Постанова № 4175542, 03.06.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.06.09Справа №2а-2424/09/8/0170 (14:17 год.) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Дрягіні В.П., розглянув у відкритому судовому засіданніадміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод"Залів"

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про скасування рішення

за участю представників:

від позивача Чайка А.С., довіреність № 16/1 від 05.01.09

від відповідача не зявився.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів" звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Керчі про скасування рішення ДПІ в м. Керчі АР Крим № 0000472200/0 від 29.12.08 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" в розмірі 234375,94 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.01.09 р. було відкрито провадження у адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням ст.ст. 2, 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94 від 23.09.94р. (із змінами та доповненнями), п.п. 1, 10 Положення про порядок видачі висновків щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого наказом Міністерства економіки України № 15 від 18.01.2008 р. Обґрунтовуючи підстави адміністративного позову, позивач зазначає, що 18.01.2008р. між позивачем та німецькою фірмою «Scwareze-Robitec GmbH» укладений контракт №SR-Zaliv-01/08 на поставку обладнання на суму 1565000,00 євро. У звязку з невчасною поставкою обладнання, яка викликана підвищенням цін на продукцію та необхідністю підписання додаткових угод до нього, позивач отримав позитивний висновок Міністерства економіки України №190 від 09.06.08 щодо продовження строку розрахунків за зовнішньоекономічною операцією до 04.11.2008р. У звязку з невчасною поставкою товару (до 04.11.08) позивач повторно звернувся до Міністерства економіки України із заявою про отримання висновку щодо продовження строку розрахунків за зовнішньоекономічною операцією, однак отримав відмову, мотивовану відсутністю обґрунтування необхідності продовження строку та підтверджуючих документів. При поданні втретє пакету документів до Міністерства економіки України щодо продовження строку розрахунків за зовнішньоекономічною операцією позивач отримав позитивний висновок Міністерства економіки України №496 від 10.12.08 щодо продовження строку розрахунків за зовнішньоекономічною операцією з 26.11.2008р. по 04.01.2009р. Таким чином позивач вважає необґрунтованим нарахування відповідачем пені за порушення позивачем строку розрахунків за зовнішньоекономічною операцією за період з 04.11.08 по 25.11.08, оскільки вважає, що висновок №496 від 10.12.2008р. було видано в якості дозволу на перевищення встановлених законом строків розрахунків та звільняє від відповідальності за правопорушення, скоєне в минулому, а тому має зворотну дію в часі, тобто хоча і видане після перевищення законодавчо встановленого строку розрахунків, проте все одно ретроспективно звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами, викладеними у письмових запереченнях проти позову, та вважає, що за період з 04.11.08 до 26.11.08 (22 дні) валютні цінності позивача знаходились за межами України з перевищенням нормативного строку, що є порушенням ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в частині невчасного надходження товарів по імпорту, та є підставою нарахування пені у сумі 234375, 94 грн. згідно оскаржуваного рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

18.01.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Суднобудівний завод "Залів" позивачем у справі та фірмою-нерезидентом «Scwareze-Robitec GmbH» (Німеччина) був укладений контракт №SR-Zaliv-01/08 на поставку обладнання на загальну суму 1565000,00 євро (а.с. 24-36).

04.02.2008р. згідно умов контракту №SR-Zaliv-01/08 позивачем був перерахований авансовий платіж в сумі 469000,00 євро.

09.06.08 Міністерство економіки України надало ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» висновок щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією № 190, яким позивачу продовжено строк розрахунків за зовнішньоекономічною операцією з 03.08.2008р. до 04.11.2008р. на суму 469500 євро (а.с. 8).

Листом № 13/925 від 27.10.2008 року з відповідними додатками позивач звернувся до Міністерства економіки України щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями до 05.01.2009 року (а.с. 75).

Міністерство економіки України листом № 4202-41/172 від 06.11.2008 року з посиланням на п. 4, 6. Положення про порядок видачі висновків щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого наказом Міністерства економіки України № 15 від 18.01.2008 р. повідомило позивача про ненадання дозволу про продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями в звязку з відсутністю відповідного обґрунтування щодо доцільності вищезазначеного продовження строків з документальним підтвердженням (а.с. 62).

Листом № 13/1026 від 25.11.2008 року з відповідними додатками позивач повторно звернувся до Міністерства економіки України щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями до 05.01.2009 року (а.с. 74).

10.12.08 Міністерство економіки України надало позивачеві позитивний висновок щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією №496, яким позивачу продовжено строк розрахунків за зовнішньоекономічною операцією з 26.11.2008р. до 04.01.2009р. на суму 469500 євро (а.с. 9).

На підставі направлення №929/22/28 від 25.12.2008р. працівником відповідача була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» щодо підтвердження інформації про порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічній операції, отриманої від Філії «КРУ ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

З результатами перевірки відповідачем був складений Акт №2678/22-06/14307251 від 26.12.2008р., яким встановлено зафіксовано порушення нормативного строку знаходження валютних цінностей за межами України, в частині невчасного ввезення товарів, що імпортуються на митну територію України (а. с. 16-22).

