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." про зміну способу виконання рішення господарського суду Рівненської області від 11 квітня 2014 року у справі № 918/327/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М.", Рівненська обл., Рівненський р-н., смт. Клевань-2

до відповідачів: 1) публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд", м. Вінниця 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс", Рівненська обл., Рівненський р-н., смт. Клевань-2

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Служби автомобільних доріг у Рівненській області, м. Рівне

про стягнення в сумі 1 772 155 грн. 41 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Дяденчук А.І., представник за довіреністю №12/14 від 28.02.2014р.;

відповідача 1 - не з'явився;

відповідача 2 - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

Судом роз'яснено представнику права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." звернулося до господарського суду Рівненської області з заявою від 09.10.2014 року про зміну способу виконання рішення господарського суду Рівненської області від 11 квітня 2014 року у справі № 918/327/14 шляхом передачі майна публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" у власність товариству з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." загальною вартістю 1 227 904 грн. (а.с.1-3).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 07.11.14р. у справі №918/327/14 відмовлено в задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення.

Приймаючи ухвалу суд першої інстанції зазначив, що заява товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." від 09.10.2014 року про зміну способу виконання рішення шляхом передачі майна боржника стягувачу суперечить вимогам ст. 62, 66 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." звернулося з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу господарського суду скасувати, вважає, що ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом першої інстанції не було враховано п. п. 7.1.3., 7.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Скаржник вказує, що рішенням господарського суду Рівненської області від 11 квітня 2014 року у справі № 918/327/14, на підставі якого виданий судовий наказ на його примусове виконання, було стягнуто з боржника ПАТ "Південьзахідшляхбуд" грошові кошти. Однак, в процесі вчинення виконавчих дій встановлено, що на рахунках боржника, відкритих у банківських установах, недостатньо коштів для виконання рішення, вказана обставина робить неможливим виконання рішення, тому необхідно змінити спосіб його виконання шляхом передачі у власність стягувачу рухомого майна загальною вартістю 1 227 904 грн.

Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що судовий захист має бути спрямований на реальне відновлення порушеного права чи інтересу шляхом поновлення порушених прав позивача (стягувача) та захисту його майнового інтересу. Скаржник посилається на ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом та ст. 96 ЦК України відповідно до якої юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним йому майном.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.11.2014р. апеляційна скарга прийнята до провадження, справу призначено до слухання.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Просить апеляційну скаргу задоволити, ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи положення ст. 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, та те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників, за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника скаржника, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено апеляційним судом, рішенням господарського суду Рівненської області від 11 квітня 2014 року у справі № 918/327/14 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." про стягнення з публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" 1599719 грн. 35 коп. заборгованості, 110515 грн. 42коп. пені, 41 706 грн. 41 коп. 3% річних, 19 214 грн. 23 коп. інфляційних втрат та з товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс" 1000 грн. 00 коп. заборгованості задоволено.

Господарським судом Рівненської області на виконання рішення від 11 квітня 2014 року видано судовий наказ від 29.04.2014р. №918/327/14 (а.с.13).

06.05.2014р. товариство з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." направило до Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції заяву про прийняття до виконання виконавчого документу, відкриття виконавчого провадження та застосування заходів примусового виконання рішення суду (а.с.14).

15.05.2014р. старшим державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Слободяном О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 43321033 на виконання наказу № 918/327/14 від 29.04.2014р. (а.с. 15)

23.05.2014 року старшим державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 43321033 з примусового виконання наказу № 918/327/14 виданого 29 квітня 2014 року до зведеного виконавчого провадження № 43236864, яке веде Ленінський відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції.

Старший державний виконавець Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Слободян О.В. листом № 07-31/18 від 05.06.2014 року повідомив заявника, що на рахунках боржника ПАТ "Південьзахідшляхбуд", відкритих у банківських установах, коштів, для виконання постанови про арешт коштів боржника від 08 травня 2014 року, не достатньо.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." звернулося до господарського суду Рівненської області із заявою від 12 червня 2014 року про зміну способу виконання рішення господарського суду Рівненської області від 11 квітня 2014 року у справі № 918/327/14 шляхом звернення стягнення на майно.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 14.07.2014р. заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." про зміну способу виконання рішення господарського суду Рівненської області від 11 квітня 2014 року у справі №918/327/14 задоволено.

