Ухвала суду № 41754010, 01.09.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/5405/14-ц 22.09.2014 01.09.2014 01.09.2014

Провадження №22-ц/784/2347/14

Провадження №22-ц/784/2347/14 Суддя суду першої інстанції Андрощук В.В.

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Ухвала

Іменем України

01 вересня 2014 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

за участі:

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

представника третьої особи ОСОБА_5,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 10 червня 2014 року, постановлену по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, Приватного підприємства «Нива - В.Ш.», ОСОБА_3, приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство «Мегабанк», про визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про придбання нерухомого майна,

ВСТАНОВИЛА:

29 травня 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вищевказаний позов.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на виконанні Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції знаходився виконавчий лист №2018/6-342/11, виданий 21 березня 2012 року Київським районним судом міста Харкова про стягнення з нього на користь Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 174 709 грн. 58 коп.

На підставі постанови в.о. начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 29 серпня 2013 року вказані матеріали виконавчого провадження передані із Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області.

02 квітня 2014 року ПП «Нива - В.Ш.» провело прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна - трикімнатної квартири №15, загальною площею 80.1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності. За результатами проведених прилюдних торгів складено протокол №1513308, згідно з яким переможцем торгів став ОСОБА_3

Позивач вважав, що прилюдні торги проведені з порушенням Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна і норм чинного законодавства та порушують його права, як власника квартири, й просив позов задовольнити.

Одночасно останній просив суд вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на квартиру, яка зареєстрована на ім'я ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 22 квітня 2014 р.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 10 червня 2014 року заяву задоволено, вжито заходи щодо забезпечення позову та накладено арешт на вказану квартиру.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить вказану ухвалу суду скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, а висновки суду такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства щодо наявності підстав для вжиття будь-яких заходів забезпечення позову.

Перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, якщо невжиття їх може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Одним із видів забезпечення позову відповідно до ст.152 ЦПК України є накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

В роз'ясненнях, що містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року за №9 передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 пред'явив позов про визнання недійсними прилюдних торгів - квартири АДРЕСА_1, оформлених протоколом №1513308 від 02 квітня 2014 року, посилаючись на те, що зазначені торги були проведені з порушенням вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 27 жовтня 1999 року №68/5, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 02 листопада 1999 року за №745/4038.

Відповідно до п.2 п.п.2.2 Тимчасового положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 27 жовтня 1999 року №68/5, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 02 листопада 1999 року за №745/4038 (далі - Тимчасове положення), прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2), та передбачені певні правила проведення цих торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4) і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6). Спори, що виникають з продажу нерухомого майна, вирішуються у судовому порядку.

Враховуючи те, що прилюдні торги за своєю природою є продажем нерухомого майна, на них поширюються правила для вчинення правочинів та правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.

При цьому особа, яка за певних обставин була позбавлена права прийняти участь у торгах, які призначені за результатами цього виконавчого провадження, має право на захист свого порушеного права шляхом звернення з позовом про визнання таких торгів недійсними.

Отже, на думку колегії суддів реалізація зазначеного об'єкту або будь-яке його відчуження до вирішення вищезазначеного позову може утруднити виконання судового рішення або взагалі зробити його виконання неможливим.

Тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доцільність забезпечення позову шляхом накладення арешту до закінчення розгляду справи по суті.

Обраний вид забезпечення позову є співвідносним до позовних вимог і ніяким чином не порушує прав учасників процесу.

До того, з змісту апеляційної скарги слідує, що відповідач ОСОБА_8 заперечує проти позову, мотивуючи це тим, що він є добросовісним набувачем вказаного нерухомого майна.

Більш того, у разі задоволення позову, може постати питання про виконання рішення, оскільки цивільно-правовим наслідком визнання недійсним укладеного на торгах договору відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України є реституція - повернення сторін договору до первісного стану, тобто відчужене майно повертається організатору торгів для повторної організації і проведення торгів.

Відсутність ж арешту щодо спірного майна, дає власнику можливість відчужити його на користь інших осіб, що зробить неможливим, у разі ухвалення рішення на користь позивача, виконання вищевказаних дій.

З метою недопущення цього, суд, не тільки міг, але й зобов'язаний був накласти арешт на названий об'єкт нерухомості.

Оскільки ухвала суду відповідає вимогам процесуального законодавства, то колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст.307,312,315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити.

Ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 10 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Судді: