Постанова № 41759507, 02.12.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року Справа № 918/1340/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Гулова А.Г. , суддя Петухов М.Г.

при секретарі Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Лободзінський Р.С. (дов. № 7 від 13.01.14 р.), Юхимчук В.М. - командир

від прокурора: Чоп Ю.В.

розглянувши апеляційні скарги позивача та заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини А 2798 на рішення господарського суду Рівненської області від 07.10.14 р. у справі № 918/1340/14 (суддя Марач В.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

до Військової частини А 2798

про стягнення в сумі 55390 грн. 67 коп.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Рівненської області з позовною заявою (а.с. 2-4) до Військової частини А 2798 (надалі -відповідач), в якій просить стягнути 43889,62 грн. боргу, 3267,50 грн. пені, 3027,27 грн. штраф, 2065,66 грн. річних, 3095,62 грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 07.10.14 р. (а.с. 49-53) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основного боргу 43889,62 грн., пеню 1633,75 грн., штраф 1513,64 грн., три відсотки річних 2065,66 грн., інфляційних процесів у 3095,62 грн. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 1633,75 грн. та штрафу у сумі 1513,64 грн.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що позивач виконав вимоги договору про закупівлю природного газу та поставив відповідачу газ на загальну суму 43889,62 грн. Однак відповідач не розрахувався за поставлений газ у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем.

При цьому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки відповідачем умови Договору щодо оплати отриманого природного газу не виконані в повному обсязі, останній зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 3095,62 грн., а також три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 2065,66 грн.

Крім того, суд першої інстанції вважав за можливе зменшити розмір заявленої позивачем пені та штрафу на 50% та стягнути з відповідача на користь позивача 1633,75 грн. пені, 1513,64 грн. штрафу, у зв'язку з цим у позові про стягнення 1633,75 грн. пені та 1513,64 грн. штрафу, слід відмовити.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою (а.с 58-66) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 07.10.14 року у даній справі скасувати в частині відмови у стягненні пені в сумі 1633,75 грн. та штрафу в сумі 1536,13 грн., прийняти в цій частині нове рішення яким позов задоволити.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що виняткові обставини у відповідача відсутні, а відтак суд першої інстанції не мав права зменшувати розмір нарахованої неустойки.

Обгрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 27.10.14 р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження.

Крім того, не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 07.10.14 р. та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 43889,68 грн. боргу, в решті позову відмовити.

Скаржник зокрема зазначає, що під час укладення договору позивачем не дотримано вимоги Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 23.01.12 р. № 37 "Про затвердження переліку поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритий в установах ПАТ "Державний ощадний банк України" а саме: в п. 12 Договору було зазначено розрахунковий рахунок № 26009304921, що суперечить вимогам вказаного постанови та робить неможливим здійснення оплати.

Відповідач стверджує, що вина відповідача у несвоєчасному виконанні зобов'язання відсутня, а тому відсутні підстав для стягнення штрафних санкцій.

Ухвалою від 27.10.14 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та об'єднано для спільного розгляду з апеляційною скаргою позивача.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 918/1340/14 у складі: головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Гулова А.Г., суддя Пєтухов М.Г..

До початку розгляду апеляційної скарги по суті, розпорядженням голови керівника апарату суду від 17.11.14 р. № 01-07/183 «Щодо призначення повторного авторозподілу справ» у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Маціщук А.В., проведено повторний авторозподіл справи та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б, суддя Гулова А.Г., суддя Пєтухов М.Г. (а.с. 94).

Ухвалою від 18.11.14 р. апеляційні скарги позивача та відповідача прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Бучинська Г.Б, суддя Гулова А.Г., суддя Пєтухов М.Г. (а.с. 95-96).

Крім того, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу позивача просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення та зазначив, що не відповідність розрахункового рахунку вимогам Постанови № 37, стало причиною несвоєчасної оплати.

Представник позивача не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції від 02.12.14 р., хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення та розписка заява про відкладення розгляду справи.

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача (в судовому засіданні від 18.11.14 р.), відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги позивача слід відмовити, апеляційну скаргу відповідача слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення штрафних санкцій, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 12 жовтня 2012 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Військовою частиною А 2798 (покупець) укладено договір про закупівлю природного газу № 12/9-ТЕ-28 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, продавець зобов'язують передати у власність покупцю у 2012р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтобаз України» за кодом згідно УКТЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах Договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п. 1.2).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01.08.12 р. по 31.12.12 р. газ обсягом до 145 тис.куб.м.

Відповідно до п. 5.1 Договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Ціна за 1000 куб.м газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. Досплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1).

Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі порушення Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30(тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7(семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Крім того, умовам договору передбачено, що сторони зобов'язані повідомити одна одну про зміни своїх платіжних реквізитів, адрес, номерів телефонів, факсів у 5 денний термін з дня виникнення відповідних змін рекомендованим листом з повідомленням (п. 10.4).

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, а саме: акт приймання-передачі природного газу від 30.09.12 р. на суму 13850,03 грн. (а.с. 15), акт приймання-передачі природного газу від 27.11.12 р. на суму 30039,59 грн., Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що на виконання умов Договору, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ у обсязі 33,524 тис. м3 на загальну суму 43889,62 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за Договором в частині оплати вартості газу не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 43889,62 грн.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно до ст.. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору .

Згідно з вимогами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи норми чинного законодавства України та обставини справи, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 43889,62 грн. заборгованості за поставлений газ.