Змінено спосіб виконання рішення господарського суду Рівненської області від 11 квітня 2014 року у справі № 918/327/14 шляхом звернення стягнення на майно публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОР С.І.М.» в межах суми 1 806 577 гривень 25 копійок, що підлягає стягненню за рішенням господарського суду Рівненської області від 11 квітня 2014 року у справі № 918/327/14.

В подальшому стягувач звернувся до господарського суду Рівненської області про зміну способу виконання рішення господарського суду Рівненської області від 11 квітня 2014 року у справі № 918/327/14 шляхом передачі у власність майна публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" стягувачу загальною вартістю 1 227 904 грн.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 09.09.2014р. у справі № 918/327/14 (залишена без змін постановою Рівненського господарського суду від 07.10.2014р.) в задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення суду у справі №918/327/14 відмовлено.

Заявник вдруге звернувся до суду із заявою про зміну способу виконання рішення господарського суду Рівненської області від 11 квітня 2014 року у справі № 918/327/14 шляхом передачі у власність майна боржника стягувачу загальною вартістю 1 227 904 грн. Зазначає, що станом на день розгляду заяви рішення суду у справі № 918/327/14 не виконано.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 07.11.14р. у справі №918/327/14 відмовлено в задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За змістом статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по сутті (пункт 7.1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Заява про зміну способу та порядку виконання рішення розглядається за правилами ГПК України, тому заявник повинен надати докази наявності обставин, що передбачені статтею 121 ГПК України.

Згідно із статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У пункті 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо

Отже, в основу рішення про зміну способу та порядку виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання встановленим способом.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

У статті 1 вказаного Закону зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 2 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

За змістом пункту 7.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно. Оскільки майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення, визначається державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", господарський суд у своєму наказі не зобов'язаний зазначати конкретне майно, а має вмістити в ньому лише вказівку про звернення стягнення на майно у сумі, що підлягає стягненню за рішенням господарського суду.

Як встановлено апеляційним судом ухвалою господарського суду Рівненської області від 14.07.2014р. було змінено спосіб виконання рішення суду від 11 квітня 2014 року у справі №918/327/14 шляхом звернення стягнення на майно публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОР С.І.М." в межах суми 1 806 577 гривень 25 копійок, що підлягає стягненню за рішенням господарського суду Рівненської області від 11 квітня 2014 року у справі № 918/327/14.

У поданій заяві стягувач просить суд змінити спосіб виконання рішення суду шляхом передачі йому у власність майна загальною вартістю 1 227 904 грн., яке належить боржнику.

Суд вважає дану вимогу такою, що суперечить вимогам статей 44, 62, 66 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, згідно статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація майна, на яке звернено стягнення здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах, або на комісійних умовах. Статтею 66 Закону визначено черговість реалізації арештованого майна.

Відповідно до ст. 44 Закону передбачено, що у разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленому цією статтею:

1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;

3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами та зобов'язання за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету, вимоги органів страхування з обов'язкового страхування (крім вимог щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування);

6) у шосту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнута сума недостатня для задоволення в повному обсязі усіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати задовольняються в порядку надходження виконавчих документів. Стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження на день зарахування стягнутої суми на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Судова колегія зазначає, що виконавче провадження №43236864 про стягнення коштів з ПАТ "Південьзахідшляхбуд" на користь цивільних стягувачів є зведеним, до його складу станом на 02.10.2014р. входить 307 виконавчих проваджень на загальну суму 7549196, 99 грн., з яких 51 на суму 481875,35 грн. є заборгованістю підприємства із виплати заробітної плати.

А тому, передача майна у власність одному із кредиторів (позивачу по справі) буде порушенням прав інших кредиторів на отримання задоволення своїх вимог та порушенням порядку реалізації майна та черговості погашення вимог, встановлених вищезазначеними нормами Закону України "Про виконавче провадження".

Судова колегія зауважує, що судами вже було надано належну правову оцінку та сформовано правову позицію щодо вимоги позивача про зміну способу виконання рішення господарського суду Рівненської області від 11 квітня 2014 року у справі № 918/327/14 шляхом передачі у власність майна боржника стягувачу, тому мотиви з яких стягувач повторно звернувся до суду з аналогічною заявою суду невідомі.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали.

Керуючись ст.ст. 43, 99, 101, 103, 105, 106, 121 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." на ухвалу господарського суду Рівненської області від 07.11.14 р. у справі № 918/327/14 - залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.