Постанова № 41754486, 12.11.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року № 813/5978/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кузана Р.І.,

з участю секретаря судового засідання Перчак С.В.,

представників:

позивача Вахняка О.Є.,

відповідача Квасниці Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «Львівський бронетанковий завод» (надалі - ДП «Львівський бронетанковий завод») звернулось у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова), в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення №0002212201 від 12.08.2014р., в частині донарахування основного платежу в сумі 135113,92 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 67556,97 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0002232201 від 12.08.2014р., в частині донарахування основного платежу в сумі 105935,03 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 26552,93 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0002222201 від 12.08.2014р., в частині донарахування основного платежу в сумі 20266,40 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5066,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність висновків податкового органу викладених в Акті перевірки №654/13-50-22-01-17/07985602 від 25.06.2014р. Зокрема, щодо висновків про безпідставне включення до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у 2013 році витрат в сумі 670723,00 грн., які виникли внаслідок забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань за договором комісії №USE-20.1-103-д/к-11 від 30.03.2011р.

Зазначає, що за умовами вищевказаного договору комісії в комісіонера (ДК з експорту та імпорту продукції та послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт») виникає право на відшкодування понесених ним витрат пов'язаних із виконанням договору. Порядок відображення комісіонером витрат, згідно з умовами договору, відображено в пункті 5.6 договору комісії, згідно з умовами якого комісіонер на підтвердження понесених витрат направляє комітенту звіт. Позивач акцентує, що при проведенні перевірки не було враховано наданий для перевірки Звіт комісіонера №8, яким, згідно з умовами договору, надано інформацію щодо понесених комісіонером витрат. Також Позивач звертає увагу на те, що чинним законодавством України, в тому числі ст. 1022 ЦК України, не передбачено обов'язку комісіонера щодо підтвердження понесених ним витрат в іншій формі ніж надання звіту. Суб'єктом операцій, відображених у звіті комісіонера, є ДК з експорту та імпорту продукції та послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт», а не ДП „Львівський бронетанковий завод". Враховуючи вказане, на думку Позивача, при виникненні сумнівів щодо підставності включення понесених витрат до їх собівартості, податковий орган був зобов'язаний скористатись правом наданим йому пунктом 5.2.14. ст. 39 Податкового кодексу України та надіслати запит чи ініціювати проведення зустрічної звірки ДК з експорту та імпорту продукції та послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт». За відсутності обґрунтованих сумнівів щодо розміру відшкодованих комітентом витрат, в податкового органу відсутні підстави для висновку про завищення позивачем таких витрат.

Стосовно викладених в Акті тверджень щодо безпідставності включення до складу собівартості реалізованої продукції вартості ТМЦ придбаних від ТзОВ „Соломія-Текс" на загальну суму 36555,00 грн. ДП „Львівський бронетанковий завод" вважає їх нобгрунтованими виходячи з наступного:

Основою викладених податковим органом тверджень є припущення що Позивачем не підтверджено операції з приймання-передачі товарів через відсутність перевізних документів, товарно-транспортних накладних.

