Постанова № 4175353, 01.06.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12:10

01.06.2009 р.                                                                                 № 2а-314/09/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю., розглянувши матеріали справи

За позовомПриватного підприємства «Пауер»

доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення та податкових вимог За участю представників сторін: Від позивача: Лисенко І.М., Артаманова С.О. –представники за довіреностями

Від відповідача: Пономаренко І.В.., Мегера М.Б.- представники за довіреностями          

у судовому засіданні 01.06.2009р. відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Приватне підприємство «Пауер»звернулось до суду з позовною заявою про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 12.05.08р. №0001612307/0, згідно яким позивачу визначене податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 51520, 50 грн., з яких: 34347,00 грн за основним платежем та 17173, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкових вимог №1/3510 від 03.10.08р. та №2/4044 від 17.11.08р.

Згідно з заявою від 15.05.09р. позивач доповнив позовні вимоги та просить суд визнати недійсним також податкове повідомлення - рішення від 10.07.08р. №0001612307/1, прийняте за результатами процедури апеляційного оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, та не погоджуючись з висновком податкового органу про завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість за квітень –червень 2005 року на загальну суму 34347,00 грн. за господарськими операціями з придбання автотоварів та автоаксесуарів за договорами купівлі –продажу, вказують на те, що податковий кредит сформований відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих ТзОВ «Кон-Паст-Сервіс»; товари отримані згідно з накладними і довіреностями та оплачені позивачем повністю грошовими коштами у безготівковій формі на розрахунковий рахунок ТОВ«Кон-Паст-Сервіс», господарська операція з придбання мала реальний товарний характер, про що свідчать первинні бухгалтерські документи, якими підтверджується подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача.

За таких обставин, та з посиланням на те, що у податкового органу не було зауважень до документів бухгалтерського, податкового обліку позивача, останній вважає, що саме по собі визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТзОВ «Кон-Паст-Сервіс»згідно з рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10.03.06р., що мало місце після укладання та виконання вищезазначених господарських договорів, не є правовою підставою для висновку про неправомірне формування платником ПДВ податкового кредиту.

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що позивачем, всупереч пп.7.2.4 п. 7.2 ст.7, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, згідно з податковими накладними, виданими контрагентом позивача ТОВ «Кон – Паст - Сервіс», що підписані особами, які не належать до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень – червень 2005 року на загальну суму 34346,66 грн., оскільки рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10.03.06р. визнано недійсним статут, установчий договір та свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Кон- Паст –Сервіс»з моменту державної реєстрації підприємства з 26.04.04р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства по обчисленню та своєчасності сплати податку на додану вартість приватним підприємством «Пауер»при відображенні в податковому обліку взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кон- Паст- Сервіс»за період з 01.04.05р. по 31.06.05р., за результатами якої складено акт перевірки №223-7-23-25195430 від 05.05.08р.

На підставі зазначеного акта , податковим органом прийняте податкове повідомлення –рішення від 12.05.08р. № 0001612307/0, яким позивачу визначене податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 51520, 50 грн., з яких: 34347,00 за основним платежем та 17173, 50 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами процедури адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін та прийнято податкове повідомлення –рішення від 10.07.08р. №0001612307/1.

Внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов’язання, визначній у податкових повідомленнях –рішеннях, податковий орган надіслав першу податкову вимогу від 03.10.08р. №1/3510 на загальну суму 51511, 65 грн. та другу податкову вимогу від 17.11.08р. №2/4044 на загальну суму 50247, 31 грн.

Вказані податкові повідомлення –рішення від 12.05.08р. № 0001612307/0 та від 10.07.08р. №0001612307/1 та податкові вимоги №1/3510 від 03.10.08р. та №2/4044 від 17.11.08р. є предметом даного спору.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для визначення податкового зобов’язання був висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у безпідставному, на думку податкового органу, включенні до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виданими ТОВ «Кон- Паст-Сервіс» в сумі 34346,66 грн грн., в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті за квітень –червень 2005 року в розмірі 34347, 00 грн.

Підставою для такого висновку було те, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10.03.06р. у справі №2-1768/10 визнано недійсними статут та установчий договір ТОВ «Кон-Паст –Сервіс»з моменту державної реєстрації підприємства з 26.04.04р., визнано недійсним свідоцтво №37083408 про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Кон-Паст-Сервіс» з моменту його реєстрації.

З посиланням на вищевказане судове рішення, податковий орган вважає, що фінансово-господарські операції з вказаним Товариством провадились неправомірно, в зв’язку з чим, виписані ним податкові накладні не можуть бути належним доказом на підтвердження правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ.

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу, вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, між позивачем та ТОВ «Кон- Паст – Сервіс»у період з квітня по червень 2005 року були укладені договори купівлі –продажу товару №597-05 від 01.04.05р., №608-05 від 11.04.05р., № 640-05 від 04.05.05р., № 683-05 від 19.05.05р.; №709-05 від 01.06.05р., за умовами яких ТОВ «Кон-Паст-Сервіс»(продавець) зобов’язується поставити позивачу (покупцю) обладнання на автомобілі в кількості та ціні, що вказані в накладних, а покупець зобов’язується прийняти товар (автотовари та аксесуари) та оплатити його вартість.

