Постанова № 4175758, 07.04.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2009 р. Справа № 22-а-7567/09

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Житєньової Н. М.

за участю

представника відповідача Шаповал Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постанову Господарський суд Сумської областi від 15.01.2009р. по справі№12/532-08/5021

за позовом дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" відкритого акціонерноготовариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкового повідомленння-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0002061501/0/19382 від 19.03.2008 року, податкове повідомлення-рішення № 0002061501/1/19382 від 18.04.2008 року, податкове повідомлення-рішення № 0002061501/2/19382 від 22.05.2008 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 255 824,00 грн., за порушення п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Постановою господарського суду Сумської області від 15.01.2009 року по справі № 12/532-08 було відмовлено в задоволенні позову дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Суми.

Не погодившись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог посилається на норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та обставини щодо наявності переплати за податком на прибуток підприємства на момент прийняття спірного рішення.

Відповідач заперечує проти вимог та доводів апеляційної скарги, вважаючи прийняте судове рішення законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що відповідачем 13.03.2008р. була проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка податкової звітності позивача з податку на прибуток, за результатами якої було складено акт за № 2323/15-1/31931024/199 від 13.03.2008р.

За висновками вищевказаного акту відповідачем було виявлено несплату позивачем авансових внесків нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів в сумі 127 912 грн. по строку сплати 19.02.2008р., що є порушенням підпункту 7.8.2 п. 7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. за № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями.

На підставі вищевказаного акту, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.03.2008р. № 0002061501/0/19382 про застосування штрафних санкцій в сумі 255 824 грн. 00 коп.

За результатами розгляду поданих позивачем скарг були прийняті рішення про відмову у задоволенні скарг та податковими повідомленнями - рішеннями № 0002061501/1/19382 від 18.04.2008р., № 0002061501/2/19382 від 22.05.2008р., № 0002061501/3/19382 від 1.08.2008 року позивачеві були доведені нові граничні терміни сплати авансового внеску податку на прибуток.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ствердження позивача про наявність переплати по податку на прибуток не підтверджується матеріалами справи. За висновками суду позивач не виконав свого зобов’язання щодо нарахування та сплати авансового внеску відповідно до положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому відповідач правомірно застосував до нього штрафну санкцію у подвійному розмірі податкового зобов’язання.

Колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважаючи наявними по справі достатніх доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами діяльності позивача за 11 місяців 2007р. ним було сплачено податок на прибуток в сумі 695 672, 00 грн. Хоча, фактично, сума податку на прибуток за 2007 рік склала 558 688,00 грн., тобто підприємство мало переплату до бюджету по податку на прибуток у розмірі 136 984,00 грн. Зазначене підтверджується витягом з картки особового рахунку по податку на прибуток (а.с. 54), станом на 04.12.2008 року, де безпосередньо зазначена сума 136984 грн. з від"ємним значенням, на яку зменшуються податкові зобов’язання позивача за 2007 рік. Факт наявності у позивача переплати по податку на прибуток в сумі 136984 грн. на момент настання терміну сплати спірної суми авансового платежу податку на прибуток не заперечувався представником відповідача в судовому засіданні.

Згідно п. 16.16 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» надміру внесені до бюджету суми податку, що нараховані за звітний період наростаючим підсумком з початку року, зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються платнику податку не пізніше десяти робочих днів з дня одержання письмової заяви такого платника податку.

Оскільки позивач не звертався з заявою про повернення надміру внесених 136984 грн. в рахунок сплати податкових зобов’язань по податку на прибуток, зазначена сума переплати не була повернута позивачеві з інших підстав, тому у відповідача не було законних підстав не враховувати таку переплату, вимагаючи додаткової сплати авансового внеску у розмірі 127912 грн. При цьому зауважується, що авансовий внесок та податок на прибуток сплачується позивачем на один і той же рахунок Державного казначейства.

В своїх письмових поясненнях по суті позовних вимог та запереченнях на подану апеляційну скаргу відповідач фактично підтверджує наявність по особовому рахунку ДП «Сумський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» з податку на прибуток переплати в сумі 136984 грн. (а.с. 60 -61), визнаючи зарахування авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів в сумі 127912 грн. по строку сплати 19.02.2008 року в рахунок такої переплати. Проте, відповідач обґрунтовував правомірність застосування до позивача штрафної санкції відсутністю самого факту сплати авансових внесків до 19.02.2008 року, що є на його думку порушенням п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п. 10.1 ст. 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Таким чином, необхідною умовою для нарахування та сплати авансового внеску з податку на прибуток є рішення емітента корпоративних прав про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам). Проте, матеріали справи не містять такого рішення позивача, а відповідачем, на виконання свого обов’язку доказування за ст. 71 КАС України, не доведено наявність такого рішення. При цьому зауважується на організаційно-правову форму діяльності позивача – дочірнє підприємство, засновником якого є одна юридична особа, а не певна кількість акціонерів, на користь яких виплачуються дивіденди. Тобто відповідач не довів в ході судового розгляду правомірність свого ствердження про наявність у позивача обов’язку щодо сплати авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на виплачені до бюджету дивіденди (прирівняні до них платежі) за результатами діяльності за 2007 рік.

Колегія суддів, виходячи з положень п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зауважує, що дивіденд є платежем, який здійснюється емітентом корпоративних прав на користь власника таких корпоративних прав у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

З огляду на приписи пп. 3 п. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" загальнодержавним податком (обов'язковим платежем) є дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами. У зв'язку з цим коло платників, розмір та механізм справляння дивідендів, що сплачуються до бюджету, чітко визначено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", який з зазначеного платежу є спеціальним законом з оподаткування.

Як раніше зазначалося, згідно п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 зазначеного Закону авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Тому ствердження відповідача про настання строку сплати авансового внеску є недоведеним з огляду на відсутність доказів виплати нарахованих дивідендів.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що прийняті відповідачем оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, з огляду на відсутність у відповідача правових підстав для їх прийняття.

Також, судом першої інстанції не були вирішенні всі позовні вимоги, а саме: уточнені позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002061501/3/19382 від 01.08.2008 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 255 824,00 грн., що є порушенням вимог ст.ст. 161. 162 Кодексу адміністративного судочинства.

Враховуючи вищезазначені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та задоволення її вимог про скасування прийнятого судового рішення з прийняттям нової постанови про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. п. 3, 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити.

Постанову Господарський суд Сумської областi від 15.01.2009р. по справі№12/532-08/5021 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0002061501/0/19382 від 19.03.2008 року, № 0002061501/1/19382 від 18.04.2008 року, № 0002061501/2/19382 від 22.05.2008 року, № 0002061501/3/19382 від 01.08.2008 року про застосування до дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" фінансових санкцій у розмірі 255 824,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Філатов Ю.М. Судді Водолажська Н.С. Гуцал М.І. Повний текст постанови виготовлений 13.04.2009 р.