Рішення № 41754189, 24.11.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2014 р. Справа № 911/4688/14

за позовом Виконувача обов’язків прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі:

1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

2) Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства -1», м. Узин

про стягнення 297 770,93 грн.

Суддя Щоткін О.В.

За участю:

прокурор – Колбушкова К.В. посвідчення №026776 від 03.07.2014р.;

позивач 1 – не з’явився;

позивач 2 – не з’явився;

відповідач – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернувся в.о. прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі: 1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, 2) Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства -1» про стягнення 297 770,93 грн. заборгованості, з яких 217 557, 39 грн. основного боргу, 17 929,06 грн. пені, 15 369,02 грн. штрафу, 11 886,95 грн. річних та 35 028,51 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу природного газу №12/403-БО-17 від 28.08.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.11.2014р. у справі 911/4688/14 порушено провадження та призначено до розгляду на 24.11.2014р.

В судовому засіданні 17.11.2014р. прокурор озвучив позовні вимоги, які просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Позивачі та відповідач, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями, у судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, обґрунтованого клопотання про відкладення до суду не надсилали.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що неявка позивачів та відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, за відсутності представників позивачів та відповідача.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, 24.11.2014р. у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд,-

встановив:

31 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №13/3743-ТЕ-19.

Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов’язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У відповідності до п. 11.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 серпня 2012 року і діє в частині поставки газу до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі -продажу природного газу №13/3743-ТЕ-19, продавець протягом жовтня-грудня 2012р. поставив покупцю природний газ загалом на суму 716 182,51 грн.

Факт приймання-передачі газу підтверджується, підписаними першими особами підприємств та скріплені їх печатками, актами приймання передачі природного газу, копії яких наявні у матеріалах справи.

Таким чином, між сторонами виникли зобов’язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст. 714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У відповідності до договору «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» своєчасно та в повному обсязі передавало відповідачеві природний газ. Про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору.

Згідно п. 6.1 договору купівлі-продажу встановлено, що оплата за здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Однак, в порушення умов договору, відповідач своє грошове зобов’язання за договором за спожитий протягом жовтня-грудня 2012р. природний газ виконав неналежним чином, здійснивши лише часткову оплату з природний газ, у зв’язку з чим заборгованість відповідача склала 217 557,39 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов‘язання, передбачених ст.611 ЦКУ є сплата неустойки. Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов’язання у строк, встановлений договором.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач в судове засідання не з’явився, відзиву на позов та доказів оплати заборгованості не надав, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу в розмірі 217 557,39 грн. в повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 17 929,06 грн.

Відповідно до пункту 7.2. Договору, у разі невиконання покупцем п. 6.1. Договору він у безспірному порядку зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарський відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених дим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено перевірку розрахунку пені наданого позивачем та встановлено, що розрахунок є арифметично вірним, відповідає нормам законодавства та матеріалам справи, а відтак вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 17 929,06 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 15 369,02 грн. штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу в порядку п. 7.2. Договору, відповідно до умов якого, за прострочення оплати понад 30 днів Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Перевіривши розрахунок штрафу та враховуючи вищевикладене, з урахуванням умов договору та норм чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що заявлена сума штрафу у розмірі 15 369,02 грн. є вірною та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 11 886,95 грн. 3% річних та 35 028,51 грн. інфляційних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 11 886,95 грн. 3% річних та 35 028,51 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 217 557,39 грн. боргу, 17 929,06 грн. пені, 15 369,03 грн. штрафу, 11 886,95 грн. 3% річних та 35 028,51 грн. інфляційних.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір», за подання до господарського суду з позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

З огляду на те, що ціна позову 297 770,93 грн., до Державного бюджету мав бути сплачений судовий збір у розмірі 5 955,42 грн.

Приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Аналогічну правову позицію викладено в п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013р.

Враховуючи, що відповідач не звільнений від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства -1» (09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Леніна, буд. 20 «А»; код ЄДРПОУ 35088890) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 217 557 (двісті сімнадцять тисяч п’ятсот п’ятдесят сім) грн. 39 коп. боргу, 17 929 (сімнадцять тисяч дев’ятсот двадцять дев’ять) грн. 06 коп. пені, 15 369 (п'ятнадцять тисяч триста шістдесят дев’ять) грн. 03 коп. штрафу, 11 886 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 95 коп. 3% річних та 35 028 (тридцять п’ять тисяч двадцять вісім) грн. 51 коп. інфляційних втрат.

3.Стягнути з Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства -1» (09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Леніна, буд. 20 «А»; код ЄДРПОУ 35088890) в доход Державного бюджету України 5 955 (п’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят п’ять) грн. 42 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 04.12.2014р.

Суддя О.В. Щоткін