29.12.08 відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції № 0000472200/0 від 29.12.2008р., згідно якому були нараховані штрафні санкції в розмірі 234375,94 грн. (а.с. 15).

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1, 3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що ДПІ в м. Керчі є територіальним органом виконавчої влади, яка у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу, реалізують владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.

Отже, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями) імпортні операції, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у випадку, коли така відстрочка перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь поставника продукції (робіт, послуг), які імпортуються, вимагають висновку центрального органу виконавчої влади з питань економіки.

Згідно до ст. 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», строки можуть бути продовжені центральним органом з питань економічної політики у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Згідно до п. 1 Положення про порядок видачі висновків щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого наказом Міністерства економіки України №15 від 18.01.2008р., визначено порядок розгляду Міністерством економіки України документів, необхідних для отримання висновку відносно продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а також підстави для відмови в його видачі.

Прийняття рішень, вчинення дій пропорційно, зокрема з до триманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на до сягнення яких спрямовані ці рішення (дії), є критерієм, який випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання прин ципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та ін тереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню принцип пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, оскільки відсутня шкода чи загроза її завдання державі або якій-небудь конкретній особі, а застосовані відповідачем заходи не відповідають переслідуваній меті .

Принцип пропорційності зо крема передбачає, що:

- здійснення повноважень, як правило, не повинно спри чиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б ці лям, які заплановано досягти;

- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані не обхідністю досягнення більш важливих цілей;

- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за від сутності такого рішення чи дії;

- для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно оби рати найменш “шкідливі” засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнен ня балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Суд також врахував те, що тексти листів позивача №13/925 від 27.10.2008 року та №13/1026 від 25.11.2008 року з відповідними додатками щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями до 05.01.2009 року, направлені до Міністерства економіки України є повністю ідентичними, але Міністерство економіки України відмовило у задоволенні звернення позивачу за листом №13/925 від 27.10.2008 року та надало позитивний висновок №496 щодо продовження відповідних строків за результатами розгляду листа позивача №13/1026 від 25.11.2008 року без будь-яких додаткових обґрунтувань, що свідчить про суперечливі дії Міністерства економіки України.

Також, суд звертає увагу на наступне.

Індивідуальний юридичний акт - це вид правового акту, який приймають державні органи; засіб реалізації певних нормативно-правових актів шляхом застосування норм права до конкретних осіб, організацій, закладів та не має загальнообовязкового значення. Актом державного чи іншого органу вважається юридична форма рішень цих органів, офіційний документ, який породжує певні правові наслідки, направлений на врегулювання тих чи інших суспільних відносин та має обовязковий характер для субєктів цих відносин. Індивідуальні акти породжують права та обовязки лише в того субєкта (або в певного кола субєктів), якому вони адресовані.

Суд приходить до висновку, що висновок Міністерства економіки України від 10.12.08 щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією №496 є індивідуальним юридичним актом.

Суд виходить з того, що висновок щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією може бути виданий за зверненням резидента як в межах строку, передбаченого статтею 2 Закону, так і після його закінчення. В той же час санкції, передбачені статтею 4 Закону, підлягають застосуванню при перевищенні строку розрахунку лише у разі відсутності висновку центрального органу з питань економічної політики відносно продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а не у випадку несвоєчасного його отримання.

Отже, висновок від 10.12.08 щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією № 496 - це індивідуальний правовий акт, виданий на перевищення встановлених законодавством строків розрахунків, який, у тому числі, усуває відповідальність за правопорушення, скоєне у минулому, а тому - має зворотну силу в часі. Тобто, висновок від 10.12.08 щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією №496, який виданий вже після перевищення строків законодавчо встановленого строку розрахунків ретроспективно звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені.

На підставі викладеного, рішення ДПІ в м. Керч АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкції в розмірі 234375,94 грн. прийнято без урахування наслідків видачі Міністерством економіки України висновку від 10.12.08 №496 щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією, що має наслідком визнання протиправним та скасування рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкції №0000472200/0 від 29.12.2008р., згідно якого відносно позивача нарахована пеня в розмірі 234375,94 грн.

При цьому судом враховано, що рішення субєкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на сукупності підстав, в той час як суд перевіряє не тільки обґрунтованість та правомірність спірного рішення відповідача, а й звертає увагу на те, що рішення субєкта владних повноважень повинно бути прийнято з дотриманням розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, справедливо.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач заявив позовні вимоги лише про скасування рішення ДПІ в м.Керчі АР Крим № 0000472200/0 від 29.12.08 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" в розмірі 234375,94 грн., та не зазначив вимогу про визнання рішення протиправною, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі та визнати протиправним та скасувати спірне рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 03.06.09 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову виготовлено 09.06.2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати противоправним та скасувати рішення ДПІ в м. Керчі АР Крим №0000472200/0 від 29.12.08 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" в розмірі 234375,94 грн.

3. Стягнути на користь ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Кушнова А.О.