Ухвала суду № 41754014, 01.09.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №469/588/14-ц 01.09.2014 01.09.2014 01.09.2014

Провадження №22-ц/784/2511/14 Головуючий у І інстанції Дорошенко А.В.

Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.

У Х В А Л А

01 вересня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Серебрякової Т.В. та Кушнірової Т.Б.

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2014 року, постановлену у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

у с т а н о в и л а :

22 травня 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі Банк) пред'явило до ОСОБА_2 зазначений позов, який обґрунтовувало наступним.

08 вересня 2007 року Банк в простій письмовій формі уклав з ОСОБА_2 кредитний договір, за умовами якого зобов'язувався надати у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту і надав, а остання отримала і використала на свій розсуд кредит у сумі 2 500 гривень 00 копійок, зі сплатою відсотків за користування ним у розмірі 24,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що позичальник свої зобов'язання за вказаним договором виконував неналежним чином, внаслідок чого станом на 05 травня 2014 року виникла заборгованість у сумі 18 719 гривень 53 копійки, позивач просив позов задовольнити й стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати у справі.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 23 травня 2014 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 119 ЦПК України та порушеннями порядку її подання, передбаченого ст. 120 ЦПК України, а саме, відсутності в заяві:

- зазначення обставин надання кредиту відповідачу та не наведення доказів, підтверджуючих факт отримання грошей (платіжне доручення, меморіальний ордер);

- вказівок на порядок та строки проведення позичальником платежів в рахунок погашення заборгованості за кредитом, з посиланням на відповідні положення договору;

- правових підстав стягнення з відповідача відсотків, комісії та пені з посиланням на

відповідні положення договору, та період, в межах позовної давності, за який нараховано платежі;

- зазначення обставин неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, які призвели до виникнення у нього заборгованості за договором перед позивачем, зокрема: які платежі, в рахунок погашення заборгованості за отриманий кредит здійснював відповідач; якщо заборгованість мала місце, то дату її виникнення, період часу, протягом якого рахується заборгованість за кредитом.

Крім того, до позовної заяви не додано виписку з особового рахунку відповідача та розрахунок заборгованості за кредитом, які були б завірені належним чином, відповідно до вимог Інструкції з діловодства.

Для усунення цих недоліків судом був установлений строк, який не міг перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Пославшись на невиконання названих вимог, суд своєю ухвалою від 10 червня 2014 року визнав позовну заяву неподаною і повернув її позивачеві.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» подало на цю ухвалу апеляційну скаргу, в якій просило її скасувати та постановити нову ухвалу, якою передати справу до суду 1 інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

В обґрунтування скарги посилалась на те, що висновок суду суперечить положенням чинного процесуального законодавства.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Залишаючи позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» без руху та надаючи йому строк для усунення недоліків, районний суду виходив з того, що по ній не може бути відкрито провадження, оскільки вона не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України і недотримано порядку її подання, щодо надання належно завірених копій документів.

Повертаючи позовну заяву Банку, суд першої інстанції виходив з того, що і у визначений ним строк, позивач не усунув зазначені недоліки, а це позбавляє його можливості відкрити провадження у справі і вирішити справу по суті.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, вважає висновок районного суду щодо процесуальної долі позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» помилковим, необґрунтованим і незаконним, виходячи з наступного.

За Конституцією України, ст.27 ЦПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Кожна особа при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ст.ст.4,5,10 ЦПК України).

В світлі виписаного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не виконав вимог процесуального законодавства й порушив право юридичної особи на захист її інтересів.

Пред'явлення позову (заяви) - це процесуальна дія, яка має здійснюватися у порядку, передбаченому ЦПК України.

Стаття 119 ЦПК України передбачає перелік вимог, яким повинна відповідати позовна заява (заява), а саме: вона повинна містити ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; ціну позову щодо вимог майнового характеру, чіткий виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, з зазначенням доказів, що підтверджують кожну обставину, а також повинні додаватися документи, що підтверджують сплату судового збору.

Відповідно до ст.120 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що до неї додаються, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

При цьому кількісний та якісний склад документів, відповідно до принципу диспозитивності, позивач визначає сам.

Виключенням з цього правила є лише пряме зазначення закону, щодо обов'язковості надання певних документів.

Іншого законодавець не встановив, а тому вимоги суду, про надання на стадії пред'явлення позову документів, прямо не передбачених законом та ще й певної якості документів, які, як на його думку, повинні були б бути у справі, не можна вважати законними.

Відсутність певних документів, наявність яких суд вважав би за необхідне, або неналежна їх якість, можуть бути підставою для відмови у позові або їх несприйнятті як доказу при їх правовій оцінці.

Зі змісту ст.ст.119-121 ЦПК України вбачається, що позовна заява може бути визнана неподаною і повернута, у разі, якщо вона подана без додержання вимог, передбачених ст.119 ЦПК України та не оплачена судовим збором, а позивач на вимогу судді і у встановлений законом строк, не усунув недоліків позовної заяви, або не сплатив необхідних судових витрат.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.119 і 120 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу.

Залишаючи позовну заяву без руху, а потім повертаючи її позивачу, Березанський районний суд Миколаївської області тлумачив положення ст.119 ЦПК України розширено, в наслідок чого висунув позивачеві безпідставні та необгрунтованні вимоги щодо необхідності усунення недоліків у позовній заяві, в той час як такі недоліки, навіть за умови їх наявності, не могли тягнути такого правового наслідку, у зв'язку з чим вчинив процесуальну дію, яку, за виписаних обставин, не повинен був вчиняти.

Позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» містила усі необхідні відомості про права та обов'язки сторін й вимоги про здійснення судом певних дій із зазначенням способу судового захисту інтересів.

Зокрема, позивач сформулював та зазначив підстави виникнення кредитного зобов'язання, права та обов'язки його учасників, вину сторону невиконання зобов'язання та правові наслідки цього, обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, розрахунок заборгованості.

Інші, обставини, які були необхідні суду, повинні були встановлюватися і досліджуватися у судовому засіданні, в тому числі і: щодо стягнення процентів за користування кредитом за підвищеною процентною ставкою; встановлення строку дії договору та строку дії платіжної карти; дати зняття та сплати коштів позичальником в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором та дотримання позовної давності.

Вони не є таким недоліком позовної заяви, який би перешкоджав суду відкрити провадження у справі і розпочати його розгляд. Подання доказів (у тому числі і розрахунок заборгованості за кредитним договором та її складових), їх оцінка та обґрунтування позовних вимог можливі на наступних стадіях цивільного процесу.

Отже, зазначені в ухвалі судді від 04 червня 2014 року недоліки не свідчать про невідповідність позовної заяви вимогам ст.ст.119,120 ЦПК України, а тому вважати їх обґрунтованої підставою для відмови у відкритті провадження у справі неможна.

Виходячи з викладеного, оскаржена ухвала підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України з направленням матеріалів справи до того ж суду для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі у відповідності до закону.

Керуючись ст.ст.303,312,315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Ухвалу судді Березанського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2014 року скасувати.

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» разом з доданими до неї документами направити до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо можливості відкриття по ній провадження у цивільній справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді: