Ухвала суду № 41753930, 02.12.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2154/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

02 грудня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б.

за участю секретаря судового засідання: Сокольвак Ю.В.

за участю :

представників позивача: Мусіровського О.А., Вишневської М.В.

представників відповідача: Марусан Л.І., Кадочнікова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницького міжрегіонального Центру професійної реабілітації інвалідів "Поділля" Міністерства праці та соціальної політики України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції у Вінницькій області до Вінницького міжрегіонального Центру професійної реабілітації інвалідів "Поділля" Міністерства праці та соціальної політики України про зобов'язання вчинити дії ,

В С Т А Н О В И В :

11 червня 2014 року Державна фінансова інспекція у Вінницькій області звернулась до суду з адміністративним позовом до Вінницького міжрегіонального центру професійної реабілітації інвалідів "Поділля" про зобов'язання вчинити дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Представники позивача в судовому засіданні 02 грудня 2014 року апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, просили вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги, просили вимоги, що в ній викладені, не задовольняти.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до п.1.2.2.1 Плану контрольно-ревізійної роботи інспекції на ІV квартал 2013 року та на підставі направлень від 03.12.2013 року за №№ 1459, 1458 та 1461, від 10.01.2014 року за № 19 та від 14.01.2014 року за № 48, виданих Держфінінспекцією у Вінницькій області, посадовими інспекторами проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Вінницького МЦПРІ "Поділля" за період з 01.03.2011 року по 01.12.2013 року.

За результатами проведеного контрольного заходу позивачем складено акт ревізії №04-13/1 від 31.01.2014 року, на підставі якого виявлені наступні порушення:

- порушення вимог ст.13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року №2456-VI, пунктів 20, 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року №228, згідно яких протягом ревізійного періоду за рахунок коштів, виділених зі спеціального фонду державного бюджету на утримання Центру, проведено оплату за природній газ, спожитий Вінницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів на суму 44390,09 грн. при своєчасному та повному відшкодуванні останнім вартості спожитого газу, яку незаконно зараховано до власних надходжень, як платну послугу, що призвело до затвердження необґрунтованих бюджетних асигнувань та зайвого отримання і використання коштів державного бюджету.

- порушення положень ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року №1282-ХІІ та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, згідно яких протягом ревізійного періоду невірно визначено базовий місяць для обчислення величини приросту індексу споживчих цін, внаслідок чого зайво нарахована та виплачена індексація працівникам установи на загальну суму - 18878,96 грн., що призвело до зайвого проведення нарахувань на заробітну плату та перерахувань до державних цільових фондів на загальну суму - 6853,06 грн.

На підставі виявлених порушень ДФІ у Вінницькій області від 04.03.2014 року № 02-04-28-14/1446 винесла вимогу.

Не погоджуючись з даним рішеням відповідач оскаржив його до Вінницького окружного адміністративного суду.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду даний позов задоволено частково.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Пунктом 3 Положення про Державну фінансову інспекцію, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011, основними завданнями Держфінінспекції України є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю, а також внесення пропозицій щодо її формування.

В силу ч. 2 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Частиною 1 п. 4 Положення передбачено, що Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують державне чи комунальне майно , за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про державні закупівлі; діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Отже, аналізуючи норми чинного законодавства суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що законодавцем чітко передбачений виключний перелік видів державного фінансового контролю, які можуть здійснюватися контролюючим органом.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 затверджено Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами (далі - Порядок № 550), який визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - інших суб'єктів господарювання. Інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб (п.2, п.35 Порядку №550).

Таким чином, відповідно до пункту 3 Порядку № 550, акт ревізії - документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії та висновки на них є невід'ємною частиною акта.

Результати ревізії оформляються, відповідно до пункту 35 Порядку №550, актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому титульному аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку контролюючого органу, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища) та номер примірника.

Згідно пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" встановлено, що орган державного фінансового контролю має право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

У міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому (п. 45 Порядку №550).

Відповідно до пункту 46 Порядку №550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний контролюючий орган з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Як встановлено в судовому засіданні апеляційної інстанції, за результатами проведеного контрольного заходу позивачем складено акт ревізії №04-13/1 від 31.01.2014 року, який отриманий особисто директором Вінницького МЦПРІ "Поділля" підписаний із запереченнями 10.02.2014 року.

Враховуючи те, що під час ревізії не забезпечено усунення виявлених порушень, керуючись п. 7 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", позивачем на адресу відповідача було направлено лист-вимогу від 04.03.2014 року №02-04-28-14/1446 щодо усунення виявлених ревізією порушень, в якому зазначено про необхідність в термін до 25.03.2014 року надіслати на адресу інспекції відповідну письмову інформацію про вжиті заходи і виконання обов'язкових вимог.

Вінницьким МЦПРІ "Поділля" виявлені порушення частково усунені, про що повідомлено інспекцію листами від 21.03.2014 року №142/1, від 14.04.2014 року №№210, 211 та від 22.05.2014 року №289/1.

Разом з тим, вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю, на усунення вищевикладених порушень, посадовими особами відповідача в повному обсязі не виконані.

Таким чином, право позивача як суб'єкта владних повноважень на звернення до суду передбачене п. 10 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якою органи державної контрольно-ревізійної служби мають право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

В силу вимог ч. 2 ст. 15 зазначеного Закону законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

На підставі вище викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки вимога ДФІ не виконана повністю і вчасно, то державна фінансова інспекція мала право звертатися до суду і такі вимоги розглядаються судом як спосіб реалізації нею своїх владних управлінських функцій на основі законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницького міжрегіонального Центру професійної реабілітації інвалідів "Поділля" Міністерства праці та соціальної політики України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 05 грудня 2014 року .

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М.

Матохнюк Д.Б.