Податковим органом при перевірці встановлено та відображено в акті перевірки, що розрахунки між суб’єктами господарювання проведені повністю у безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Кон-Пас-Сервіс»грошових коштів в сумі 206 079, 93 грн., в тому числі: ПДВ в сумі 34346,66 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №569 від 14.04.05р., № 588 від 29.04.05р., №609 від 19.05.05р., №613 від 31.05.05р., № 640 від 14.06.05р.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Кон- Паст –Сервіс»виписано позивачу податкові накладні № 597 від 01.04.05р., № 608 від 11.04.05р., № 640 від 04.05.05р., № 683 від 19.05.05р., № 709 від 01.06.05р.

Одержання товару на загальну суму 206079, 93 грн. (в тому числі ПДВ 34346, 66 грн.) підтверджується накладними на відвантаження та довіреностями на одержання товару, які наявні в матеріалах справи.

Наведені обставини та документальні докази підтверджують факт виконання договору сторонами, свідчать про реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим договором; такі обставини встановлені перевіркою та відображені в акті перевірки, де зокрема, зазначено, податкові накладні відображено в Книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) за квітень –червень 2005 року, сума ПДВ включена до складу податкового кредиту ПП «Пауер»і відображена у податкових деклараціях з ПДВ відповідно за квітень –червень 2005 року.

На підтвердження того, що товарно –матеріальні цінності фактично придбані позивачем для подальшого використання у власній господарській діяльності позивач надав оборотно-сальдові відомості по товару, приходи товару, накладні на відвантаження товару суб’єктам господарювання, довіреності останніх на отримання товару та акти надання послуг (виконання робіт). Вказані документальні докази підтверджують товарність господарської операції з придбання товару. Щодо формування складу валових витрат за операцією з придбання вказаного товару податковим органом при перевірці порушень не виявлено.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»/надалі –Закон /.

Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість насамперед слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону , датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону /в редакції, чинній до внесення змін і доповнень згідно з Законом України № 398-Y від 30.11.2006р./, податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фордів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Фактичні обставини справи, як зазначалось вище, підтверджують реальне здійснення господарської операції.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 цього ж Закону, податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

В даному випадку, видані та зазначені вище податкові накладні оформлені у відповідності до вимог наведеної норми, чого не заперечує відповідач.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону , як це зазначається у його п.п.7.2.4.

Як свідчать обставини справи, ТОВ «Кон- Паст- Сервіс»(ідентифікаційний код 32912055) було зареєстровано 26.04.04р. Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією.

Відповідно до ч.1 с.91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство повґязує виникнення цивільної правоздатності.

В силу ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як свідчать обставини справи, на момент вчинення та виконання договорів ТОВ «Кон- Паст-Сервіс»перебувало та станом на 06.04.09р. перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується довідкою Управління з питань розвитку підприємництва та регуляторної політики Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 06.04.09р. №02-736, наявною в матеріалах справи.

          Чинне законодавство не зобов’язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за угодами.

За наведених обставин та правових норм, саме по собі визнання в судовому порядку недійсними установчих документів ТОВ «Кон-Паст-Сервіс», його Статуту та свідоцтва платника ПДВ, що мало місце після укладання та виконання вищезазначеного господарського договору, не може бути достатньою підставою для визнання недійсними вчинених цим Товариством з іншими суб’єктами господарювання юридично значимих дій, як і не може бути доказом втрати контрагентом платника ПДВ статусу такого платника до фактичного його виключення з реєстру. Окрім того, у суду відсутні відомості щодо набрання законної сили рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10.03.06р., на яке посилається відповідач, як на підставу свої заперечень. Згідно відповіді на запит суду, Голосіївський районний суд м. Києва повідомив про відсутність інформації з приводу набрання вказаним судовим рішенням законної сили, у зв»язку з його оскарженням в апеляційному порядку.

Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується: реальне здійснення господарських операцій за договорами купівлі –продажу товарів, сплата позивачем ПДВ в ціні придбаних автотоварів, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені продавцем, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит.

Припущення податкового органу про невиконання податкових зобов’язань контрагентом позивача не підтверджені належними документальними доказами; такі припущення не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом податкових накладних.

Так, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону ).

Таким чином, покупець не може нести відповідальність за зловживання службовою чи іншою особою підприємства .

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено, що зазначена господарська операція є фіктивною чи то безтоварною, як і не доведено відсутність правових підстав для включення витрат платника податку на придбання вищезазначених товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат в розумінні п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв’язку з чим оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, а відтак, при визнанні протиправним та скасуванні податкових повідомлень – рішень, суд вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню і податкові вимоги.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В :

задовольнити адміністративний позов.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення –рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 12.05.08р. № 0001612307/0 та від 10.07.08р. № 0001612307/1, якими позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 51520, 50 грн., в тому числі: 34347, 00 грн. основного платежу та 17173, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Визнати протиправними та скасувати податкові вимоги ДПІ у Оболонському районі м. Києва №1/3510 від 03.10.08р. та №2/4044 від 17.11.08р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Пауер» - 3,40 грн. судового збору.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 09.06.09р.