Позивач зазначає, що відповідно до вимог ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або з іншою метою, не пов'язаною з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, з одного боку, йдеться про виконання зобов'язань за договором поставки, з другого - про доставку матеріалів продавцем чи покупцем своїм автотранспортом на виконання договору поставки. Факт поставки матеріалів покупцеві оформлюється відповідною накладною, в якій окремо визначено вартість доставлених матеріалів та вартість послуг з доставки товару покупцю. Позивач вказує, що ТТН оформляються лише у межах договору перевезення, учасниками якого є перевізник та замовник транспортних послуг, та що відповідно до Інструкції №228/253 ТТН - це єдиний первинний документ, який є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника й оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Оскільки особа, якою здійснювалась доставка товарно-матеріальних цінностей не є перевізником, тобто юридичною чи фізичною особою - СПД, основною діяльністю якого є перевезення вантажів автомобільним транспортом та відсутня проміжна ланка - перевізник то факт доставки не підлягає додатковому підтвердженню ТТН для мети ведення податкового обліку як у постачальника, так і в покупця.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив. Зазначив, що позивачем безпідставно включено до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у 2013р. в сумі 670723,00 грн., які виникли внаслідок взаємовідносин за договором комісії №USE-20.1-103-д/к-11 від 30.03.2011р. Разом з тим відповідач зазначає, що позивачем не надано підтверджуючих документів, зокрема актів виконаних робіт (наданих послуг), авансових звітів які підтверджують фактично понесені витрати комісіонера на виконання даного контракту відображених у звіті комісіонера від 28.06.2013 року №8. Відтак, на думку податкового органу, у позивача, відповідно до вимог ст.139 Податкового кодексу України, відсутні були підстави для відображення таких операцій у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Стосовно викладених в Акті тверджень щодо безпідставності включення до складу собівартості реалізованої продукції вартості ТМЦ придбаних від ТзОВ „Соломія-Текс" на загальну суму 36555,00 грн. відповідачем вказано, що ДП «Львівський бронетанковий завод» не надано до перевірки документи, що підтверджують транспортування товару, свідоцтва про визнання відповідності, сертифікати походження, що свідчать про країну виробника товару. На думку податкового органу не надання належним чином оформлених первинних документів, що підтверджуються реальність виконання операцій ТзОВ «Соломія-Текс», якими опосередковувався рух товару, а саме: транспортування товару, його прийняття за кількістю та якістю, сертифікати походження, сертифікати відповідності тощо, свідчить про ненадходження таких ТМЦ від ТзОВ «Соломія-Текс» та, відповідно, про відсутність фактичного отримання ДП «Львівський бронетанковий завод» вказаних у видаткових накладних ТМЦ від даного суб'єкта господарювання, тобто проведення безтоварної операції.

З цих підстав представник відповідача просила в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

ДП «Львівський бронетанковий завод» - зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради, як юридична особа та відповідно до Довідки про взяття на облік платника податків №26 від 30.03.2012р. перебуває на обліку в ДПІ у Сихівському районі м. Львова.

Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на підставі направлень №303, 304. 305, 306, 307, 308 від 20.08.2014р. проведено виїзну позапланову документальну перевірку ДП «Львівський бронетанковий завод» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.01.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2013р. Результати вказаної перевірки оформлено актом №654/13-50-22-01-17/07985602 від 25.06.2014р.

Згідно з висновками акта, перевіркою встановлено наступні порушення:

- п.п.14.1.11, 14.1.27, 14.1.228 п.14.1 ст. 14, п 44.1, 44.3 ст. 44, п.п. 135.5.4ст.135, п.138.2, 132.8 ст. 138, п.п. 139.1.9. ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 322176 грн., в тому числі податок на прибуток за 4-ий квартал 2012 року в сумі 7677,00 грн. та податок на прибуток за 2013 рік в сумі 314499,00 грн.

- п.1, п.2, п. 3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №138 від 23.02.2011р., п. 151.1 ст. 151, п.п. 153.3.1., 153.3.2. ст. 153 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження:

- частини чистого прибутку на загальну суму 253772,00 грн., в тому числі за 4-ий квартал 2012 року на суму 5483,00 грн., за 2013 рік в сумі 248289,00 грн.;

- авансових внесків з податку на прибуток на загальну суму 48326,00 грн., в тому числі за 4-ий квартал 2012 року в сумі 1151,00 грн. та за 2013 рік в сумі 47175,00 грн.

На підставі даного акта ДПІ у Сихівському районі м.Львова винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0002212201 від 12.08.2014р., яким донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 483265,00 грн, з яких 322176,00 грн. сума основного платежу, 161089,00 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій;

- №0002232201 від 12.08.2014р., яким донараховано грошове зобов'язання за платежем частина чистого прибутку в сумі 317215,00 грн, з яких 253772,00 грн. сума основного платежу, 63443,00 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій;

- №0002222201 від 12.08.2014р., яким донараховано грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток (авансовий внесок з частини чистого прибутку) в сумі 60408,00 грн, з яких 48326,00 грн. сума основного платежу, 12082,00 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.

