Ухвала суду № 4175656, 24.06.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

24.06.2009           Справа № 2-а-2329/08/7/0170

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Санакоєвої М.А.,

суддів           Дугаренко О.В. , Курапової З.І.                      при секретарі судового засідання          Зикової А.В., за участю представників позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" - Чиркова В.В., Ярош В.М., представника відповідача - Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим - Володькіна С.А., Євсікової О.В.,

                    розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Севастополя апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 16.12.08 у справі №2-а-2329/08/7 за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" (вул. Ялтинська, 16,Гурзуф,Ялта, Автономна Республіка Крим,98640)

до          Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання недійсними та неправомірними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

          29 серпня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоза" (далі: ТОВ “Лоза”) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень № 0002342301/0 від 19.08.08р., № 000235230/0 від 19.08.08 (а.с.3-8, том 1).

          03 жовтня 2008 року ТОВ “Лоза” звернулось Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до ДПІ у м. Ялта АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення №0002572301/0 від 19.09.08 (а.с.2-6, том 2).

          Ухвалою суду від 28.10.08 зазначені справи об’єднані в одне провадження.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки перевірки викладені в актах ДПІ у м. Ялта АР Крим №1969/30862998/23-4 від 19.08.08р. та №2129/30862998/23-4 від 16.09.08р. з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість є необґрунтованими, не відповідають чинному законодавству, а тому не можуть бути підставою прийняття відповідачем податкових повідомлень рішень.

          Позивач посилається на те, що відповідачем неправильно застосовані положення п.5.1.20 Закону України “Про податок на додану вартість”, так-як між позивачем та підрядником не відбувалася перша поставка житла, оскільки він не був замовником з придбання товарів та послуг з метою здійснення операцій поставки по спорудженню житла, а лише виступав замовником будівництва, придбав та сплачував послуги по спорудженню житла, після чого позивач реалізовував житло покупцям.

          Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2008 позов задоволено:

                    Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим №0002342301/0 від 19.08.08, № 0002352301/0 від 19.08.08 та №0002572301/0 від 19.09.08.

          Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в м. Ялта АР Крим звернулась до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права.

          В судовому засіданні представники позивача заперечували проти апеляційної скарги, вважають рішення суду законним та обгрунтованим.

          Представники відповідача підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній.

          Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши представників позивача, відповідача, суддю - доповідача, яка доповіла зміст постанови, що оскаржується, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Лоза” зареєстровано Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 10.04.2000р. як суб’єкт підприємницької діяльності - юридична особа (ЄДРПОУ –30862998) (а.с.33).

          Державною податковою інспекцією в м. Ялта АРК була проведена планова документальна перевірка відповідача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за березень, квітень, травень 2008р., про що складений акт №1969/30862998/23-4 від 19.08.08р. (том 1 а.с.35-82), а також за червень, липень 2008р., про що складений акт №2129/30862998/23-4 від 16.09.08р. (том. 2 а.с.13-47).

          На підставі зазначених актів перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення:

- №0002342301/0 від 19.08.08р. (том 1, а.с.83), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 8142021,00грн.,

- №0002352301/0 від 19.08.08р. (том 1, а.с.84) про донарахування податкових зобов’язань з ПДВ на суму 658032 грн., у тому числі 438688 грн. за основним платежем та 219344 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- №0002572301/0 від 19.09.08р. (том 2 а.с.48), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 2872093 грн.

          Відповідно до статуту (том 1, а.с.9-26) ТОВ “Лоза” створене з метою здійснення ринкових взаємовідносин і отримання прибутку на основі задоволення потреб громадян, колективних, державних і інших підприємств, установ і організацій в продукції, що виробляється, товарах, послугах, що надаються і роботах, що виконуються, в сферах визначених предметом діяльності.

          Предметом договору підряду №1 від 12.10.06р. (а.с.5-11) укладеному між позивачем та ТОВ “Ербек - буд” є виконання будівельних робіт по об’єкту: багатоповерхові житлові будівлі за адресою м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ялтинська, 16, 2-я черга будівництва, 13 та 15 поверхові житлові будівлі.

          Рішенням Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради від 21.08.08р. №352/2 (том 1, а.с.21) за позивачем оформлено право власності на житлову будівлю розташовану за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ялтинська, 16.

          Законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. №168/97-ВР (Далі Закон України №168).

          Відповідно до положень пп.5.1.20. п.5.1. ст.5 Закону України №168 звільняються від оподаткування операції з поставки житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першої поставки. Для цілей цього підпункту під першою поставкою житла (об'єкта житлового фонду) розуміється перше передання готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника.

          Згідно до абзацу 3 п.1.4. ст. 1 Закону України №168 поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

          Поняття житла визначено статтею 379 ЦК України, відповідно до якої - житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інші приміщення, призначені та придатні для постійного проживання. ЦК України визначає, що житло може використовуватися тільки фізичною особою.

          Стаття 380 ЦК України визначає поняття житлового будинку, як об’єкту права власності. Так, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншим нормативно –правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

          Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу Української РСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

          Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

          До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду. До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

          Таким чином, житлом є об’єкт нерухомості (житловий будинок, квартира, котедж та ін.), який розрахований на тривалий строк служби та має суворо цільове призначення –для проживання, при цьому наділення фізичної особи правом власності на таке житло не обов’язково.

          За таких обставин, положення пп.5.1.20. п.5.1. ст.5 Закону України №168 стосовно поставки послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника, слід розуміти, як поставку таких послуг замовнику житла, в якості предмета цивільної угоди, який має намір використовувати це житло для проживання.

Позивач не використовує збудоване житло для проживання, а має намір отримання прибутку з продажу цього житла, як предмета цивільних угод, фізичним особам для проживання, у зв’язку з чим позивача не можливо вважати замовником житла.

          Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що використання у договорі підряду терміну “житловий будинок" не може бути підставою для врахування цього терміну як поняття “житло” у розумінні п.5.1.20 п.5.1. ст.5 Закону України №168. Між ТОВ “Ербек-буд” та позивачем не було правовідносин, пов’язаних з постачанням житла, отже дана операція не є першою поставкою житла та не є операцією, що регулюється п.5.1.20 п.5.1. ст.5 Закону України №168, у зв’язку з чим позивач правомірно формував податковий кредит з ПДВ.

          Стосовно формування податкового кредиту з ПДВ позивачем судова колегія зазначає наступне.

          Відповідно до абз. 1 ч.1 та ч. 2 п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

          Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

          Формування ПДВ в порядку, визначеному в акті перевірки відповідача повністю виключає можливість застосування п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що не відповідає загальним правилам формування податкового процесу, тобто зобов’язань з ПДВ, порушує баланс податку на додану вартість.

          Отже, вимоги позивача ґрунтуються на законі, в зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

          Крім того, вихід суду за межі позовних вимог та визнання протиправним та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідає вимогам ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

          Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

          Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

          Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

          Керуючись статтями 195, 196, п.1 частини першої ст. 198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

                    Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим - залишити без задоволення.

                    Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.08 у справі №2-а-2329/08/7 - залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 червня 2009 р.

Головуючий суддя                                        М.А.Санакоєва

Судді                                         О.В.Дугаренко                               З.І.Курапова