Звертаючись до суду з позовом, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначило, що відповідачем порушено обумовлений договором строк оплати поставленого газу, з огляду на що позивач просив стягнути з відповідача пеню, нараховану на підставі пункту 7.3 договору, а також 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Водночас статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Отже, окремою та обов'язковою підставою (умовою) застосування до учасника господарських відносин відповідальності за порушення зобов'язання є наявність вини, яка, у розумінні вищевказаної норми, полягає у невжитті особою всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно п. 2-4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1082 "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ" (в редакція чинній на час виконання Договору), плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ комунальними підприємствами теплоенергетики, тепловими електростанціями, теплоелектроцентралями, котельнями та іншими суб'єктами господарювання, які провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії, крім підприємств, що належать до системи автономного та децентралізованого теплопостачання (далі - підприємства теплоенергетики).

Визначено уповноваженими банками, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств теплоенергетики та їх відокремлених підрозділів, відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" та публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - уповноважений банк).

Затверджено Порядок відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природний газ, що додається.

Відповідно до п. 1, 3, 6, 7 Порядку відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природній газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1082 суб'єкти господарювання, що провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії (далі - підприємства теплоенергетики), та їх відокремлені підрозділи відкривають у десятиденний строк з дати набрання чинності цією постановою в установах ВАТ "Державний ощадний банк України" та публічному акціонерному товариству акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - уповноважений банк) поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, в порядку, визначеному Національним банком.

Усі категорії споживачів теплової енергії сплачують вартість отриманих ними послуг з теплопостачання шляхом перерахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку.

У разі коли в платіжному дорученні/касовому документі споживача теплової енергії реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого підприємством теплоенергетики або його відокремленим підрозділом в уповноваженому банку, установа, що приймає платіжний документ (установа банку, підприємство поштового зв'язку або орган Казначейства) повертає такий документ без виконання визначених у ньому вимог з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ Державної казначейської служби України в Рівненській області відмовило відповідачу в реєстрації Договору 12/9-ТЕ-28.

Водночас, ГУ Державної казначейської служби України в Рівненській області, зіславшись на Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 23.01.12 р. № 37 «Про затвердження Переліку поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих в установах ПАТ "Державний ощадний банк України" гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами, а також підприємствами, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам, для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів» повідомила, що перерахунок коштів за спожитий військовою частиною газ неможливий за причини, що у п. 12 Договору розрахунковий рахунок № 26009304921 не відповідає рахункам затвердженими Постановою № 37.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, неодноразово звертався до позивача з листами (а.с. 37, 38, 116) в яких просив вжити заходи, щодо відкриття рахунків, з подальшим укладенням додаткової угоди "Про внесення змін до п. 12 Договору". Однак, дані листи залишились без відповіді та задоволення.

Крім того, відповідач листом № 378 від 17.06.2013р. звертався до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики, з проханням вплинути на позивача щодо зміни платіжних реквізитів (а.с. 82).

У відповіді від 18.07.2013 на дане звернення (а.с. 82) НКРЕ повідомило, що за результатами звернення відповідача здійснено планову перевірку позивача, якою встановлено порушення п. 3.7 розділу ІІІ Ліцензійних умов у частині дотримання вимог законодавства України, зокрема ч. 2 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та п. 2.1 розділу ІІ Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу, у частині відкриття ліцензіатом в установах уповноваженого банку поточних рахунків із спеціальним режимом використання.

Як вбачається з пояснень відповідача, позивач лише листом від 27.12.13 р. повідомив відповідача про відкриття рахунка із спеціальним режимом використання (а.с. 84).

Невідповідність визначених в договорі рахунків вимогам законодавства опосередковано також підтверджується договором про закупівлю природного газу від 14.02.13р., у якому рахунки, вказані позивачем, відповідають рахункам, визначеним у договорі від 12.10.2012р. Разом з тим додатковою угодою від 27.12.2013р. до договору від 14.02.13р. внесено зміни в частині банківських реквізитів НАК "Нафтогаз України", що дало змогу відповідачу розрахуватися за отриманий на виконання даної угоди газ. Натомість жодних додаткових угод в частині зміни банківських реквізитів (рахунків) до договору від 12.10.12р. сторонами не укладалося.

А відтак, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що відповідач вчиняв дії для належного виконання умов Договору в частині оплати за поставлений природного газу, однак від незалежних від нього обставин, був позбавлений можливості своєчасно розрахуватись за поставлений газ.

Враховуючи те, що відповідач був позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність в енергетичній галузі, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність у діях відповідача вини у простроченні платежів за газ, що згідно ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України позбавляє позивача права застосовувати до відповідача штрафні санкції та здійснювати нараховування матеріальних втрат у вигляді інфляційної складової боргу та 3% річних.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені, інфляційних та річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині оплати природного газу. А відтак, апеляційний суд скасовує оскаржуване рішення в цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України № 910/352/13 від 28.05.14 р., постанові Вищого господарського суду України № 910/2702/13 від 19.03.14 р.

Отже, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтобаз України" до Військової частини А 2798 слід задоволити в частині стягнення 43889,62 грн. основного боргу, в частині стягнення штрафних санкцій - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційних скарг покладаються на позивача згідно ст.49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини А 2798 на рішення господарського суду Рівненської області від 07.10.14 р. у справі № 918/1340/14 задоволити.

Апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області від 07.10.14 р. у справі № 918/1340/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 07.10.14 р. у справі № 918/1340/14 скасувати в частині стягнення 1633,75 грн. пені, 2513,64 грн. штрафу, 2065,66 грн. 3% річних, 3095 інфляційних втрат.

Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Рівненської області від 07.10.14 р. в наступній редакції:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Військової частини А 2798 (33000, м. Рівне, військове містечко № 45, код 08509140) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) 43889,62 грн. основного боргу, 1447,65 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) в дохід державного бюджету України 913, 50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №918/1340/14 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.