Позивачем оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення частково, лише щодо донарахованих грошових зобов'язань по господарських операціях з ТзОВ «Соломія-Текс» та по відображенні у податковому обліку комісійної винагороди та витрат по виконанню умов договору комісії №USE-20.1-103-д/к-11 від 30.03.2011р., укладеного з ДК з експорту та імпорту продукції та послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт».

Надаючи оцінку висновкам акту перевірки, з урахуванням заявлених позовних вимог, доводів представників позивача та відповідача, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини:

Між ДП МОУ «Львівський бронетанковий ремонтний завод» як комітентом та ДК з експорту та імпорту продукції та послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт», як комісіонером, укладено договір комісії №USE-20.1-103-д/к-11 від 30.03.2011р. Предметом даного договору були зобов'язання комісіонера з укладення в інтересах комітента правочинів з реалізації військової техніки. Згідно з п.п. 3.2.5 договору комітентом взято на себе обов'язок щодо відшкодування витрат понесених комісіонером в забезпечення виконання доручення. Згідно з умовами п. 5.6. договору комісії усі витрати комісіонера понесені згідно з п. 3.2.3. договору підтверджуються документально в його звіті.

У зв'язку з перейменуванням Державного підприємства МОУ «Львівський бронетанковий ремонтний завод» на Державне підприємство «Львівський бронетанковий завод» між ДК з експорту та імпорту продукції та послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» та ДП «Львівський бронетанковий завод» укладено Угоду від 02.05.2012 року про підтвердження чинності раніше укладених договорів.

Між сторонами також на виконання Договору комісії укладались Додаткові угоди №1 від 16.04.2013р., №2 від 04.03.2013р. до Договору комісії №USE-20.1-103-Д/К-11 від 30.03.2011р.

Згідно зі Звітом Комісіонера №8 від 28.06.2013р. про виконання договору комісії №USE-20.1-103-Д/К-11 від 30.03.2011р.: комісіонер виконав свої зобов'язання відповідно до Договору комісії №USE-20.1-103- Д/К-11 від 30.03.2011р. в межах зовнішньоекономічного контракту з Міністерством оборони Азербайджану № USE-20.1-45-к/кe-l1 від 30.03.11р. на суму 2 808 000,00 дол. США, що підтверджується ВМД №500040403/2013/004626 від 19.06.2013р.

Комісіонер отримав 11.06.2012 р. від інозамовника грошові кошти у розмірі 2 017 500,00 дол. США.

Сума комісійної плати, яка утримана Комісіонером відповідно до умов Договору комісії склала 940 676,19 грн., крім того ПДВ - 188 135,24 грн., разом: 1 128 811,43 гривень, що еквівалентно 141 225,00 дол. США; податкова накладна від 11.06.2013р.

Сума додаткової комісійної плати яка утримана Комісіонером відповідно до Додаткової угоди №2 від 04.03.2013р до зазначеного Договору склала 17 318,17 грн., крім того ПДВ - 3 463,63 грн., разом: 20 781,80 гривень, що еквівалентно 2 600, 00 дол. США, податкова накладна від 11.06.2013р.

Комісіонер перерахував на рахунок Комітента належні йому кошти у сумі 1 357 331,62 доларів США, а саме: п/д №303 від 14.03.13 на суму 4 236 290,00 грн., і по курсу НБУ - 7,993 складає еквівалент 530 000,00 дол. США, п/д №616 від 12.06.2013р. на суму 3 361 806,19 грн., що по курсу МВРУ - 8,1268 складає еквівалент 413 665,81 дол. США та п/д №294 на суму 413 665,81 дол. США.

