Ухвала суду № 41754784, 02.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6248/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

02 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні партнери» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні партнери» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2013 № 0007482202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 10.12.2013 № 0007482202.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 20.09.2013 по 17.10.2013 співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві було проведено документальну планову перевірку ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційні партнери» (код ЄДРПОУ 36136431) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України в результаті неправомірного декларування у додатку ЦП до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік доходів від продажу векселів у сумі 7 000 000,00 грн. та витрат з покупки векселів у сумі 7 000 000,00 грн. та пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135, п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2012 рік на суму 7 000 000,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 07.11.2013 № 1749/2202/36136431 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2013 № 0007482202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 837 500,00 грн., в т.ч. за основним платежем 1 470 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 367 500,00 грн.

На думку відповідача, з моменту вступу в силу змін до Закону України «Про інвестиційну діяльність», з 15 січня 2012 року вексель перестав бути об'єктом інвестиційної діяльності, а тому він не є цінним папером і не повинен оподатковуватись згідно Податкового кодексу України за правилами, встановленими для оподаткування цінних паперів.

Позивач заперечує правомірність вищевказаного податкового повідомлення-рішення відповідача, у зв'язку з чим просить визнати його протиправним та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виключення векселя із об'єктів інвестиційної діяльності не позбавляє його статусу цінного паперу, а оподаткування операцій з продажу векселів має здійснюватись за правилами п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно підпункту 135.5.11 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають доходи, визначені відповідно до статей 146, 147, 153 і 155 - 161 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами в розрізі окремих видів цінних паперів, деривативів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Абзаци другий та третій пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України вказують, що для цілей цього підпункту під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Згідно абзаців п'ятого та шостого пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України, якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

З аналізу наведених норм вбачається, що до складу доходів платника податку може включатися виключно прибуток за операціями з цінними паперами, а саме перевищення доходів над витратами, понесеними (нарахованими) платником податку внаслідок придбання цінних паперів протягом відповідного звітного періоду.

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 10 квітня 2012 року №БВ-232/2012 ТОВ «КУА «Інвестиційні партнери» купило у ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестмент Партнерс Груп» цінні папери - прості векселі, форма випуску - ордерні, форма існування - документарна, векселедавець - ТОВ «УЦПФГ» в кількості 7 штук, загальною вартістю 7 000 000,00 грн.

В оплату за придбані векселі позивач перерахував на рахунок ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестмент Партнерс Груп» грошові кошти, що підтверджується копіями виписок банку, долучених до матеріалів справи.

На підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 18 травня 2012 року №БВ-293/2012 ТОВ «КУА «Інвестиційні партнери» продало придбані векселі ТОВ «Український центр проектування фінансових груп» вартістю 7 000 000,00 грн.

За продані векселі на рахунок позивача надійшли грошові кошти від ТОВ «Український центр проектування фінансових груп» в загальній сумі 7 000 000,00 грн., про що свідчать відповідні виписки банку, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Позивач відображав фінансові результати по вказаних операціях з векселями в окремому податковому обліку за правилами пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України у додатку ЦП до рядка 03.20 додатка ІД до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2012 року.

Доказів того, що за операцією з векселями, емітентом яких є ТОВ «УЦПФГ», позивач отримав прибуток та не включив його до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відповідачем надано не було.

Вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що висновки відповідача про те, що господарські операції позивача з приводу купівлі-продажу векселів за період, що перевірявся, не є операціями з цінними паперами є протиправними, такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Особливості обігу векселів визначені в Уніфікованому законі про переказні векселі та прості векселі та Законах України «Про обіг векселів в Україні», «Про цінні папери та фондовий ринок».

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Стаття 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі встановлює, що простий вексель містить: (1) назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Відповідно до статті 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті.

Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням. При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця. Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця.

У свою чергу, відповідачем не надано належних доказів того, що векселі, векселедавцем яких є ТОВ «УЦПФГ», не відповідають вимогам статті 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі та мають силу простого векселя.

Слід зазначити, що чинне законодавство про обіг векселів не визначає обов'язку покупця чи продавця векселя перевіряти статус векселедавця та не встановлює заборони здійснення операцій з векселями у разі не підтвердження здійснення реальної господарської діяльності векселедавця.

Доводи відповідача про те, що згідно Закону України «Про інвестиційну діяльність», вексель не є об'єктом інвестиційної діяльності не приймаються до уваги, оскільки зазначене не позбавляє векселя статусу цінних паперів та не впливає на порядок оподаткування операцій з векселями.

Помилковими є, також, твердження відповідача про те, що кошти, отримані у зв'язку із продажем векселів є доходом за операціями з відступлення права вимоги.

Так, відповідно до підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відступлення права вимоги - це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Порядок оподаткування операцій з відступлення права вимоги визначено пунктом 153.5 статті 153 Податкового кодексу України, відповідно до абзацу першого якого, з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

Зі змісту визначення «відступлення права вимоги» та положень пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України вбачається, що норми зазначеного пункту не врегульовують порядок обліку та оподаткування операцій з цінними паперами, а тому його дія не може поширюватися на операції ТОВ «КУА «Інвестиційні партнери» з купівлі-продажу векселів.

За таких обставин висновки, викладені відповідачем в акті перевірки, про заниження позивачем доходів є помилковими та не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, а відтак, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 10 грудня 2013 року № 0007482202 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 05.12.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.