В процесі виконання договору комісіонером представлено Позивачу, як комітенту, до відшкодування витрати згідно із звітом комісіонера №8 від 28.06.2013р., в тому числі:

- вартість послуг по транспортуванню вантажу на суму 51732 дол. США що в еквіваленті складає 413494 грн.,

- вартість квитків на суму 1918,3 дол. США, що в еквіваленті складає 15 333 грн.,

- витрати на відрядження фахівців на суму 419,45 дол. США, що в еквіваленті складає 3352,66 грн.,

- витрати на відрядження фахівців на суму 662 дол. США, що в еквіваленті складає 5291,37 грн.,

- витрати на відрядження фахівців на суму 2829,87 дол. США, що в еквіваленті складає 22619,15 грн.,

- витрати на проживання делегації на суму 779,93 грн. дол. США, що в еквіваленті складає 6234 грн.,

- витрати на страхування в сумі 25272 грн. дол. США, що в еквіваленті складає 201999,1 грн.,

- витрати на цінову експертизу в сумі 300,26 дол. США, що в еквіваленті складає 2400 грн.

Порядок укладання та особливості правовідносин по виконанню договору комісії регулюються Главою 69 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Судом встановлено, що по вищезгаданому звіту у позивача (Комітента за договором) не було заперечень, а тому, згідно з вимогами ст. 1022 ЦКУ, звіт вважається прийнятим. Вказані витрати ДП «Львівський бронетанковий завод» відшкодовано ДК з експорту та імпорту продукції та послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» в порядку встановленому договором комісії №USE-20.1-103-д/к-11 від 30.03.2011р.

Одночасно Позивачем в судове засідання представлено належним чином завірені копії первинних документів, наданих ДК з експорту та імпорту продукції та послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» на підтвердження факту понесення комісіонером витрат вказаних у звіті №8 від 28.06.2013р. Зокрема, позивачем представлено наступні документи: податкову накладну №8318 від 27.05.2013р., платіжні доручення: №795 від 30.05.2013р; №809 від 31.05.2013р.; №1140 від 07.06.2013р.; №1185 від 13.06.2013р.; видаткові накладні: №8190 від 254.05.2013р.; № №8569 від 31.05.2013р.; №8834 від 05.06.2013р.; розрахункові рахунки №ПТ00012396 від 27.05.2013р.; №ПТ000012189 від 24.05.2013р.; №ПТ000012792 від 31.05.2013р.; №ПТ00013045 від 05.06.2013р.

Також позивачем представлено Звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №684 від 27.05.2013р.; №745 від 10.06.2013р.; №751 від 10.06.2013р.

Разом з вказаними звітами позивачем представлені: посвідчення про відрядження, квитки, посадкові талони, копії паспортів з відповідними відмітками, що посвідчують перетинання кордону у вказані в звіті та посвідченні про відрядження періоди, платіжні доручення на підтвердження страхування багажу, страховий сертифікат, акт прийому-здачі виконаних робіт; акт надання послуг №1/000000662/5 від 04.02.2013р., відповідний рахунок щодо оплати за надання послуг виконавця ДП «Деоржзовнішінформ» перед замовником ДК «Укрспецкекспорт» та відповідно платіжне доручення №159 від 25.01.2013р., що підтверджує здійснення оплати.

Таким чином, суд зазначає, що всі понесені позивачем витрати по договору комісії №USE-20.1-103-д/к-11 від 30.03.2011р. підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, які є підставою для відображення таких витрат у податковому обліку, а також документами, які підтверджують фактичне надання Комісіонером послуг за вказаним договором комісії.

Щодо встановлених актом перевірки порушень по правовідносинах з ТзОВ «Соломія-Текс» судом встановлено наступне:

Податковим органом встановлено завищення позивачем собівартості придбаних у ТзОВ «Соломія-Текс» товарно-матеріальних цінностей у 4 кварталі 2012 року, факт отримання яких не доведено, всього на суму 36555 грн.

Під час перевірки відповідачем досліджувались умови договору поставки № СТ-23/01-12 (надалі - Договір № СТ-23/01-12) від 04.01.2012 року, укладеного між позивачем та ТзОВ «Соломія-Текс».

На підтвердження факту виконання договірних зобов'язань з вказаним контрагентом, позивачем долучено до матеріалів справи копії первинних документів, які були предметом перевірки. А саме:

Податкові накладні: №248 від 29.10.2012р; №247 від 29.10.2012р; №128 від 15.10.2012р; №85 від 10.10.2012р; №87 від 10.10.2012р; №13від 02.10.2012р; №14 від 02.10.2012р; №164 від 19.10.2012р; №66 від 08.10.2012р. (т.2 а.с. 3-11).

Видаткові накладні: №СТ-0002356 від 30.10.2012р; №СТ-0002215 від 15.10.2012р; №СТ-0002265 від 19.10.2012р; №СТ-0002224 від 16.10.2012р; №СТ-0002174 від 09.10.2012р; №СТ-0002155 від 05.10.2012р; №СТ-0002214 від 15.10.2012р; №СТ-0002260 від 18.10.2012р; №СТ-0002359 від 30.10.2012р. (т.1 а.с. 139-152).

Окрім того, до матеріалів справи долучено журнал реєстрації довіреностей ДП «Львівський бронетанковий завод» (т.1 а.с. 211-214), згідно з яким товарно-матеріальні цінності від ТзОВ «Соломія-Тек» отримували працівники позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4

На підставі представлених позивачем письмових пояснень ОСОБА_3, а також наданих в судовому засіданні показань свідком ОСОБА_4, який працює на посаді начальника енерго-механічного відділу, судом встановлено, що ТМЦ від ТзОВ «Соломія-Текс» отримувались зі складу продавця безпосередньо працівниками позивача та доставлялись на територію підприємства без залучення транспортних організацій. Враховуючи незначні габарити ТМЦ їх поставка здійснювалась як транспортом підприємства так і особистим транспортом працівників. З наявних у справі копій первинних документів, судом встановлено, що при одержанні ТМЦ на видаткових накладних, при вхідному контролі продукції, відділом технічного контролю підприємства проставлено відповідні відмітки про отримання таких на склад позивача. Окрім цього в матеріалах справи наявні картки складського обліку, представлені позивачем на підтвердження їх оприбуткування на складах підприємства та використання у господарській діяльності (т.1 а.с.193-207).

Крім цього, судом встановлено факт оплати позивачем в повному обсязі ТзОВ «Соломія-Текс» за поставлені товарно-матеріальні цінності, що підтверджується наданими суду платіжними документами (т. 2 а.с. 44-65). Вказана обставина не заперечується відповідачем та підтверджується висновками акту перевірки.

Враховуючи вказане, суд вважає, що факт поставки позивачу ТМЦ є належним чином підтверджено, оскільки наведені Відповідачем аргументи щодо неналежної процедури прийняття товару по якості не заперечують факт його надходження. Також суд підкреслює, що п.11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні встановлено, що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоотримувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику. Однак даним порядком не передбачено обов'язку чи порядку обігу ТТН в разі здійснення перевезення власним автотранспортом покупця.

Суд також зазначає, що відповідно до розд.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна є документом обов'язковим для учасників транспортного процесу, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Відповідно, товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак, визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У зв'язку з чим, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому, відсутність таких документів не можна розцінювати як беззаперечне й самостійне свідчення безтоварності спірних операцій із закупівлі товарів. Зазначена позиція підтверджується актуальною практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема, і долученою позивачем ухвалою цього суду від 12.02.2014 року у справі К/800/57785/13.

Судом досліджено долучені до матеріалів справи копії шляхових листів автотранспорту Позивача (т.2 а.с. 72-76) на підтвердження здійснення перевезення ТМЦ, одержаних від ТзОВ «Соломія Текс». Вказані документи, в сукупності з іншими доказами, суд оцінює як підтвердження дійсного постачання від ТзОВ «Соломія Текс» до позивача придбаного товару.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі Кодекс) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті, та інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Кодексу).

Витрати, які формують собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визначено п. 138.8 ст. 138 Кодексу і до них, зокрема, віднесено: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; амортизацію виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інші прямі витрати, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (п.2 ст.3 Закону).

Відповідно до п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. (далі Положення), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (п.2.2 Положення).

Згідно з п.2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарської операції, реальність здійснення яких заперечується контролюючим органом оформлені належним чином, такі містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Суд не бере до уваги доводи контролюючого органу стосовно протиправності діяльності позивача, які ґрунтуються на даних перевірки інших платників податків, а саме посилання на висновки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова за результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Соломія Текс" з питань правомірності формування сум податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаєморозрахунках з ПП "Фасад Інвест" за березень 2012 року, ТОВ "Сана Прим" за квітень 2012 року та серпень 2012 року, ТзОВ "НПКП "Техекспо" за листопад 2012 року, ПП "Транс-Капітал" за серпень 2012 року та жовтень 2012 року, ТзОВ "Сіріус-Техно" за січень 2012 року, ТзОВ "Конді 50" за грудень 2012 року та їх вплив на формування сум податкового зобов'язання та податкового кредиту по ПДВ та доходів і витрат за відповідні періоди.

Правомірність таких висновків досліджувалось Львівським окружним адміністративним судом у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Соломія - Текс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів України у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень. Справа №813/4168/14. Зі змісту судового рішення судом встановлено, що правовідносини, що досліджувались під час проведення вказаної перевірки не охоплюються періодом, що перевірявся ДПІ у Сихівському районі міста Львова по правовідносинах між ТзОВ «Соломія -Текс» та ДП «Львівський бронетанковий завод».

Суд вважає за доцільне також наголосити на тому, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Слід зазначити, що при провадженні своєї діяльності позивач не зобов'язаний здійснювати перевірку легальності чи правомірності діяльності своїх контрагентів, дотримання ними законодавства України, повноваження їх представників тощо, - для цього позивачу не надано відповідних повноважень та компетенції й він позбавлений ефективної можливості уникати чи попереджувати співпрацю із несумлінними платниками податків. У той же час, співпраця та наявність господарських відносин із особами, які допустили порушення законодавства, не свідчить автоматично про допущення порушень самим позивачем, за умови якщо ним особисто порушень закону допущено не було.

Допущені порушення податкового законодавства постачальником товару, робіт чи послуг тягнуть негативні наслідки саме для такої особи. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань, може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди.

Вирішуючи спір, суд керується принципом законності та виходить з положень Конституції України, відповідно до ч. 2 ст. 19 якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За положеннями Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідачем не представлено суду доказів та не надано пояснень з приводу обґрунтованості висновків викладених у акті перевірки ДП «Львівський бронетанковий завод.

Надаючи оцінку доводам позивача та відповідача щодо аналізу вказаних правовідносин, суд надає перевагу поясненням представника позивача, які обґрунтовуються долученими до матеріалів справи письмовими доказами та показам свідків.

Так, дослідивши подані позивачем документи на предмет відповідності їх вказаним вище положенням законодавства, судом встановлено, що такі документи оформлені належним чином, в повній мірі відображають зміст господарських операцій, а тому могли враховуватись позивачем при відображенні таких операцій в бухгалтерському та податковому обліках.

При цьому, суд відхиляє доводи представника відповідача з приводу того, що витрати понесені позивачем на виконання вищевказаних договорів з ТзОВ "Соломія-Текс" та ДК з експорту та імпорту продукції та послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» не могли бути відображені позивачем у складі витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, оскільки такі витрати підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Суд враховує, що згідно з п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013р. "Про судове рішення в адміністративній справі", в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

З огляду на вищевикладене, та з врахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що викладені в акті перевірки № 654/13-50-22-01-17/07985602 від 25.06.2014р. висновки податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на прибуток в результаті відображення в обліку операцій з ТзОВ "Соломія-Текс" та ДК з експорту та імпорту продукції та послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами. А тому, адміністративний позов про визнання протиправними та часткового скасування прийнятих на підставі таких висновків податкових повідомлень-рішень є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати суд стягує з Державного бюджету України у відповідності до ст. 94 КАС України.

Керуючись статтями. 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0002212201 від 12.08.2014р. в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 202670,89 грн., в тому числі 135113,92 грн. основного платежу та 67556,97 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0002232201 від 12.08.2014р. в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем - частина чистого прибутку господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучаються до бюджету в сумі 132487,96 грн., в тому числі 105935,03 грн. основного платежу та 26552,93 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0002222201 від 12.08.2014р. в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності (авансовий внесок з частини чистого прибутку) в сумі 25333 грн., в тому числі 20266,40 грн. основного платежу та 5066,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.